Іслам як одна з світових релігій. Пророк Мухаммед як засновник Корану. Коран як історико-культурна пам"ятка. Робота над повним змістом Корану, а також над розстановкою його віршів і класифікацією глав. Встановлення канонічного тексту Корану у наш час.
Звичайно в них містяться сказання про бога і про богів, їхніх вісниках, посланниках і пророках, розповіді про загробне царство, ангелів і чортів, раї і пеклі, про те, як і ким створені світ, земля, людина, тварини і рослини, установлені обряди і звичаї, визначені учинки віруючих, часом навіть перелічується, які з них похвальні, гідні нагороди - земної і загробної і які - засуджувані, переслідувані людськими і небесними законами. Іслам виник на початку 7 ст. н.е. в Західній Аравії на перехресті культур і цивілізацій Сходу і Заходу, в період розпаду родоплемінного ладу і формування там центральної класичної арабської держави, епоху переходу від первіснообщинного до феодального ладу в арабів. Термін «іслам» у перекладі з арабської означає «покірність», а того, хто прийняв цю релігію називають відданим (з араб.: мусульманин). Означає «читання»), який, згідно мусульманському переказу, був посланий Аллахом пророку Мухаммеду через ангела Джебраїла (Гавриіла). Коли Мухаммеду минуло сорок років його найстарша донька була вже заміжня, друга заручена, а відсутність чоловічого потомства було надолужено всиновленням двох молодих людей, безмежно відданих йому; це були: Алі, син його дядька та покровителя Абу-Таліба, й Зейд Ібн-Харис, невільник християнського походження, якому він дав свободу, а потім всиновив.Отже, проаналізувавши розглянуті питання ми можемо зробити такі висновки: Іслам виник на початку 7 ст. н. е. в Західній Аравії на перехресті культур і цивілізацій Сходу і Заходу, в період розпаду родоплемінного ладу і формування там центральної класичної арабської держави, епоху переходу від первіснообщинного до феодального ладу в арабів. Формування феодалізму вимагало відповідної ідеології - монотеїстичної релігії, яка обєднала б арабські племена - кочівників - скотарів (бедуїнів), серед яких панував племінний політеїзм. Халіфи називали себе пророками та боролися за обєднання арабських племен і встановлення єдинобожжя. Термін «іслам» у перекладі з арабської означає «покірність», а того, хто прийняв цю релігію називають відданим (з араб.: мусульманин). З Аравії іслам поширився на сусідні країни Середнього Сходу, Єгипту, Північну Африку, Індію, Індонезію, Середню та Малу Азію, Закавказзя, Європу.
Вывод
Отже, проаналізувавши розглянуті питання ми можемо зробити такі висновки: Іслам виник на початку 7 ст. н. е. в Західній Аравії на перехресті культур і цивілізацій Сходу і Заходу, в період розпаду родоплемінного ладу і формування там центральної класичної арабської держави, епоху переходу від первіснообщинного до феодального ладу в арабів. Формування феодалізму вимагало відповідної ідеології - монотеїстичної релігії, яка обєднала б арабські племена - кочівників - скотарів (бедуїнів), серед яких панував племінний політеїзм. Попередником ісламу був ханіфізм. Халіфи називали себе пророками та боролися за обєднання арабських племен і встановлення єдинобожжя.
Термін «іслам» у перекладі з арабської означає «покірність», а того, хто прийняв цю релігію називають відданим (з араб.: мусульманин). Звідси - друга назва цієї релігії: мусульманство. У Європі її називають ще «магометанство» (від зміненого імені Мухаммед - Магомет).
З Аравії іслам поширився на сусідні країни Середнього Сходу, Єгипту, Північну Африку, Індію, Індонезію, Середню та Малу Азію, Закавказзя, Європу. Нині іслам є найпоширенішою після християнства релігією у світі.
Своєрідність Корана як історико-культурного памятника і як історичного джерела полягає в подвійності його ідеологічної основи. Коран закріпив божественною санкцією результати тривалого процесу перебудови соціальної дійсності, що домінує положення вже існуючих, як правило, осілих центрів Внутрішньої Аравії, інститутів і норм. Коран відбив боротьбу Мухаммеда з язичеством і язичниками, а також його полеміку з іудаїзмом і християнством, які існували в Аравії в сектантських формах, а також, можливо, і боротьбу з іншими представниками до ісламських монотеїстичних течій. У ході цієї полеміки відбувалося насичення проповідей Мухаммеда релігійно-філософськими ідеями й сюжетами іудео-християнського змісту, а також деякими уявленнями, які відносяться до зороастризму й манихейству. Все це обумовило значну еволюцію коранічних уявлень і привело до суперечливості й непослідовності в трактуванні ряду найважливіших елементів віровчення.
Коран - це святе письмо мусульман, їхня культурна памятка. Одна з найважливіших і значущих книг історії не тільки мусульман а й всього людства, оскільки дає своє розяснення виникнення світу, людства, тих моральних і культурних засад за якими ми повинні жити. коран пророк мухаммед культурний
Список литературы
1. Ю.А. Калінін, Є.А. Харьковщенко «Релігієзнавство» підручник. 2. журнал «Наука і релігія» №5 2003 р. Москва
3. В.М. Андріанов, С.А. Бублик, М.М. Ібрагімов «Релігієзнавство» навчальний посібник.
4. В.С. Соловьйов «Магомет. Його життя та релігійне вчення.» Сан - Петербург 1902 р.
5. «Іслам. Словар атеїста» під редакцією Піотровського М.Б., Прозорова С.М. Москва 1988 р.
6. «Релігії світу» під редакцією Я.Н. Щапова Москва «Просвітництво» 1994 р.
7. Коран (переклад).
8. «Християнство та іслам» Рудольф Фрилинг, переклад «Енігма» Москва 1997 р.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
