Корекція рухових порушень у дітей дошкільного віку з дитячим церебральним паралічем - Автореферат

Сьогодні в теорії і практиці корекційної роботи, зорієнтованої на фізичний розвиток дітей із ДЦП дошкільного віку, найбільш продуктивною визнається методика корекції рухових порушень, що ґрунтується на використанні фізичних вправ у положенні лежачи, з поступовим переходом до вертикального положення через ускладнення рухових режимів, у положення стоячи, потім до ходьби і бігу. Досвід і результати наукових досліджень свідчать, що ефективність корекційно-розвивальних методик у роботі з дітьми-інвалідами, які страждають на ДЦП, може бути значно покращена за рахунок застосування спеціальних засобів (Р.Д. Однак зазначені методики, що передбачають використання у корекційній роботі спеціальні засоби, не адаптовані до дітей раннього й дошкільного віку, недостатньо враховують їхні індивідуальні можливості, що повязані із ДЦП і зумовлені різними формами й ступенем рухових порушень. Відтак, необхідність застосування спеціальних засобів, зокрема тренажерних конструкцій, що дозволяли б індивідуалізувати фізичне навантаження дошкільнят, з одного боку, і відсутність як спеціальних засобів, так і методики їх використання у спеціальних дошкільних навчальних закладах, з іншого - зумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Корекція рухових порушень у дітей дошкільного віку з дитячим церебральним паралічем". Наукова новизна одержаних результатів: уперше теоретично обґрунтовано й охарактеризовано класифікацію тренажерів за макро-, мезо-і мікрорівнями рухової корекції осіб із порушеннями опорно-рухового апарату; визначено напрями системного застосування спеціальних засобів (тренажерів) для подолання наявних у дошкільників із ДЦП рухових порушень, зокрема з урахуванням багатофункціональності, універсальності, корекційної спрямованості, варіативності, ярусності, уніфікованості, гігієнічної комфортності, компактності, образності, екологічності і доступності, забезпечення системи безпеки; створено класифікацію системи безпеки у фізичному вихованні й руховій корекції дошкільників із ДЦП, яку поділено на конструктивну безпеку, кріпильну безпеку тренажера, безпеку вихідного положення, рухово-ігрову і страхову безпеку; уточнено зміст понять: "фізкультурний тренажер", із урахуванням трьох істотних ознак тренажерів: призначення для формування умінь і навичок, розвитку якостей і здатностей людини, їх відповідність вимогам необхідної майбутньої діяльності; обовязковість організації штучних умов, відмінних від звичайних; "тренажерний комплекс" як група тренажерів, призначених для розвязання ідентичних завдань і обєднаних для посилення методичного ефекту у взаємодоповнювальний комплекс, незалежно від специфіки кожного з них та можливості автономного використання; визначено педагогічні умови ефективного використання спеціальних засобів у корекції рухових порушень у дітей із ДЦП: адаптація спеціальних засобів (тренажерних конструкцій) і методики їх використання до рухових можливостей кожної дитини із ДЦП; дотримання послідовності виконання вправ на тренажері з урахуванням основних етапів формування рухового розвитку дитини - його "еволюційної послідовності", від "лежачого" основного рухового режиму до "стрибкового"; застосування тренажерних конструкцій відповідно до трьох ступенів важкості рухових порушень: легкого, середнього і важкого (з урахуванням зазначеного застосування тренажерів розподілено за горизонтальним, горизонтально-вертикальним і вертикальним методичними рівнями); використання конструкцій від мікрорівня (розвязання локальних рухових завдань) до розвитку фізичних якостей, що надалі сприятимуть формуванню й розвитку основного рухового режиму; одержала подальшого розвитку методика корекції рухових порушень у дошкільників із ДЦП.У першому розділі "Сучасний стан проблеми фізичного виховання і рухової реабілітації дошкільників, які страждають на церебральний параліч" охарактеризовано специфіку різних форм дитячого церебрального паралічу, описано типовий симптомокомплекс рухових порушень при цьому захворюванні, проаналізовано досвід використання спеціальних засобів у процесі фізичного виховання і корекційної роботи з дітьми, які страждають на ДЦП, способи їх класифікації. Вивчення досвіду практичного використання спеціальних засобів у загальній реабілітації та корекції рухових порушень у дітей із ДЦП виявив розбіжності в підходах щодо їх застосування, відсутність єдиної системи щодо впровадження тренажерів та інших технічних пристроїв у фізичне виховання для досліджуваного контингенту дітей. У другому розділі "Основні принципи використання спеціальних засобів для корекції рухових порушень у дошкільників із ДЦП" розкрито засади, на підставі яких розроблялася методика корекційно-педагогічної роботи, описано принципи розподілу тренажерів за сферами їх застосування. Обстеження дітей за показниками ручної діяльності проходило за тестами: "Огляд літака" (витягнути в боки обидві прямі руки долонями догори); "Сильна рука" (кистьова динамометр