Космологічна семантика колядкового тексту (на матеріалах різдвяного фольклору Рівненщини і Люблінщини) - Автореферат

Як фольклорно-етнологічне явище колядки і щедрівки тісно повязані з гуманітарними, суспільними, антропологічними науками, що сприяє різноаспектному аналізу текстів або їх окремих структур. Їхні праці ґрунтуються на текстах, які охоплюють майже всі місцевості України. Аналіз фольклорних текстів шляхом реінтерпретації колядкової символіки, актуалізації змісту й образності, зясування прокреаційної семантики сприятиме конкретизації втілених у колядках і щедрівках людських прагнень. Наукова новизна роботи полягає у використанні регіонального матеріалу в підході до порівняльного аналізу українських і польських текстів колядок та щедрівок. Вербальна космізація в колядках охоплює макро-і мікросвіт людини: починається з центру, має просторово-речове розгортання, охоплює територію для проживання, соціальну сферу і духовність.Тотожність змісту окремих творів, співзвучність формул і топосів, віталістичний прагматизм, текстова реалізація життєвої гармонії не ідентифікує регіонального матеріалу, бо поряд зі спільними ознаками виявляється ряд невідповідностей: 1. Українські - зазнали часткової композиційної розмитості, текстової контамінації, народної етимологізації. Розповсюдженими на Люблінщині, як і по всій Польщі, є пасторальні тексти, що репрезентують простонародний побут і деякі особливості національного характеру поляків, як-от, життєвий оптимізм і щирість, емоційність і почуття гумору. Лише в українському матеріалі в репертуарі дівочих і парубочих текстів маємо мотив “золотої середини”, який виявляє особливість української ментальності, націлену на самозбереження у складних географічних і політичних умовах життя. В українських текстах констатуємо ремінісценції козацької доби, які виявляються у парубочій сміливості, патріотизмі, в окремих образах і номінаціях, деяких текстових ситуаціях.

Тотожність змісту окремих творів, співзвучність формул і топосів, віталістичний прагматизм, текстова реалізація життєвої гармонії не ідентифікує регіонального матеріалу, бо поряд зі спільними ознаками виявляється ряд невідповідностей: 1. У питанні композиційної і лексичної стабільності краще збереглися польські колядки. Українські - зазнали часткової композиційної розмитості, текстової контамінації, народної етимологізації. Часткова профанація текстів є наслідком перерваної загальнонародної традиції в часи антирелігійної більшовицької політики в Україні, обмеженого контингенту носіїв, переважно сільських мешканців.

2. У складі польського фольклору відсутні космогонічні тексти. Релікти космогонії трансформувались у міфопоетичні символи зі значенням сакральності і трапляються в тестах різної типології.

3. У колядковому репертуарі українського регіону не зустрічається старозаповітних текстів з мотивом гріхопадіння, які побутують на Люблінщині, і є контрафактурним варіантом танкової пісні.

4. Життєва космізація, здійснювана шляхом творення матеріального і духовного, у польському фольклорі повязується із християнським Богом. Натомість український емпіризм, закорінений у язичницькій вірі, ідеалізує не лише Божу, але й людську деміургізацію власного світу. Звязок з Абсолютом стверджує його допоміжну роль, не домінує так, як у польських колядках аналогічного змісту.

5. Розповсюдженими на Люблінщині, як і по всій Польщі, є пасторальні тексти, що репрезентують простонародний побут і деякі особливості національного характеру поляків, як-от, життєвий оптимізм і щирість, емоційність і почуття гумору. На Рівненщині констатуємо лише стилізації мінорної тональності, що могли поширитися під впливом польських, які побутують у регіоні дотепер.

6. Лише в українському матеріалі в репертуарі дівочих і парубочих текстів маємо мотив “золотої середини”, який виявляє особливість української ментальності, націлену на самозбереження у складних географічних і політичних умовах життя.

7. В українських текстах констатуємо ремінісценції козацької доби, які виявляються у парубочій сміливості, патріотизмі, в окремих образах і номінаціях, деяких текстових ситуаціях.

8. Фольклорним етноетичним взірцем української нареченої є працьовита дівчина, у якій поєднані ідеальні якості краси і розуму, мудрості і розсудливості. Любовні прагнення не порушують дівочої честі, шанобливого ставлення до батьків. У польських текстах переважає вишукана зовнішність та сила почуттів.

Феномен колядкового тексту має значення вербального світоладу, який охоплює сфери сакрального і профанного, одночасно моделює смисли майбутнього життя, що у віталістичній концепції є естетизованим наративом людського буття.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях

1. Колядки у різдвяному фольклорі українців і поляків // Народна творчість та етнографія. - 1999. - №1. - С. 82-87.

2. Текстова парадигма “нової радості” в опозиції "верху - низу" // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство: Збірник наукових праць РДГУ. - Рівне, 1999. - Вип. VI.- С. 159-169.

3. Людиновимірність космогонійного світу в різдвяному фольклорі (на матеріалі українських і польських колядок) // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Збірник наукових праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті: У 2 частинах. - Львів: Світ, 1999. - Ч. 2. - С. 564-568.

4. Реінтерпретації реліктів міфологічного світогляду в колядках Рівненщини і Люблінщини // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство: Збірник наукових праць РДГУ.- Рівне, 2000. - Вип. VIII. - С. 67-78.