Корекція емоційно-поведінкових порушень у студентів засобами фізичного виховання - Автореферат

Вагомим стресовим чинником є навчання у вищому навчальному закладі, що зумовлено зміною попереднього життєвого стереотипу, потужним і стрімким інформаційним потоком з незвичною складністю завдань, необхідністю забезпечення високої швидкості переробки інформації, поєднанням декількох видів діяльності без можливості зниження інтенсивності жодного з них, невизначеністю ситуації з можливим виникненням конфліктів (Філіппов М.М., 2003; Хусаинова И.С., 2005; Вісковатова Т.П., 2006 та ін.). Роль автора полягає у виконанні дослідження, присвяченого виявленню та корекції емоційно-поведінкових порушень засобами фізичного виховання у студентів, шляхом розробки й апробації комплексної програми. Мета дослідження - розробити організаційно-методичні основи корекції емоційно-поведінкових порушень у студентів засобами фізичного виховання. Визначити стан проблеми щодо корекції емоційно-поведінкових порушень у студентів засобами фізичного виховання. Встановити поширеність і структуру емоційно-поведінкових порушень серед студентів залежно від періоду навчального року і тривалості навчання у вищому навчальному закладі.У першому розділі “Сучасні погляди на роль психічного стану як складової здоровя людини і методи його корекції засобами фізичного виховання” висвітлено дані сучасної наукової літератури щодо структури і поширеності емоційно-поведінкових порушень, соціального значення їх корекції; про організм як цілісну систему психосоматичних структур; проаналізовано основні методики корекції емоційно-поведінкових порушень, обґрунтовано актуальність та роль підвищення фізичної активності як основного чинника покращення здоровя людини. Студенти, в яких було виявлено емоційно-поведінкові порушення, були, розподілені на три підгрупи залежно від курсу, на якому вони навчалися на момент обстеження: підгрупу 1 склали студенти І курсу (n=46), підгрупу 2 - студенти ІІІ курсу (n=62) підгрупу 3 - студенти V курсу (n=59). Контрольну групу склали 27 студентів, у яких не було констатовано жодних відхилень за шкалою соціально-психологічної адаптації. На третьому етапі дослідження (2006/2007 навчальний рік) продовжувалися заняття за розробленою програмою зі студентами підгруп 1 і 2, які на цей час уже були студентами ІІІ і V курсів. Структура емоційно-поведінкових порушень залежить від тривалості навчання у вищому навчальному закладі: для студентів І курсу характерні іпохондрія (69,6%), депресія (63,1%), психастенія (54,4%), істеричні (52,2%) та шизоїдні реакції (73,9%); для студентів ІІІ курсу - схильність до шизоїдного (48,4%) та гіпоманічного (35,5%) психологічних типів поведінки; студентам V курсу притаманні депресивний (62,0%), психастенічний (59,3%), істеричний (44,1%) та шизоїдні (42,2%) типи реагування на довколишнє середовище.Доповнено відомості про те, що фізіологічним підґрунтям емоційно-поведінкових порушень у студентів є зниження їхнього енергетичного потенціалу, недостатня толерантність до фізичного навантаження, що зумовлює незбалансованість функціонування ВНС, виникнення афективних і соматичних симптомів, погіршення показників соціально-психологічної адаптації, підвищення рівня соціальної фрустрації, несприятливу динаміку настрою, наростання тривоги і депресії та зменшення відчуття благополуччя й емоційного комфорту (Вейн А.М., 1998; Парцерняк С.А., 1999; Філіппов М.М., 2006 та ін.); про науково-методичні підходи до корекції емоційно-поведінкових порушень шляхом оптимізації рухової активності (Вейнберг Р.С., Гоулд Д., 2001; Хусаинова И.С., 2005).Встановлено, що у 86% студентів різних років навчання наявні порушення соціально-психологічної адаптації, які виявляються емоційно-поведінковими порушеннями, більш вираженими на першому й пятому курсах, менше - на третьому курсі. Структура цих порушень різна і залежить від тривалості навчання у вищому навчальному закладі: для студентів І курсу характерні ознаки іпохондрії, депресії, психастенії, істеричних та шизоїдних реакцій; для студентів ІІІ курсу - схильність до шизоїдного та гіпоманічного типів поведінки; студентам V курсу притаманні депресивний, психастенічний та шизоїдний типи реагування на зовнішні чинники. Профілі настрою студентів І курсу характеризуються зниженням активності і підвищеним відчуттям втоми, а студентів ІІІ і V курсів - підвищенням тривожності, розгубленості, втоми і схильністю до депресії. Студенти всіх років навчання, які мають емоційно-поведінкові порушення, характеризуються зниженим рівнем уваги (збільшення кількості помилок під час виконання арифметичного тесту), зменшеною стійкістю нервово-мязового апарату (вірогідне зменшення кількості рухів під час виконання теппінг-тесту, подовження відрізку часу для виконання модифікованого теппінг-тесту) і розумової працездатності (зменшення швидкості опрацювання зорової інформації, подовження часу опрацювання знаків, зменшення точності та продуктивності). Наростання емоційно-поведінкових змін в обстежених студентів виникає на фоні зниження толерантності до фізичних навантажень (спостерігається вірогідне зменшення порог

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ