Космологія Платона - Курсовая работа

Становлення платонівського ідеалізму неможливо уявити без звернення до основних мотивів творів філософа, а саме - ідеї душі, звязку з космосом, світостворення та Єдиного. Саме тому, прослідкувавши космологію Платона, можна знайти в античності витоки обєктивного ідеалізму, який пізніше представлятиметься у західноєвропейській філософії. Вивчення та дослідження творів античних філософів дає певні здогадки про світотворення, звязок душі та універсуму, виникнення понять, ідею Бога як творця - все це знаходимо у Платона, а пошук істини є мотивацією для вивчення їх якнайбільшої кількості. Суть аналізу полягає не лише в тому, аби дослідити створення Космосу, матерії, часу, живих істот, а й відобразити врівноважену систему міфологічних поглядів як автора, так і античних людей. Актуальність теми полягає в доцільності та значущості вивчення космології та ідеалізму в Платона, а на прикладі діалога «Тімей» ще раз визначити та співвіднести поняття розуму, світобудови, душі.Платон зустрівся з Сократом, проте і до того часу був обізнаний із софістами, вивчав Геракліта, Парменіда, а згодом долучився до піфагорійців і їх вчення про душу та числа. Подейкують, що перед входом до школи висіла табличка «Не-геометр - не зайде», тобто і тут віднаходимо вплив піфагорійців, чисел, адже в цей час його повязує з ними досить багато: можливо, він купив у Піфагора його твори, а діалог «Тімей» скопіював з твору самого піфагорійця Тімея. Зрілий період творчості Платона припадає на 70-60 рр. до н. е і остаточно формує вчення про ідеї як субстанційну реальність, що існує субстанційно, тобто всі речі світу несуть в собі ідею, що і є підставою і суттю їх існування. В таких умовах Платон формується як ідеаліст, що проповідує гармонію, свій душевний космос, світовий порядок, упорядковану світобудову, що протистоїть руйнівному хаосу; можна це розглядати по-різному: людина і людина, людина і думка, людина і держава, людина і природа…Ідея завжди перемагає матерію, є вічною і завжди існує, адже Платон був ідеалістом, а це означало, що ідеї реально існують, а речі мають суть існування, ціль. Але не тільки ідеї наповнюють світ та речі в ньому, створюють порядок, надають матеріальним явищам сенсу, то все заслуга Єдиного, а Єдине містить як речі з матеріального, так і з ідеального світів.Лосєв зазначав, що в діалозі представлена «міфологічна діалектика космосу», адже лише цей діалог співвідносить матеріальний світ з Космосом, що по своїй природі є чимось абстрактним. Міфотворчість греків, що знайшла відображення в їх поглядах про рух душі, взаємопричетність та в дуалізмі мислення (в розділення понять ідея та матерія) становлять діалектику. Бог, як класичний приклад трансцендентного в філософії, у Платона виступає розумом і першопричиною, який не творить світ із нічого, а лише упорядковує буття. До початку створення всього існувало лише буття, простір та виникнення, а далі створився прекрасний порядок, розгорнулася космологія і це включало в себе скільки благ, що забезпечувало світу вічність існування. В «Тімеї» зустрічаємо трактування цих ідей, що представляються небесною душею: «…душа, простерта від центру до країв неба і огортаюча небо по колу ззовні, вступила в божественний початок незмінного та розумного життя на всі часи.», «…вона являє собою змішання частин трьох природ єдиного та іншого з сутністю, що пропорційно розділена та зєднана знову….» (ТИМЕЙ 36, е) Ключове поняття пропорції, що можна розглядати і як запоруку гармонії, коли нічого не варто порушувати; і як частинку божественного в кожній речі, що залишив у ній бог-творець.

Зміст

Вступ

1. Платон та становлення його космологічних поглядів

1.1 Життя Платона. Пізній період творчості

1.2 Космологічні погляди Платона та вплив піфагорійської школи

2. Космологічні погляди в діалозі «Тімей»

2.1 Структура та аналіз діалогу «Тімей»

2.2 Космологічне вчення діалогу та проблеми інтерпретації

Висновки

Література