Коригування зовнішніх дисбалансів платіжного балансу (на прикладі розвинутих країн) - Автореферат

Розвинуті країни використовують ринкові методи, що базуються на застосуванні інструментів економічної політики для досягнення довгострокової рівноваги платіжного балансу. Зовнішні дисбаланси окремих країн формують глобальний дисбаланс, що відображає основні напрями міжнародного руху капіталу, внаслідок чого механізми коригування дисбалансу однієї країни впливатимуть на економічну ситуацію в інших країнах світу, зокрема у розвинутих країнах. Це зумовлює необхідність аналізу впливу інструментів макроекономічної політики розвинутих країн на економіки інших країн. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до наукової теми підрозділу 3 „Механізм взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації”, яка є складовою частиною загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” № 01БФ048-01 у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України” (2001 - 2005 рр.); теми підрозділу 3 „Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір”, яка є складовою частиною загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин „Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи” № 06БФ048-01 у рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми сталого державного розвитку України” (2006 - 2010 рр.). Використано також статистичні методи, зокрема графічний метод (при визначенні рівноважного ефективного валютного курсу в межах концепції макроекономічного балансу в підрозділі 1.2, при порівняльному аналізі динаміки заощаджень та інвестицій у підрозділі 3.1 та структури внутрішнього поглинання у підрозділі 2.1); кореляційний аналіз (при визначенні ступеня взаємозалежності між рівнями заощаджень та інвестицій у різних країнах світу в підрозділі 3.1); аналіз динамічних рядів (при виявленні впливу демографічного чинника на поточний рахунок платіжного балансу у підрозділі 3.2) тощо.У першому розділі “Теоретико-методологічні підходи до концептуалізації платіжного балансу” розкрито основні концепції, які стали теоретичним підґрунтям аналізу поточного рахунку платіжного балансу країни на сучасному етапі; визначено основні економічні фактори, що розглядаються в межах кожної концепції, а також переваги й недоліки використання вказаних підходів для аналізу поточного рахунку окремої країни. Сакс та ін., основну увагу звертає на потоки капіталу, оскільки для країни баланс поточного рахунку завжди дорівнює різниці між національними заощадженнями та внутрішніми інвестиціями, тому рішення про підвищення рівня заощаджень викликає дефіцит фінансового рахунку, бо не всі заощадження можуть ефективно використовуватися всередині країни. У такому разі дефіцит поточного рахунку виникатиме, якщо схильність до інвестицій у країні буде вищою, ніж її схильність до заощаджень, а торговельний баланс розглядається як наслідок рішень економічних агентів країни щодо обсягів їх поточного споживання. Наприклад, якщо в країні має місце надлишкова пропозиція грошей, то це викликає зростання поглинання і дефіцит платіжного балансу, якщо ж у країні існує надлишковий попит на гроші, то це призводить до скорочення поглинання і появи активного сальдо платіжного балансу. Збільшення рівня заощаджень у США, особливо за рахунок покращення балансу державного бюджету країни, могло б викликати значне зниження дефіциту поточного рахунку в країні, відповідне скорочення активного сальдо поточного рахунку в Японії, країнах зони євро та країнах Азії і, як наслідок, призвести до зменшення глобальних дисбалансів поточного рахунку світової економіки.Щоб визначити найбільш ефективні інструменти коригування зовнішньої нерівноваги для країни, в аналітичній структурі платіжного балансу якої провідне місце посідає торговельний баланс, слід застосовувати концепцію еластичності, якщо її ринки активів є нерозвинутими, а також монетарний підхід, якщо країна має ефективні фінансові ринки. Для країни, яка має вільний доступ до міжнародних ринків капіталу і торговельний баланс якої займає порівняно невелику частку її поточного балансу, при виборі інструментів коригування доцільно використовувати концепцію поглинання або концепцію макроекономічного балансу. Концепція поглинання дозволяє визначити прогнозовану оптимальну динаміку балансу поточного рахунку, а концепція макроекономічного балансу застосовується для розрахунку рівноважного сальдо поточного рахунку, за якого торговельні потоки будуть збалансовані потоками капіталу країни. Як основний інструмент коригування використовується обсяг чистих зовнішніх активів країни: при збільшенні його величини країна може розширювати свій баланс поточного рахунку, який буде профінансовано за рахунок доходів на її зовніш

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ