Кооперативне законодавство УСРР 1920-х років (історико-правовий підхід) - Автореферат

Зародившись у Західній Європі, кооперація виявила себе в розвинених країнах світу як важливий засіб модернізації суспільства, формування соціально орієнтованої ринкової економіки і створення інституціонального підґрунтя правової держави. Закономірно, що кооперація в УСРР 1920-х рр. була одним із провідних учасників суспільної трансформації, ініційованої радянською владою, а кооперативне законодавство - віддзеркаленням широкої й активної ділянки процесу правоутворення, способом формального закріплення його результатів і важливою складовою правової системи країни зазначеного періоду. Цільова спрямованість такого науково-історичного дискурсу полягає, зокрема, у зясуванні історичної ролі кооперативних, приватно-правових за своєю природою, відносин у становленні громадянського суспільства, формуванні цивілізованого розуміння взаємин держави і кооперації як партнерських, вдосконаленні теоретичної основи подальшого розвитку чинного кооперативного законодавства України як одного з важливих елементів юридичного механізму забезпечення права громадян на обєднання, свободи економічної діяльності та інших конституційних прав і свобод. Важливу роль у визначенні пріоритетності принципу партнерських взаємин держави і кооперації відіграють методологічні підходи, до розробки яких у теорії та історії держави і права зверталися українські і російські вчені М.М. Системне бачення досліджуваних явищ і способів їх вивчення реалізовано у структурі дослідження загалом, його методології (підрозділ 1.2), у побудові теоретичної моделі аналізу взаємодії держави та кооперації щодо створення і реалізації кооперативного законодавства (підрозділи 1.3, 2.1), у розумінні сутності кооперації і законодавства (підрозділ 1.3), системи кооперативного законодавства УСРР (підрозділи 3.1, 3.2), комплексу прав і обовязків субєктів кооперативних відносин (підрозділи 4.1, 4.2, 4.3).Зміст першого із них “Історіографія кооперативного законодавства та взаємин держави і кооперації в УСРР 1920-х рр.” віддзеркалює кілька важливих закономірностей: 1) кооперацію як складне за своєю природою явище, яке утворює соціальний, економічний і культурний базис кооперативного права та його зовнішньої форми - кооперативного законодавства, має давнє історичне коріння, не можна осягнути в цілісності й глибинній сутності, обмежуючись дослідницьким інструментарієм і напрацюваннями лише однієї галузі науки, що зумовлює потребу в міждисциплінарному синтезі, використанні як теоретичних та історичних праць правників, так і доробку представників інших наук (передусім історичної та економічної); 2) в історії розвитку наукових знань про кооперацію та її правове регулювання цілком очевидною є обумовленість змісту, методології й інтенсивності наукових досліджень загальними соціальними чинниками. У підрозділі 1.2 “Методологія дослідження кооперативного законодавства УСРР, її світоглядні засади та джерелознавче забезпечення” викладено результати самоусвідомлення автором загальнофілософських орієнтирів і ключових гносеологічних принципів дисертаційного дослідження, наголошено на важливості феноменологічної інтроспекції як методологічного інструменту історико-правового пізнання, здійснено огляд наукових підходів і методів, придатних для застосування у процесі вивчення кооперативного законодавства УСРР у контексті взаємодії держави і кооперації на діалогічній основі з позицій сучасного праворозуміння, охарактеризовано потенціал джерельної бази дисертаційної роботи. Виявлено звязок між суперечливістю формулювання й інтерпретації поняття “кооперація” у радянській науці 1920-х рр. та відсутністю загальної дефініції кооперації в законодавстві. З огляду на те, що закріплення принципів кооперації у законодавстві і саме існування кооперативного законодавства завжди має певне соціально-структурне підґрунтя, яке утворюють інститути громадянського суспільства (насамперед кооперативи, а також організації інших видів), їх взаємозвязки між собою та з державою, існування зазначених “розривів” слід вважати проявом нерозвиненості громадянського суспільства, його правової та загальної культури. “Виникнення радянського кооперативного законодавства в період “воєнного комунізму”” актуалізовано і конкретизовано наукові уявлення про ті стартові позиції, з яких українська кооперація і радянська влада почали будувати свої відносини, про спрямованість правової політики держави, яка знайшла відображення у перших законах УСРР про кооперацію.Кооперація є складним за своєю природою соціальним явищем, що певним чином взаємодіє з державою і має багатогранний прояв у праві. За наявності всіх ланок механізму матеріалізації кооперативних принципів у праві, зокрема, шляхом закріплення в законодавстві, та їх інтеграції вже як правових, переважно галузевого рівня, засад до цілісної та взаємоузгодженої системи принципів права певної держави відбувається формування своєрідного каркасу, на якому будується механізм правового регулювання кооперації. Формула партнерства передбачає що: 1) держава, будучи обмеженою правовим законом,

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ