Координація періодичної діяльності гастродуоденальної зони при порушенні її функціонально-морфологічної цілісності - Автореферат

Незважаючи на велику кількість публікацій щодо ролі регуляторних механізмів травної системи у координації періодичної діяльності верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, проблема адаптаційно-компенсаторних змін періодичної моторно-секреторної активності в умовах різноспрямованих порушень місцевої нейроімуноендокринної регуляції зберігає актуальність зараз та загострюється у звязку з поширенням поєднаної патології гастродуоденальної зони [Xu et al., 2006] та остаточно не зясованою роллю нехолінергічної неадренергічної ланки в регуляції періодичної активності гастродуоденальної зони за різних умов [Kato et al., 1998; Takeuchi et al., 1993; Beltran et al., 1999; Konturek et al., 1999; Takeuchi et al., 1995, 1997, 2000]. Подібні порушення, з одного боку, супроводжуються стійкою десинхронізацією періодичної діяльності органів гастродуоденальної зони, а з іншої - розвитком специфічних адаптаційно-компенсаторних змін власне моторно-секреторного апарату гастродуоденальної зони [Tache et al., 2004; Лычкова, 2005], які також потребують подальшого поглибленого вивчення. Окрім того, провідну роль у розвитку функціонально-морфологічних змін верхніх відділів шлунково-кишкового тракту за наявності дуоденогастрального рефлюксу відіграють зсуви регуляції моторної функції гастродуоденальної ділянки [MCCALLUM, 1997]. Проте, з оглядом на відомий взаємозвязок моторики та секреції цієї ділянки шлунково-кишкового тракту, практично невивченими залишаються особливості періодичної моторно-секреторної діяльності гастродуоденальної зони за умов розвитку дуоденогастрального рефлюксу in vivo. Дисертація повязана з фундаментальною науковими роботами: “Дослідження нервових механізмів керування, регуляції і звязку в організмі людини і тварин” (№ державної реєстрації: 0195U023144), “Фундаментальні комплексні дослідження фізіологічних механізмів виникнення, розвитку та прояву серцево-судинних та шлунково-кишкових порушень” (№ державної реєстрації по Дніпропетровському національному університету: БЕФ-85), а також є частиною комплексної науково-дослідної роботи ДУ “Інститут гастроентерології” АМН України за темою “Вивчити механізми функціональних та структурних змін верхнього відділу травного каналу при пептичній виразці дванадцятипалої кишки, поєднаній з рефлюксною хворобою та визначити шляхи їх корекції (клініко-експериментальне дослідження)”, шифр теми: ВН.25.01.002.04, № державної реєстрації: 0104U002440.У пятій серії (N=27) вивчали міоелектричну активність шлунка та дванадцятипалої кишки при моделюванні дуоденогастрального рефлюксу відповідно на 3-й, 6-й та 12-й день у вихідному стані та при блокуванні NO-синтази. Якщо в інтактному стані міоелектрична активність шлунка складалася з 3-х фаз: фази I (60-90 хв), фази II (20-30 хв) і фази III (5-7 хв), то на 3-5-й день експерименту спостерігалося збільшення тривалості II-III фаз на 150,0-200,0% (до 40 хв), а тривалість I фази зменшилася на 30,0-40,0% (до 40-55 хв, P<0,01). На ранніх етапах моделювання вегетативного дисбалансу відзначалася тенденція до зростання частоти повільних хвиль основного електричного ритму шлунка - до 10-го дня (рис. Треба зазначити, що як у вихідному стані, так і після введення L-NNA, міоелектрична активність дванадцятипалої кишки містила нестійкі за появою повільнохвильові коливання, період яких, як правило, наближався за значенням до періоду основного електричного ритму шлунка та становив 6,80±0,15с. Так, період основного електричного ритму шлунка після 12-ти днів дослідження склав (за даними двохгодинного спостереження) 13,56±0,73 с (N=9), що фактично не відрізнялось від значень 3-го та 6-го дня, однак амплітуда основного електричного ритму шлунка досягла 47,05±5,63 МКВ (N=9), що становило двократне збільшення за відношенням до показника 6-го дня та практично відповідало значенню амплітуди основного електричного ритму інтактного шлунка.Зміни моторно-секреторних ритмів шлунка при розбалансуванні місцевих регуляторних механізмів протікали в три стадії: на першій стадії спостерігалося зрівняння тривалостей періодів «збудження» (II-а та III-я фази міоелектричної активності) з періодами спокою (I-а фаза міоелектричної активності) при одночасному посиленні активності поверхнево-епітеліальних та зниженні активності парієтальних клітин слизової оболонки шлунка; на другій стадії (7-15-й день) десинхронізація основного електричного ритму шлунка супроводжувалася підвищенням функціональної активності секреторних залоз шлунка; на третій стадії разом із поступовим збільшенням тривалості періодів спокою, амплітуди первинної хвилі міоелектричної активності, періоду основного електричного ритму шлунка та зменшенням сумарної тривалості «активних» фаз міоелектричної активності відбувалося стрімке зниження функціональної здатності секреторних залоз шлунка та закидання дуоденального вмісту в шлунок. До 6-го дня розвитку дуоденогастрального рефлюксу відбувалася поступова адаптація регуляторних систем слизової оболонки шлунка до дії несприятливих факторів, що проявлялося у зниженні

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ