Костянтин Мацієвич – державний і громадсько–політичний діяч - Автореферат

Актуальність обраної теми дослідження визначається зростанням інтересу українського суспільства до вивчення життя та діяльності людей, які були організаторами і безпосередніми учасниками боротьби за українське національне відродження. Дослідження життєвого шляху, діяльності та творчої спадщини визначних її діячів стало одним із важливих завдань сучасної історичної науки. Вивчення його життя і державної діяльності, науково-публіцистичної спадщини дає можливість зрозуміти суспільні і політичні процеси, розкрити роль і місце особи у національно-визвольних змаганнях, поповнити теоретичну основу сучасного державотворення. Актуальність даного дослідження визначається також недостатньою розробкою порушеної теми в науковій літературі, відсутністю спеціальної праці, присвяченої науково-публіцистичній та громадсько-політичній сфері діяльності К.Мацієвича. Мета дисертаційної роботи: на основі комплексного аналізу джерел та спеціальної літератури висвітлити політичну, ідеологічну, науково-публіцистичну та громадську діяльність К.Мацієвича, його державницьку позицію, дати оцінку творчій спадщині вченого, поглибити і розширити уявлення про зміст національно-визвольних змагань, особливостей політичних процесів досліджуваного періоду.До першої групи було віднесено наукові розвідки, спогади, роздуми безпосередніх учасників Визвольних змагань 1917-1920 рр. В цьому доробку К.А.Мацієвич фігурував як політичний діяч, дипломат, людина, що мала відношення до складних процесів становлення УНР, однак ця постать не була в центрі уваги авторів, які особисто знали його по громадсько-політичній діяльності та державній службі. В розвідках з історії дипломатичних відносин українських урядів, напрямів їх зовнішньої політики К.Мацієвич епізодично згадувався в звязку його роботою міністром закордонних справ в уряді С.Остапенка, участю в проведенні переговорів з представниками французького військового командування в Одесі, у вирішенні зовнішньополітичних проблем українських урядів ("справа Курдиновського") (праці сучасних українських науковців Д.Будкова, Д.Веденєєва, А.Гошуляка, В.Солдатенка, В.Верстюка, О.Дзюби, В.Репринцева, В.Головченко, В.Шамраєвої, Я.Грицака, В.Капелюшного, В.Литвина, С.Литвина, В.Матвієнка, В.Савченка, Д.Скляренка, В.Соловйової, Д.Табачника). І.Срібняк, який присвятив свої наукові розвідки складній проблемі військової еміграції на території Польщі і Румунії після закінчення національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. на Україні, відводить достатньо місця оцінці діяльності Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Румунії, особисто К.Мацієвичу, у вирішенні нагальних питань матеріального забезпечення інтернованих українських вояків і їх родин, працевлаштуванню, моральній підтримці. Ці документи за змістом можна подіти на три групи: документи, що відносяться до періоду 1917-1919 рр. і розкривають участь К.А.Мацієвича в діяльності Центральної Ради, Директорії; документи 1919-1923 рр., повязані з роботою Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Румунії; документи 1923-1945 рр. (Празький архів), які стосуються функціонування, напрямків діяльності українських вищих навчальних закладів та громадсько-політичних організацій у Чехословаччині і містять окремі факти наукової і викладацької роботи вченого. Критично оцінити і проаналізувати співробітництво К.А.Мацієвича з українськими урядами в період з 1917-1919 рр. надають можливість документи ЦДАВОУ, що зберігаються у ф.1060 (Генеральний секретаріат земельних справ м.Київ, Народне міністерство земельних справ м.Київ (червень 1917-9 січня 1918рр), ф.1065 (Рада міністрів Української Народної Республяки (1919-1920), ф.1092 (Міністерство внутрішніх справ Української Народної Республіки (1919-1920рр), ф.2592 (Секретарство національних справ Української Центральної Ради.

Основний зміст дисертації