Корпоративний сектор у трансформаційній економіці - Автореферат

Корпоративний сектор є однією з найважливіших складових інституційної структури економіки, без ефективного функціонування якої неможливо собі уявити подальший розвиток ринкових відносин в Україні. Економічне зростання в нашій країні безпосередньо залежить від стану корпоративного сектора в цілому і діяльності його субєктів, оскільки він здатний залучати інвестиційні ресурси, що необхідні для удосконалення структури виробництва й економіки. Відомо, що в розвинутих країнах корпоративний сектор відіграє важливу роль у підвищенні темпів економічного зростання. По-перше, забезпечення економічного зростання в умовах переходу до ринкової економіки неможливе без залучення необхідних інвестицій і стимулювання їх зростання; по-друге, стабільний економічний розвиток трансформаційної економіки залежить від адекватної системи корпоративного управління, яка формує економічні, правові й соціальні передумови, необхідні для залучення капіталів в економіку; по-третє, з метою побудови власної моделі корпоративного сектора з урахуванням специфіки економічного розвитку України необхідним є виявлення особливостей його становлення в трансформаційній економіці та визначення тенденцій подальшого розвитку; по-четверте, підвищення ефективності функціонування корпоративного сектора зумовлює необхідність гармонізації інтересів і взаємовідносин його учасників, а також механізмів, які регулюють ці взаємовідносини; по-пяте, узгодження вже набутого досвіду функціонування корпорацій у трансформаційній економіці з тенденціями цивілізаційного розвитку вимагає дослідження сутності й еволюції корпорацій з урахуванням чинників зовнішнього і внутрішнього середовища; по-шосте, трансформаційна економіка породжує особливий характер відносин у корпоративному секторі і протиріч щодо його розвитку, які потребують свого додаткового дослідження. Однак накопичений світовою економічною наукою досвід стосується аналізу функціонування корпоративного сектора в розвинених країнах і не може бути використаний без урахування специфіки трансформації економіки України.У ньому на основі аналізу літературних джерел уточнено поняття “корпорація” та виявлено її основні характеристики, розглянуто генезис концепцій корпорації та еволюцію наукових поглядів до визначення її сутності й ролі в суспільстві, розкрито роль корпоративного сектора в сучасній економічній системі, проаналізовано корпоративну власність, визначені субєкти й механізми корпоративного управління. Автор уточнює зміст поняття “корпорація” та систематизує її характеристики, на основі чого робить висновок про відповідність акціонерних товариств (закритих і відкритих) і товариств з обмеженою відповідальністю, які існують у вітчизняній практиці, поняттю “корпорація”. Обернений характер зміни цілей діяльності корпорацій у трансформаційній економіці, який полягає у втраті соціальних та частково власних цілей корпорації на користь цілком економічних цілей її власників, призводить до того, що багатовекторна роль корпоративного сектора реалізується неповністю й не відповідає соціально орієнтованій економіці. Автор зробив висновок, що в трансформаційній економіці агентська проблема перетворюється в новий конфлікт між корпоративними власниками, один з яких одночасно є й агентом, і принципалом, осереджує у своїх руках “остаточні права” володіння й контролю, визначає всі основні аспекти діяльності корпорації й розпоряджається її матеріальними активами. У цьому розділі виявлено особливості становлення корпоративного сектора в трансформаційній економіці, розроблено принцип виділення його структури, проаналізовано ринкові моделі корпоративного сектора та можливості їх впровадження в трансформаційних умовах, а також виявлено основні тенденції розвитку корпоративного капіталу.На основі результатів дисертаційного дослідження розроблено теоретичні положення, які дозволяють підвищити ефективність функціонування існуючого корпоративного сектора в Україні, що має важливе народногосподарське значення. На сучасному етапі корпоративний сектор в країнах з перехідною економікою не виконує роль, відповідну до мети формування соціально орієнтованої економіки, оскільки процес його становлення відбувався інверсійним шляхом - не на основі обєднання капіталів, а переважно через розподіл статутних фондів державних підприємств під час приватизації. Обрані методи приватизації, пасивна роль зовнішніх, у тому числі інституційних інвесторів, відсутність контролю над процесом становлення корпоративного сектора з боку держави, наявність інформаційних переваг і владних повноважень у інвесторів - інсайдерів привели до формування конфігурації корпоративного сектора, яка характеризується переважанням кількості товариств з обмеженою відповідальністю й закритих акціонерних товариств над відкритими. З метою підвищення ефективності функціонування корпоративного сектора обгрунтована роль держави, що полягає в розробці комплексу заходів у сфері корпоративного управління, а також прийнятті такого законодавства, яке б гарантувало права та участь акціонерів у

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ