Корекція порушень енергетичного та мінерального гомеостазу при тяжкій пневмонії у дітей першого року життя - Автореферат

Патологія органів дихання у дітей посідає перше місце в структурі захворюваності і складає від 4 до 20 випадків на 1 000 дітей віком від 1 місяця до 15 років. В різних регіонах України летальність від пневмонії серед дітей першого року життя складає 3-5% в загальній структурі смертності немовлят (В.П. Підвищити ефективність лікування гострої пневмонії у дітей першого року життя шляхом оцінки факторів ризику ускладненого перебігу пневмонії, дослідження порушень енергетичного, мінерального, білкового обміну та стану білоксинтезуючої функції печінки і розробки на цій основі патогенетично обґрунтованих схем детоксикаційної терапії. Завдання дослідження: Вивчити клінічні особливості перебігу гострої негоспітальної пневмонії, ускладненої обструктивним, токсичним синдромом та їх поєднанням у дітей першого року життя. Встановлено ефективність моніторингу доступних в практичній медицині показників ВТАА (МСМ, ЛІІ), кисневої заборгованості та недостатнього енергетичного забезпечення тканин (активність карбоангідрази та ЛДГ), перевантаження органів детоксикації (низький рівень ХЕ) при тяжкому перебізі пневмонії у дітей першого року життя для оцінки тяжкості стану пацієнта та вибору адекватної метаболічної терапії. пневмонія детоксикаційна терапія дитинаІ групу склали 59 дітей з пневмонією, ускладненою обструктивним синдромом; ІІ групу - 46 дітей з пневмонією, ускладненою токсичним синдромом; ІІІ групу - 59 дітей з пневмонією, ускладненою токсичним і обструктивним синдром. У пацієнтів, які перенесли неонатальний сепсис, пневмонія перебігала тяжче, з розвитком поєднання токсичного та обструктивного синдромів, ДН ІІ ступеню та токсикозу ІІ ступеню. Вони вірогідно довше потребували стаціонарного лікування (21,00 ліжкодень проти 12,79 ліжкодня, р<0,01) за рахунок більшої тривалості токсикозу (4,00 доби проти 1,35 доби, р<0,05), тахікардії (4,00 проти 0,34 доби, р<0,001), збільшення частоти розвитку і тривалості гіпотермії (4,50 проти 0,26 доби, р<0,001). У пацієнтів з гіпертензією в малому колі кровообігу (акцент ІІ тону над легеневою артерією) на тлі ГП спостерігалася більша тривалість розладів мікроциркуляції (1,40 проти 0,34 доби, р<0,001), тахікардії (0,95 проти 0,30 доби, р<0,05), токсикозу (2,10 проти 1,28 доби, р<0,05) та обструктивного синдрому (4,15 проти 1,82 доби, р<0,001). Як і при дослідженні ЛІІКК, вірогідна різниця ЛІІО констатована між групою з ізольованим обструктивним синдромом (0,90±0,06) і токсичним (1,21±0,11, р<0,05) та між групами з ізольованим обструктивним синдромом і з поєднанням обох синдромів (1,46±0,12, р<0,001) групами, що чітко відображає наростаючу тяжкість стану пацієнтів вцілому та ендотоксикозу зокрема.В дисертації подано наукове рішення актуального завдання педіатрії, яке полягає в розробці методів підвищення ефективності лікування гострої пневмонії у дітей першого року життя шляхом оцінки факторів ризику ускладненого перебігу пневмонії, дослідження порушень енергетичного, мінерального, білкового обміну та стану білоксинтезуючої функції печінки і розробки на цій основі патогенетично обґрунтованих схем детоксикаційної терапії. Тяжкість стану дітей першого року життя з ускладненим перебігом пневмонії в першу чергу визначається ступенем токсикозу. Ускладнена пневмонія без клінічних проявів токсикозу характеризується зростанням молекул середньої маси в плазмі крові у 2,5 рази, при токсикозі І ступеню - у 2,9 рази, а при токсикозі ІІ ступеню - у 3,5 рази. Ендотоксикоз у дітей першого року життя з ускладненим перебігом пневмонії характеризується підвищенням вмісту у плазмі крові прозапальних цитокінів, аргінази, церулоплазміну, молекул середньої маси в плазмі та еритроцитах та зниженням вмісту холінестерази у плазмі крові та заліза в еритроцитах. Підвищення біохімічних маркерів гіперкапнії (активність карбоангідрази), гіпоксії та енергетичної недостатності (активність лактатдегідрогенази), зниження вмісту цинку в еритроцитах і каталазного числа крові виявлені у дітей першого року життя з ускладненим перебігом пневмонії не залежать від розвитку та ступеню токсикозу.

Основний зміст роботи

В дисертації подано наукове рішення актуального завдання педіатрії, яке полягає в розробці методів підвищення ефективності лікування гострої пневмонії у дітей першого року життя шляхом оцінки факторів ризику ускладненого перебігу пневмонії, дослідження порушень енергетичного, мінерального, білкового обміну та стану білоксинтезуючої функції печінки і розробки на цій основі патогенетично обґрунтованих схем детоксикаційної терапії.

1. Тяжкість стану дітей першого року життя з ускладненим перебігом пневмонії в першу чергу визначається ступенем токсикозу. Ускладнена токсичним синдромом пневмонія часто дебютує з проявів токсикозу, судом та виражених розладів мікроциркуляції, а респіраторні симптоми приєднуються пізніше, що ускладнює ранню діагностику пневмонії. Розроблено математичну модель прогнозування розвитку ускладненої пневмонії у дітей на першому році життя.

2. В клінічній картині ускладненої пневмонії у дітей першого року життя на перше місце виходять порушення мікроциркуляції, різка блідість, дихальна недостатність. Тахікардія, тахіпное, гарячка та висока ШОЕ не є характерними для тяжкого перебігу пневмонії у даній віковій групі. Додатковим критерієм тяжкості стану і зриву компенсаторних можливостей у дітей першого року життя є епізоди гіпотермії.

3. Ендотоксемія розвивається у всіх хворих з ускладненим перебігом пневмонії. Ускладнена пневмонія без клінічних проявів токсикозу характеризується зростанням молекул середньої маси в плазмі крові у 2,5 рази, при токсикозі І ступеню - у 2,9 рази, а при токсикозі ІІ ступеню - у 3,5 рази. Токсикоз у немовлят з ускладненим перебігом пневмонії відповідає біохімічній фазі тимчасової зворотної декомпенсації детоксикаційної системи організму.

4. Ендотоксикоз у дітей першого року життя з ускладненим перебігом пневмонії характеризується підвищенням вмісту у плазмі крові прозапальних цитокінів, аргінази, церулоплазміну, молекул середньої маси в плазмі та еритроцитах та зниженням вмісту холінестерази у плазмі крові та заліза в еритроцитах. Проте, ступінь токсикозу відображають тільки рівень IL-1в, аргінази, церулоплазміну, молекул середньої маси при л=254 нм та вміст кобальту в еритроцитах.

5. Підвищення біохімічних маркерів гіперкапнії (активність карбоангідрази), гіпоксії та енергетичної недостатності (активність лактатдегідрогенази), зниження вмісту цинку в еритроцитах і каталазного числа крові виявлені у дітей першого року життя з ускладненим перебігом пневмонії не залежать від розвитку та ступеню токсикозу.

6. Найтяжче корегуються патологічні зміни у немовлят з поєднанням токсичного та бронхообструктивного синдрому за рахунок тяжких проявів токсикозу, більшої тривалості дихальної недостатності, тахікардії та розладів мікроциркуляції. В основі торпідного перебігу пневмонії є недостатнє зниження кінцевих продуктів ліпопероксидації, відновлення антиоксидантної системи, вмісту ессенціальних металів в еритроцитах, які входять до важливих внутрішньоклітинних ферментів та коферментів системи обміну речовин та тканинного дихання.

7. Препарати тіотриазолін та коензим композитум мають порівняно рівноцінні детоксикуючі властивості і покращують ефективність базової терапії у немовлят, хворих на пневмонію, ускладнену обструктивним синдромом. Клінічний ефект тіотриазоліну вищий при пневмонії, ускладненій обструктивним синдромом. У немовлят з поєднанням обструктивного та токсичного синдромів тіотриазолін приводить до вірогідного зменшення тривалості токсикозу та обструктивного синдрому наполовину.

8. Коензим композитум краще корегував внутрішньоклітинні метаболічні процеси, зокрема детоксикаційну та білоксинтезуючу функцію печінки, динаміку активності карбоангідрази, вмісту ессенціальних металів у еритроцитах та тривалість дихальної недостатності, у немовлят, хворих на пневмонію, ускладнену токсичним синдромом та поєднанням токсичного і обструктивного синдромів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для прогнозування тяжкого перебігу пневмонії у дітей першого року життя слід враховувати наступні фактори ризику: чоловіча стать, вік пацієнта від 4 до 6 місяців, недоношеність, низька маса тіла при народженні, перинатальне ураження ЦНС, зсув формули крові вліво та еозинопенію, ранній перевід на штучне вигодовування, перенесену асфіксію. Особливо несприятливими факторами є перенесений неонатальний сепсис та попередні епізоди пневмонії.

Моніторинг доступних в практичній медицині показників вторинної токсичної аутоагресії (молекул середньої маси в плазмі крові та еритроцитах, лейкоцитарних індексів інтоксикації), кисневої заборгованості та недостатнього енергетичного забезпечення тканин (активність карбоангідрази та лактатдегідрогенази), перевантаження органів детоксикації (низька каталітична концентрація холінестерази) необхідний при тяжкому перебігу пневмонії у дітей першого року життя для оцінки тяжкості стану пацієнта та вибору адекватної метаболічної терапії.

Для покращення результатів загальноприйнятої терапії у дітей з ускладненим перебігом пневмонії до комплексу лікувальних заходів впродовж стаціонарного етапу лікування доречно включати метаболічні препарати багатовекторної дії 1,0 мл 1% розчину тіотриазоліну довенно або домязево щодня або 1,1 мл коензиму композитум довенно або домязево 3 дні поспіль і далі - двічі на тиждень.

Терапії тіотриазоліном слід віддати перевагу при пневмонії, ускладненій обструктивним синдромом, гіперергічній запальній реакції організму, гіпотермії, у немовлят з поєднанням обструктивного та токсичного синдромів з помірною дихальною недостатністю.

Коензим композитум показаний при пневмонії, ускладненій токсичним синдромом та поєднанням токсичного і обструктивного синдромів з тяжчою дихальною недостатністю, розвитком вираженої тканинної гіпоксії або з вираженим анемічним синдромом.

1. Порівняльна характеристика показників вторинної токсичної аутоагресії у немовлят з ускладненим перебігом пневмонії // Медична хімія. - 2004. - №3. - С.78-81 (співавтори Цимбаліста О.Л., Клименко А.О. - обґрунтування методів дослідження, оцінка лабораторних даних, узагальнення висновків).

2. Особливості перебігу гострої не госпітальної пневмонії у немовлят // Здоровя жінки. - 2005. - №4. - С.162-165.

3. Засоби детоксикаційної терапії у лікуванні ускладненої пневмонії у немовлят // Перинатология и педиатрия. - 2005. - №3-4. - С.65-69.

4. Показники запально-гіпоксичного ушкодження при ускладненій пневмонії у немовлят // Галицький лікарський вісник. 2005. - №4. - С.86-88 (співавтор О.Л. Цимбаліста - керівник дослідження, обґрунтування методів дослідження, узагальнення висновків).

5. Синдром ендогенної інтоксикації у немовлят з ускладненим перебігом пневмонії // Матеріали наук. - практ. конф. "Організація токсикологічної допомоги в Україні", Київ, 20-21 травня 2002 р., С.61 (співавтори - Л. Є. Матвіїв, С.С. Молдавер - збір матеріалу, підготовка до друку).

6. Особливості перебігу ускладненої пневмонії у немовлят // Матеріали наук. - практ. конф. "Наукові та практичні питання педіатрії та шляхи їх вирішення", Київ, 12-13 травня 2003 р. // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2003. - №2. - С.39 (співавтори В.В. Витвицька, О.Д. Шустакевич - збір матеріалу, підготовка до друку).

7. Клінічні аспекти застосування тіотриазоліну у дітей першого року життя з ускладненим перебігом пневмонії // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2004. - №3. - С.57-58 (співавтор Цимбаліста О.Л. - керівник дослідження, обґрунтування методів дослідження, узагальнення висновків).