Боротьба косовських албанців за свою незалежність від Сербії. Вивчення міжнародних процесів кінця XX – початку XXI ст. на Балканському півострові. Обґрунтування орієнтирів подальшого розвитку сучасної зовнішньої політики Сербії, вплив на євроінтеграцію.
На період кінця XX - початку XXI ст. припадає важливий період в історії міжнародних відносин на Балканському півострові, що супроводжувався боротьбою косовських албанців за свою незалежність від Сербії та бажанням керівництва Сербії зберігти автономію у своєму складі. Отже, актуальність теми дослідження визначається наступними обставинами: - важливістю вивчення міжнародних процесів кінця XX - початку XXI ст. на Балканському півострові; Таким чином, актуальність теми випливає з обєктивної необхідності узагальнення основних напрямків косовської проблеми, що дозволить отримати певний матеріал для вироблення і обґрунтування орієнтирів подальшого розвитку сучасної зовнішньої політики Сербії та їх вплив на її євроінтеграцію у майбутньому. До першої групи робіт відносяться дослідження з історії міжнародних відносин на Балканському півострові. Гуськової «Балканський тупик» висвітлюється історія міжнародних відносин на Балканському півострові і зовнішня політика європейських держав по відношенню до косовського питання, що дає нам змогу проаналізувати стан міждержавних відносин цього періоду.Внаслідок терору і заселення албанцями - мусульманами, під час турецького панування серби змушені були безперервно залишати область Косово і Метохії. Після поразки королівства Югославії в 1941 р. багато сербів були змушені залишити Косово під тиском албанців і окупаційної влади. Після прийняття рішення Словенії (лідер М.Кучен) і Хорватії (лідер Ф.Туджман) про зі вихід складу Югославії (червень 1991 р.), спочатку в Словенії, а потім у Хорватії почались бойові дії між загонами самооборони республік і частинами Югославської народної армії (ЮНА), яким було надано наказ забезпечити єдність Югославії. Після поразки ЮНА в Словенії, основні бойові дії перемістились в Хорватію, де місцеві серби за підтримкою ЮНА виступили зі зброєю в руках і встановили свій контроль над територією де компактно проживають серби (11% населення, 10% території Хорватії) і проголосили тут Республіку Сербська Окраїна з столицею містом Кнін. Сербська частина населення на чолі з Радованом Караджичем прагнула приєднання БІГ до СРЮ (Тут вони ще 15 січня 1992 р. проголосили Сербську Республіку БІГ), мусульманська на чолі з Алієм Ізитбеговичем - незалежності і єдність БІГ (1 березня 1992 р.; 10 березня БІГ була визнана США і країнами ЄС); хорватська - приєднання районів компактного проживання хорватів до Хорватії.Інституціалізація відносин ЄС-Сербія набула обрисів 2002 року зі створенням Урядом Республіки Сербія Ради з європейських інтеграційних процесів як дорадчого органу для огляду, оцінки і спрямування процесу набуття Сербією членства в ЄС, а також Комісії для координації процесу вступу до ЄС як оперативного органу [17, с. У межах імплементації рішень саміту в Салоніках восени того ж року було прийнято Спільну декларацію щодо політичного діалогу між ЄС і Сербією, яка стала однією з рушійних дій так званого «Європейського партнерства», і проклала шлях до подальшої інституціалізації регулярного двостороннього політичного діалогу між Сербією і Трійкою ЄС на рівні міністрів закордонних справ. Основною метою цього діалогу було підготувати Сербію до її майбутньої участі у Спільній зовнішній і безпековій політиці ЄС та надати подальшої підтримки у процесі швидкої інтеграції Сербії до ЄС. Незважаючи на це, ЄС продовжував активно вести діалог із Сербією на тлі назрівання кризи у відносинах, повязаної з визначенням статусу Косово, і неоднозначністю громадської думки в Сербії щодо доцільності продовжувати співпрацю. Відповідно до висновків, прийнятих Радою, Високий представник ЄС з питань Спільної зовнішньої та безпекової політики Хавєр Солана знову повторив про важливість якомога швидшого встановлення Уряду Сербії і виразив думку щодо повної підтримки пріоритетів сербської зовнішньої політики з боку ЄС, таких, як поновлення переговорів і підписання УСА, представляючи Сербію як кандидатуру на членство в ЄС і включення її до білого Шенгенського списку.Дослідивши джерелознавчу та історіографічну базу за проблемою, можемо зробити ряд висновків: · косовська проблема сильно вдарила по національній свідомості етнічних сербів; · світ отримав новий прецедент в міжнародних відносинах, коли самопроголошена республіка стає незалежною державою; · керівництво Сербії виявилося неспроможним вести діалог з представниками Пріштіни; лише після обрання президентом Сербії Бориса Тадіча у 2004 році та проголошення незалежності Косово у 2008, почалися проводитись переговори, що завершились парафуванням 19 квітня 2013 року Угоди о принципах нормалізації відносин; · однією з головних умов євроінтеграції Сербії є визнання нею незалежності Косово, що не було зроблено до цього часу. Проте на присвоєння повноцінного статусу кандидата Сербія могла розраховувати всерйоз лише в тому випадку, якби крім стандартних вимог для претендента на включення до ЄС, вона видала б Міжнародному трибуналу в Гаазі усіх сербських військових злочинців громадянської війни в Югославії середини 90-х років і нормалізувала б в
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ВИТОКИ ТА РОЗВИТОК КОСОВСЬКОЇ ПРОБЛЕМИ
РОЗДІЛ 2. ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА СЕРБІЇ І ФАКТОР КОСОВО
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
