Країнознавство: Болівія - Курсовая работа

Актуальність обраної теми полягає в тому, що останнім часом Болівія все більше привертає увагу як з боку туристів. Саме через це постає проблема оновлення застарілих даних та виокремлення особливостей соціально-культурного середовища країни. Обєктом дослідження виступає країна Болівія, що має має офіційну назву - Багатонаціональна Держава Болівія. На півночі і на сході межує з Бразилією, на південному сході - з Парагваєм, на півдні - з Аргентиною і на заході - з Чилі й Перу. Болівія багата на природні ресурси (передусім олово, нафта, природний газ; також є цинк, сурма, вольфрам, срібло, свинець, мідь, золото), але висока витратність виробництва, нестача інвестицій, проблеми з внутрішнім транспортом і відсутність виходу до моря обмежують її розвиток.Протягом 600 - 1000 pp. н. е. у регіоні існувала досить сильна держава індіанців Тіауанако - предків племені аймара, про походження якої нам дотепер відомо дуже мало; її памятниками є значні камяні скульптури й храмовий комплекс Каласасая, що свідчать про високий рівень її культури. Приблизно за 200 років до прибуття іспанців ця територія була захоплена інками, що говорили мовою кечуа й прийшли сюди з півночі, з території сучасного Перу. Коли на початку 16 в. у Південній Америці зявилися іспанці, імперія інків зі столицею в Куско включала територію сучасної Болівії. Через шість років потому іспанці розпочали колонізацію Болівії (тоді - Верхнє Перу). В 1538 Эрнандо Писарро, брат і помічник Франсиско Писарро, завойовника Перу, завершив скорення імперії інків, зломивши опір індіанців, що жили на території сучасної Болівії.Чукісака 6 серпня 1825 р. проголосила незалежність Верхнього Перу та дала йому назву Болівія на честь уславленого героя національно-визвольної боротьби С. Болівара. Перу та Болівія існували як конфедерація, тобто союз незалежних держав. Чилі заявило претензію на цю територію 1842 р. та відібрало її у Болівії 1884 р. після кровопролитної Тихоокеанської війни 1879-1884 рр. Протягом 1839-1880 pp. країною правили військові. Під тиском нафтової компанії СІЛА "Стан-дард ойл" Болівія 1932-35 вела невдалу війну з Парагваєм (за яким стояв англо-аргентинський капітал) за багатий на нафту район Гран-Чако. У квітні 1943 Болівія оголосила війну Німеччині, Італії і Японії.18 квітня 1945 Болівія встановила дипломатичні відносини з СРСР.Почав займатися музикою в пятирічному віці й в 1948 р. був привезений у США для продовження навчання. В 1959 р. став лауреатом Міжнародного конкурсу імені королеви Єлизавети, роком пізніше дебютував на сцені Карнегі - Холу. В 1992 р. запис квартетів Брамса, зроблена Ларедо разом з Ісааком Стерном, Йо-Йо - Ма й Емануэлем Аксом, була визнана гідною премії "Греммі". Був Главою Королівської Аудієнції в Чаркас (Болівія), у підвідомчу область якої входило місто Потосі. Каланча, Антонио де ла або батько Каланча (Чукисака, Сукре, 1584; Ліма, 1 березня 1654) - католицький священик і хроніст Перу й Болівії, що описав Завоювання Імперії Інків, звичаї й традиції місцевих індіанців - кечуа, аймара й інших.Болівія одна з небагатьох країн Америки індіанці, в основному кечуа та аймара складають понад половину населення. Більшість населення сконцентровано в гірських районах. Серед віруючих болівійців переважають католики. В 2009 чисельність населення Болівії оцінювалася приблизно в 7,95 млн чол. Коефіцієнт народжуваності з розрахунку на 1000 чоловік становить 25,53, а смертності - 7,91.Населення Болівії складається з 4 національних груп: іспаномовних болівійців (39,5% від загального числа жителів), кечуа (32,9%), аймара (23,8%) і так званих "лісових індіанців" (2,5%). Іспаномовні болівійці є нащадками нечисленних іспанських переселенців, що вперше зявилися на території нинішньої Болівії в другій третині XVI сторіччя, і корінного індійського населення - кечуа, аймара, тупи-гуарани, та ін. Значну частину іспаномовних болівійців становлять креоли - біла частина населення, що не змішувалася з іншими расовими групами, або ж населення, що має незначну частину індійської крові. По оцінці, креоли становлять від 15 до 30% від загального числа іспаномовних болівійців. Кечуа в цей час є найбільшим індійським народом Америки, що утворить значну частку в населенні Перу, Еквадору й Болівії.До 1961 католицизм був державною релігією в країні, і майже 95% болівійців номінально належали до Римсько-католицької церкви. Католицька церква користується більшим впливом у містах, однак у сільських районах католицькі обряди вбирають багато елементів індійських вірувань. З некатолицького населення приблизно половину становлять протестанти, переважно методисти й пресвітеріани; у Ла-Пасі й Кочабамбе є невеликі іудейські громади. болівія релігія освіта мистецтво У цілому іспанською мовою володіють 77% населення, і частка ця постійно зростає. Більшість іспаномовних болівійців двомовні, вони знають іспанський і один з індійських мов - кечуа, аймара або гуарани.Де-ла-сьерра, розташований на низинній рівнині до сходу від Анд (Додаток А), нараховував 83

Зміст

Вступ

Розділ 1. Історичний нарис

1.1 Історія заселення країни

1.2 Формування держави

1.3 Великі люди нації

Розділ 2. Народ і мораль

2.1 Демографія

2.2 Національний характер

2.3 Релігія і традиції

2.4 Побутові умови і проблеми

2.5 Сімейні стосунки

Розділ 3. Культура

3.1 Освіта, друк

3.2 Наука, музеї, бібліотека

3.3 Література

3.4 Мистецтво

3.5 Архітектура, народні ремесла

Розділ 4. Регіональні відмінності

4.1 Бені

4.2 Чукісака

4.3 Кочабамба

4.4 Ла-Пас

4.5 Потосі

4.6 Оруро

4.7 Санта-Крус

4.8 Пандо

4.9 Таріхо

Висновки

Список використаної літератури

Додатки