Етапи становлення та розвитку краєзнавчої бібліографії Галичини. Основні краєзнавчі бібліографічні посібники. Бібліографічна діяльність краєзнавців, істориків, бібліографів галицького краю, галицьких наукових товариств, громадських організацій, бібліотек.
Аннотация к работе
На сучасному етапі розбудови суверенної України, коли одним із напрямів державної політики є національно-культурне відродження, зросла необхідність вивчення історичного розвитку як України в цілому, так і її регіонів. Набувають великого значення історико-краєзнавчі та бібліографічні дослідження, що орієнтовані на вивчення та переосмислення документальної спадщини України в цілому та її регіонів, зокрема. Суттєвим чинником краєзнавчих історичних досліджень виступає бібліографія, яка акумулює інформацію про документи, що повязані за своїм змістом із певною місцевістю країни. Саме регіональний підхід в дослідженні історії краєзнавчої бібліографії дозволяє виявляти загальні і специфічні риси її розвитку та внутрішньої організації. Окремі аспекти становлення та розвитку краєзнавчої бібліографії Галичини розкрив у своїх працях визначний бібліографознавець І.І. Корнєйчик. краєзнавчий бібліографія галичинаНа початку ХІХ ст. активно працювали над краєзнавчою бібліографією Галичини австро-угорські та, в деякій мірі, російські бібліографи, історики, краєзнавці. Здійснений аналіз архівних документів, бібліографознавчих та історіографічних публікацій показав, що історичні витоки зародження краєзнавчої бібліографії в Галичині були закладені краєзнавчою діяльністю відомих західноукраїнських діячів, вчених, які зробили вагомий внесок у розвиток бібліографії галицького краю. відзначається зародженням краєзнавчої бібліографії, що повязано з діяльністю відомих західноукраїнських діячів, вчених, які збирали та систематизували матеріали з історії галицького краю, складали бібліографічні довідники; зі створенням бібліографічних посібників із краєзнавства Галичини, що були видані австро-німецькими та польськими бібліографами; активізацією просвітницького руху; появою перших українських видань-альманахів. (1851-1918) - характеризується тим, що в галицькому краї виникають культурно-освітні товариства: “Галицько-руська матиця” (засноване 16 липня 1848 р.), “Просвіта” (1868), “Літературне товариство імені Шевченка” (1873), яке згодом було перейменоване у “Наукове товариство імені Шевченка” (1892, далі - НТШ), "Руське педагогічне товариство" (1881), які видають величезну кількість різноманітної літератури українською мовою. Левицького “Галицько-руська бібліографія за роки 1772-1800”, що була надрукована у “Записках НТШ” і де було подано опис 99 видань (в основному львівських) українською, польською, латинською та німецькою мовами, що набагато більше, ніж вказували за той же період у своїх покажчиках Я.Ф.