Корпоративна власність: формування і функціонування в сучасній економіці - Автореферат

Додатковим аргументом за доцільність дослідження саме корпоративної власності є те, що ця форма власності має тенденцію до розвитку і нової структуризації як натепер, так і на шляху до майбутньої економіки. Справа в тому, що і практика переходу до ринкових методів господарювання, і перспективи переходу сучасної змішаної за суттю економіки до нової її структури потребують теоретико-методологічних досліджень саме відносин та прав корпоративної власності як власності, адекватної найближчому майбутньому устрою суспільства та його економічній структурі. За суттю цієї проблеми залишаються недостатньо дослідженими такі аспекти корпоративної власності, як етапи її формування, зокрема в Україні, створення умов її розвитку і удосконалення, визначення її обєктів і субєктів, співвідношення із акціонерною власністю, функціонування її субєктів натепер і за умови переходу до нової економіки тощо. виявлено особливості створення умов формування корпоративної власності в Україні, в тому числі у період монополізації економіки; здійснено розмежування категорій «акціонерна» і «корпоративна» власність як форми і змісту через співставлення їх спільних і особливих характеристик та визначення субєктів корпоративної власності; проведено їх аналіз за змістом понять, принципами створення, формою організації, формою часткового володіння, розподілом частки володіння, мотивацією діяльності, інвестиційними ресурсами та ефективністю їх використання, нормами відносин членів обєднання, розподілом прибутку, регулюванням ринкових відносин; спільною метою, інституціональними тенденціями, що надає змогу виявлення більш ефективних форм корпоративних обєднань.Корпоративна власність визначається в розділі в якості такої форми, що структурує відносини власності на рівні, адекватному сучасному етапові розвитку продуктивних сил, певним різновидом їх усуспільнення, що може бути кваліфіковано як процес демократизації власності. Існуюча багатоманітність форм, видів та типів власності, принаймні у розвинутих країнах світу, не виключаючи Україну, (загальнодержавна, муніципальна, особиста, колективна, акціонерна, орендна, корпоративна, монополістична, державно-колективна, спільна із іноземним капіталом тощо) свідчить як про її адекватність економіці, що функціонує на ринкових принципах господарювання, так і про тенденцію їх постійної трансформації, поширення економічних звязків між різними субєктами власності, взаємопроникнення форм власності, можливості їх повної інтеграції саме в соціалізовану власність, що відповідатиме певному її інституту. Третій - обмеження прав власності за теорією неповинно існувати, проте на ділі виявляються такі обмеження (Закон про власність, Закон про землю та земельний Кодекс, Закон про монополію і конкуренцію та ін.). Щодо особливостей формування корпоративної власності в Україні, то в ході їх аналізу виявлено наступні: наявність її передумов у попередній планово-регламентованій економіці у вигляді державно монополізованих структур, які не механічно, а органічно вписалися у ринкове середовище; відсутність принаймні до середини 90-х років минулого століття будь-яких наукових досліджень українських учених з проблем корпоративної власності, яка практично вже формувалася; відсутність наукового підходу до визначення форми корпоративної власності - приватна, колективна, змішана із державною чи якась інша; період завершення ринкових перетворень в Україні співпав із періодом всесвітньої тенденції до інституціонального устрою суспільства; наявність очевидного процесу перерозподілу економічної влади через боротьбу за обєкти власності та розпорошення прав власності. Особливості відзначено наступним чином: корпоративна власність відзначається досить високою концентрацією і централізацією капіталу, що обумовлює його діяльність в основному в пріоритетних і високотехнологічних галузях економіки і організована у великі структури (холдинги, промислово-фінансові групи тощо), тоді як акціонерна власність розповсюджена у будь-якій сфері діяльності, в тому числі і в сфері послуг, і може бути представленою як великими, так і середніми обєднаннями; інвестиційні і інноваційні можливості корпорацій є значно більшими порівняно із акціонерними товариствами, тому мають пріоритетну тенденцію подальшого розвитку; більш реальні можливості субєкти корпоративної власності мають і в ринковому середовищі, оскільки є більш конкурентоспроможними з-за більш високої ефективності діяльності і, як правило, мають державну підтримку та посилену тенденцію до інституціональних змін.На основі дослідження історичної логіки корпоратизації, закономірностей еволюції корпоративної власності вирішено актуальну науково-методологічну проблему визначення необхідності і можливостей становлення корпоративної власності в економіці України, різноманіття форм її практичної реалізації, які обмежують зростання трансакційних витрат. Аналіз еволюції природи (довкілля і продуктивних сил) і людини (суспільства) в їх взаємозвязку і взаємообумовленості дозволив обгрунтувати закономірності розв