Кореляція вербальних і невербальних складників у традиційних народних іграх (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) - Автореферат

Поява етнолінгвістики (від гр. ????? - народ і лат. lingua - мова) як окремої дисципліни - закономірне явище в україністиці, адже це галузь мовознавства, яка вивчає звязки між мовою та різними сторонами матеріальної й духовної культури етносу - міфологією, релігією, звичаями, мистецтвом, етнопсихологією та ін. Опис народної гри й сама гра близькі до обрядового тексту, отже, являють собою культурний текст. З одного боку, у такому тексті кожна деталь має своє значення; з іншого - опис народної гри - це соціокультурний феномен, мовні особливості якого відображають менталітет мовців, їхню культуру, індивідуальні та соціальні особливості комунікативної ситуації й комунікантів, розмаїття історичної епохи. Для реалізації поставленої мети необхідно розвязати такі завдання: 1) здійснити фіксацію номінативних одиниць тематичної групи лексики (ТГЛ) ігор у східнослобожанських говірках, дослідити їхню семантичну структуру; 2) описати способи номінації назв ігор у східнослобожанських говірках у широкому контексті, що передбачає розгляд предметно-дійового складу ігор як невербальної частини тексту;Він зазначає, що до збірника ввійшли ігри, у яких збережено та дотримано певних умов і правил; ігри, що поєднують різні сторони сімейного та суспільного побуту селян. Певних класифікаційних засад (поділу на групи, порівняльного опису) в огляді народних ігор не простежено, їх подано в описі того чи іншого населеного пункту під загальною назвою „Игры” (інколи „Игры, танцы и музыка. Назви ігор збігаються у 22 випадках; описано однакові умови проведення до 28 ігор; перебіг подій у грі збігається у 20 випадках; учасники - у 19; атрибути - у 13; примовки - у 8; пісні - у 2; лічилки - в 1; без назви (подано лише умови у В.В. Умовно ТГЛ ігор поділяємо на дві лексико-семантичні групи (ЛСГ): 1) ігри, не повязані з календарними святами; 2) ігри, повязані з календарними святами. У ЛСП назв ігор з використанням окремих реалій виділяємо: а) назви ігор з використанням палиці (палички), дощечки („Свинка”, „Цурка”, „Плаз” тощо); б) назви ігор з мячем („Мяч простий”, „Дучковий”, „Земляний”, „Високий дуб”, „Тройник” та ін.); в) назви ігор з використанням ножика („Рай з пеклом”, „Жабка”, „Киця”, „Місяць”); г) назви ігор з використанням камінців і кісточок („Рай”, „Пиж”, „Сорока”, „Козачки”, „Слишки”, „Креймашки”, „Ладишки” („Лодижки”, „Бабки”, Сашки”); ґ) назви ігор з використанням джута („Жгут”, „Швай”, „Диркач”).Вербальний план народної гри доповнюють складники, повязані з діями учасників гри, денотатами, які використовують у грі, назвами учасників. Усі зафіксовані в українських східнослобожанських говірках назви ігор поділяємо на такі групи: - найменування, мотивовані назвами атрибутів ігор: с|винка, |кулка, йа|рошка тощо (165 одиниць - 16%); Вербальні й невербальні складники тексту гри можуть перебувати у відношеннях мотивованості (назва дії, яку виконують учасники гри, мотивує назву гри - зага|нати с|винку > загоу|нучка; назва денотата, використаного в грі, мотивує найменування гри - с|винка ‘атрибут гри’ > с|винка ‘назва гри’; усі назви повязані - бити ‘назва дії’ > |битка ‘назва атрибута гри’ > |битка, у |битки ‘назва гри’). Тому визначальна роль у найменуванні цих ігор належить лексемам, символічне значення яких актуалізовано завдяки символіці дій, які виконують учасники гри, символіці денотатів: наприклад, мак ‘назва гри’: у грі учасники сіють мак, у середині кола стоїть дівчина - |мак?іука. Вербальні та невербальні складники нерідко вступають в антонімічні відношення, наприклад, у грі „Краски” протиставлено учасників гри - ангел : чорт; у грі „Божок” - бог : чорт; у грі „Сміх” - рай : пекло, захід : схід, небо: хлівець; у грі „Рожа” - рожина дочка : хрома, рожа : хрома, рай : пекло.

Основний зміст роботи

1. У трактуваннях гри як універсальної категорії людської діяльності, усталених у філософії, психології, культурології та інших науках антропоцентричного напрямку, підкреслюється її творчий характер, спрямований на відтворення й відображення дійсності, що тісно повязана з культурою народу. Головними ознаками гри є умовність, емоційність, розважальна, навчальна й соціологізуюча спрямованість, визначеність простору й часу, вироблення окремих правил.

2. Традиційна народна гра в українських східнослобожанських говірках та її опис ? це культурний текст, у якому вербальні, реалемні, акціональні, агентивні, темпоральні та інші складники перебувають у відношеннях кореляції, під якою розуміємо співвідносність, відповідність, взаємозвязок цих елементів. Вербальний план народної гри доповнюють складники, повязані з діями учасників гри, денотатами, які використовують у грі, назвами учасників. Нерідко в основі номінації назв ігор лежать фольклорні, звичаєві та обрядові традиції символізації й міфологізації окремих лексем.

3. Залежність вербальних складників від невербальних виявлено в описі способів номінації забав. Усі зафіксовані в українських східнослобожанських говірках назви ігор поділяємо на такі групи: ? найменування, мотивовані назвами атрибутів ігор: с|винка, |кулка, йа|рошка тощо (165 одиниць ? 16%);

? номени, що виникли за назвами учасників гри: свие|нар, пасту|шок, |пекар’ та ін. (123 одиниці ? 11,9%);

? лексеми, які розширили своє значення внаслідок метафоричного перенесення одних найменувань на інші: ба|ранчиек, корж, во|ли тощо (339 одиниць ? 32,9%);

? назви ігор, мотивовані просторовими особливостями проведення гри: горо|док, квад|рати, |коло тощо (30 одиниць ? 2,9%).

У досліджуваних говірках відомі факти, коли різні ігри мають спільну назву: ко|мар > па|нас, горо|док > лап|та, с|лишки > с|винка та ін. (56 одиниць ? 5,4%).

Крім того, назви ігор могли утворюватися у звязку з виникненням раритетних назв з ускладненою опосередкованою семантикою від загальновживаних чи звуконаслідуваних слів різними способами словотворення: пога|нало, жгуто|виi, жу/жу тощо (183 одиниці ? 17,7%).

Номінація ігор нерідко реалізована також за допомогою словосполучення (наприклад, воук та |зайец’, |латка по дош|чеч’кам, па|нас у |синіх шта|нах тощо): 215 одиниць ? 20,9%. У цих назвах також відображено невербальні складники: тоді першим компонентом словосполучення є назва самої дії ‘грати’, другим ? стрижневий (маркований) іменник, він номінує характер цієї дії й формально виражений прийменниково-іменниковою сполукою; але в мовленні перший компонент може бути пропущено ? у кло|ка, у мйач’, у п?ідкиед|ного, у ко|на, у коз|ла, у |ножиечка, у к|ремйахи.

Дискурсивний спосіб номінації використано зрідка (наприклад, па|нас/і|ди до нас, шел ко|рол’ по |лесу, а ми п|росо |сійали): три одиниці ? 0,3%.

4. Найбільшу групу назв ігор складають найменування, що виникли внаслідок метафоричного перенесення одних назв на інші. Визначальна роль у номінації цих ігор належить: ? лексемам, символічне значення яких актуалізовано завдяки символіці дій, що їх виконують учасники гри (ручеи|йок, з’|м?iika, |доуга ло|за);

? словам, що мають традиційну символіку в народних піснях, прислівях, приказках (го|рілки, пала|ничка, пеиреипеи|личка); у побуті (ніж, крие|ниці, |ложеички);

? назвам, у яких міфологічно зумовлена символіка доповнює невербальні складники гри (ад і pai, |рожа, з |райу у |пекло, кра|шанка).

5. При описі ігор з імітацією рухів тварин і птахів традиційну символіку назв тварин нерідко поєднано з магічними рухами учасників гри, незвичайними якостями, яких набувають числа 1, 2, 3, 4, магічними діями, у яких виявлено виваженість і розсудливість людини, прагненням ужити всіх заходів, щоб захистити себе (наприклад, поклонитися на всі чотири сторони). Нерідко етапи гри символізують стадії людського життя. Так, у грі „Ворон” дівка спочатку красна, потім ? моторна, далі ? горбата, а на останок ? „бий дівку навздогін”.

6. Друге місце за кількістю найменувань посідають назви ігор, утворені від загальновживаних слів української мови, переважна більшість яких позначає дії, виконувані гравцями. Найпоширенішими є такі способи словотворення: ? суфіксальний ? зага|налка, зага|налоч’ка, коу|туч’ка, солоу|дуч’ка, к•ід|ки; жму|рок; пеиреиб•і|гаiло;

? безсуфіксний ? плаз, шко|пирт’, блуд;

? складання основ із суфіксацією чи нульовою суфіксацією: мухо|лоука; свиено|пас;

? шляхом субстантивації ? набиеу|ниi, биетко|виi, пиелко|виi, гиелко|ве, пошие|ваi.

7. Третє місце за кількістю одиниць складають назви, утворені від найменувань атрибутів (к|реiмахи, с|винка, |кулка, йа|рошка та ін.). Це нерідко раритетні назви, серед яких велику групу складають похідні від загальновживаних слів: |бита, |гила, |жожка, |цурки; переосмислені загальновживані слова: ч.иж, кул’, чоп та ін.

8. Вербальні й невербальні складники тексту гри можуть перебувати у відношеннях мотивованості (назва дії, яку виконують учасники гри, мотивує назву гри ? зага|нати с|винку > загоу|нуч’ка; назва денотата, використаного в грі, мотивує найменування гри ? с|винка ‘атрибут гри’ > с|винка ‘назва гри’; усі назви повязані ? бити ‘назва дії’ > |битка ‘назва атрибута гри’ > |битка, у |битки ‘назва гри’). Отже, акціональний план культурного тексту наповнює його новими свідченнями, і вони стають основою для найменування гри.

9. Символіка акціональних складників тексту гри вступає в синонімічні відношення із символікою денотативного плану гри ? агентивного, темпорального, просторового. Тому визначальна роль у найменуванні цих ігор належить лексемам, символічне значення яких актуалізовано завдяки символіці дій, які виконують учасники гри, символіці денотатів: наприклад, мак ‘назва гри’: у грі учасники сіють мак, у середині кола стоїть дівчина ? |мак?іука. Отже, актуалізовано такі значення: мак ? символ безмежності зоряного світу (тому хоровод належить до веснянок); мак ? символ красивої дівчини, плодючості, заспокоєння, швидкоплинного життя; коло (дівчата стають у коло) ? символ гармонії світобудови; весна (гра належить до веснянок) ? символ радості, здійснення бажань.

10. Вербальні та невербальні складники нерідко вступають в антонімічні відношення, наприклад, у грі „Краски” протиставлено учасників гри ? ангел : чорт; у грі „Божок” ? бог : чорт; у грі „Сміх” ? рай : пекло, захід : схід, небо: хлівець; у грі „Рожа” ? рожина дочка : хрома, рожа : хрома, рай : пекло.

11. Ареальна репрезентація матеріалу, виявленого на двох хронологічних зрізах (у кінці XIX ст. та на початку XXI ст.), дає можливість установити, що всі назви ігор, які функціонували наприкінці XIX ст., засвідчено в типових говірках Східної Слобожанщини й на початку XXI ст. Більша вербальна та функціональна розмаїтість найменувань, зафіксованих у XIX ст., характерна для західного й центрального ареалу східнослобожанських говірок, що обіймає населені пункти, розташовані в басейні річок Жеребець, Красна, Борова та Айдар. Менше вербальне наповнення в кінці XIX ст. характерне для говірок, розміщених у басейнах рік Деркул і Комишна. Із 38 ігор, назви яких закартографовано, сім засвідчено лише в одному н. п., одну ? у двох. У звязку з архаїзацією багатьох найменувань просторова поведінка картографованих явищ розмита, ареально не виразна, що унеможливлює виділення мікроареалів.

Назви народних ігор належать до архаїчного шару лексики. Тому частину найменувань сучасні носії говірки втратили, наприклад, крам, к|рамар (зафіксовано в 6 н. пп. з 92 обстежених); |рожа, п?і|вонійа (у 5 н. пп.); ду|дар, танцу|рист, ду|дариек (у 12 н. пп.); |леука, леиу|ко (у 5 н. пп.). Серед проаналізованих 95 ігор не збереглося жодної, яка була б зафіксована в усіх 92 обстежених н. пп., 41% ігор засвідчено у 26 ? 93% обстежених н. пп., що зумовило представлення цього лексичного матеріалу на картах атласу.

12. Багатогранність феномену гри полягає в тому, що витоки її дуже давні, у деяких випадках сягають доісторичних часів. Звязок традиційних народних ігор з низкою духовних уявлень, народних звичаїв, обрядів незаперечний, він виявлений передусім у спільності символіки предметів, явищ, найменувань тощо.

Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях

1. Назви українських народних ігор в східнослобожанських говірках // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. ? 2001. ? № 3. ? С. 72 ? 77.

2. Вербальний компонент гри у фарби в українських східнослобожанських говірках // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. ? 2001. ? № 12. ? С. 134 ? 138.

3. До питання про символіку гри „Рожа” (на матеріалі записів зі Слобожанщини) // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. ? 2002. ? № 4. ? С. 142 ? 146.

4. Народні ігри в аспекті дискурсу // Образне слово Луганщини : тези

І регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови. ? Луганськ, 2002. ? С. 28 ? 34.

5. Назви народних спортивних ігор в українських східнослобожанських говірках // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. ? 2002. ? № 10. ? С. 130 ? 136.

6. Вербальний компонент гри „Гуси” в українських східнослобожанських говірках // Образне слово Луганщини : тези ІІ регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови. ? Луганськ, 2003. ? С. 29 ? 33.

7. Великодні ігри та їх номінація в українських східнослобожанських говірках // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. ? 2003. ? № 3. ? С. 257 ? 263.

8. Вербальний компонент народних ігор „в ад і рай” у східнослобожанських говірках // Діалектологічні студії. 2 : Мова і культура. ? Л., 2003. ? С. 139 ? 144.

9. Символіка гри „Ворон” (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) // Образне слово Луганщини : тези ІІІ регіон. наук. конф. з укр. мови. ? Луганськ, 2004. ? С. 22 ? 24.

10. Лексикографічна обробка назв ігор та їх атрибутів у „Словарі” за редакцією Б. Грінченка // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. ? 2004. ? № 5. ? С. 41 ? 49.

11. Примовки в дитячих народних традиційних іграх Східної Слобожанщини : ритміка, значення, структура // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. ? 2004. ? № 11. ? С. 264 ? 272.

12. Символічні значення назв тварин та птахів в українських східнослобожанських говірках (на матеріалі традиційних ігор) // Материалы по русско-славянскому языкознанию : междунар. сб. науч. тр. ? Вып. 27. ? Воронеж, 2004. ? С. 98 ? 103.

13. Вербальний компонент гри „В кремяхи” (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) // Філологічні науки : зб. наук. пр. Сумс. держ. пед. ун-ту ім. А. С. Макаренка, 2004. ? С. 3 ? 9.

14. Номінація гри „Кавуни” в етнолінгвістичному аспекті (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) // Лінгвістика : зб. наук. пр. ? Луганськ : Альма-матер, 2005. ? № 1. ? С. 80 ? 86.

15. Символіка гри „Кішка (кіт) і мишка” (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) // Образне слово Луганщини : тези IV регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови. ? Луганськ : Альма-матер, 2005. ? С. 18 ? 21.

16. Етнолінгвістична оцінка гри „Перепілочка” (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. ? 2005. ? № 9. ? С. 120 ? 125.

17. Номінація традиційних дитячих ігор у лемківських говірках // Східнослобожанські українські говірки. Нотатки до мовного портрета переселенців з Лемківщини : наук.-навч. посіб. / за заг. ред. К. Д. Глуховцевої. ? Луганськ, 2006. ? С. 35 ? 38.

18. Українська народна гра „Віл” // Лінгвістика : зб. наук. пр. ? Луганськ : Альма-матер, 2006. ? № 4. ? С. 142 ? 146.

19. Символіка дитячої гри „Сваха” у східнослобожанському ареалі // Етнолінгвістичні студії 1 : зб. наук. пр. ? Житомир : Полісся, 2007. ? С. 126 ? 132.

20. Українська народна гра „Мяч простий” // Образне слово Луганщини : тези VI регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови. - Луганськ : Альма-матер, 2007. ? С. 33 ? 34.

21. Назви ігор з використанням палиці (палички), дощечки (на матеріалі українських східнослобожанських говірок) // Вісн. Луган. нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка : Філологічні науки. ? 2007. ? № 15. ? С. 192 ? 199.

22. Українська народна гра „Горелки” („Хрещик”) // Слобожанська беседа : матеріали I регіон. наук.-практ. конф. / за ред. проф. К. Д. Глуховцевої. - Вип. 1. ? Луганськ : Альма-матер, 2007. ? С. 77 ? 79.

23. Українська народна гра „Комар” // Слобожанська беседа : матеріали II регіон. наук.-практ. конф. / за ред проф. К. Д. Глуховцевої. - Вип. 2. ? Луганськ : Альма-матер, 2008. ? С. 63 ? 64.