Вростання Костомарова в проблематику української художності, пов"язаний з осмисленням професійної літератури українських авторів. Його песимістичні припущення щодо перспектив української мови. Куліш як основоположник літературної критики нового періоду.
Аннотация к работе
Костомарова була тим ідеалом, до якого на рубежі XVIII-XIX ст. дійшли всі європейські народи, і невизнання цього факту може призвести хіба що до конфлікту з історією. Костомаров був і націоналістом, і ідеалістом, і в цьому одна з найбільших заслуг його перед українським літературознавством. Костомарова певною мірою повязана, мабуть, з прийнятими в 60-70-х роках XIX ст. указами про заборону української мови й літератури, яким відводилася суто побутова, "мужицька" роль, але відчувався тут і вплив реакційного словянофільства, яке всіляко роздмухувало тезу про всі словянські мови (крім російської) як мови "для домашнього вжитку". М. Ще одним учасником "Кирило-Мефодіївського братства", яке найбільше прислужилося утвердженню історичної школи в українському літературознавстві, був Панько Куліш (1819-1897). Однак треба було пройти довгі шляхи еволюції, щоб критика в літературознавстві посіла окреме місце і стала тим, чим вона є сьогодні: судженням тільки про сучасний літературний процес або про твори, що вже належать історії, з позицій сьогоднішніх уявлень і завдань літератури.