Конверсія як соціально-політична проблема трансформації українського суспільства - Автореферат

Питання, повязані з конверсією, в сучасних умовах привертають увагу багатьох вчених, політиків, а резолюція 45-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН орієнтує на необхідність проведення в цій області широких наукових досліджень. Актуальність здійснення (а значить і дослідження) конверсії в Україні обумовлена низкою специфічних обставин. Політичної, оскільки конверсія зумовлює соціальне становлення значних верств населення, повязане з політичним пробудженням, визначенням внутрішньої і зовнішньополітичної позиції, зміною способу життя і трудової діяльності, їх специфічною ідентифікацією як особливої соціальної групи, яка значною мірою повинна зазнавати і зазнає трансформації, перетворенням самого стилю і способу мислення, світогляду в цілому. Конверсія в Україні була повязана з певними труднощами і невдачами як у самому процесі трансформації, так і в його здійсненні. Основні положення теорії трансформації або транзитології, як науки, що вивчає якісне перетворення постсоціалістичних суспільств, їх структурних елементів, засобів і методів здійснення, викладені в численних працях зарубіжних і вітчизняних соціологів, політологів, економістів і політиків: В.Стверджується, що ВПК являє собою соціально-політичний феномен, який сформувався лише в 2-й половині XX століття, як продукт науково-технічної революції, процесу створення ракетно-ядерної зброї, який вимагав у стислий термін значних витрат матеріально-фінансових ресурсів, а також якісного розвитку фундаментальної науки, що було не під силу окремим підприємствам або корпораціям, а було можливе лише за концентрації зусиль держави і всього суспільства. Разом з тим, працівники ВПК утворюють специфічну соціальну групу, що має свої інтереси і цілі, які можуть відрізнятися і суперечити інтересам і цілям (в тому числі й політичним) інших соціальних груп і суспільства в цілому. Конверсія такого типу обумовлена: свободою і самостійністю підприємств ВПК, економічною і соціальною відповідальністю за результати своєї діяльності; входженням у ВПК недержавних соціальних структур, інститутів і організацій, за допомогою яких він включається в політичну систему і громадянське суспільство, маніфестує і захищає свої інтереси, встановлює відкриті і консенсуальні взаємовідносини. В другому розділі "Трансформаційна модель конверсії для сучасної України" розглядаються питання теорії трансформації в ракурсі конверсійних перетворень (2.1.), теоретико-методологічні та політичні передумови здійснення конверсії в Україні (2.2.), перетворення обєкта та формування субєкта конверсії (2.3.), формування соціополісу як соціально-політичного результату здійснення конверсії (2.4.). Розвиваючи зазначену ідею відносно конверсії, можна зробити висновок про існування двох її типів, що принципово різняться між собою: конверсії, яка відбувається в індустріальному суспільстві, в ході якої підприємства "оборонки" переходять до виробництва предметної мирної продукції (речей) і конверсії, яка відбувається в постіндустріальному суспільстві, в ході якої підприємства ВПК передають цивільному сектору переважно технології, знання, техніку і можливо кадри для організації виробництва продукції на своїх підприємствах.В конкретних умовах сучасної України неминучість конверсії ВПК обумовлюється і цілою низкою специфічних причин: важким економічним становищем, яке не дозволяє продовжувати виробництво воєнної техніки в рамках наявного в неї потенціалу оборонної промисловості; трансформаційними змінами в країні, що включають її перехід до демократії, громадянського суспільства і ринку; зміною принципів функціонування ВПК у політичній, економічній, соціальній системах суспільства. Останнє викликано, з одного боку, значною часткою ВПК у промисловості України, а, з іншого - його адміністративно-командною формою, існуванням в якості однієї із структурних ланок єдиної державної машини - не тільки обмежуючої, але і такої, що не надає йому ніякої самостійності як у політиці, так і в економіці. конверсія перманентна ринкова командна Якісна зміна характеру конверсії призвела до необхідності вирішення цілого ряду теоретичних і практичних соціально-політичних проблем. По-третє, формування нового субєкта конверсії (демократичного, публічного, відкритого), який являє собою систему відносно самостійних державних органів, політичних, економічних, соціальних, наукових і суспільних інститутів та організацій (включаючи засоби масової інформації), які діють на основі узгодження інтересів всіх сторін (при превалюванні інтересів суспільства і держави) на основі досягнення консенсусу. Залежно від рівня розвитку суспільства, технічного стану підприємства, технології, яка використовується на ньому і ряду інших факторів, конверсія може протікати в різних просторово-часових координатах: бути конверсією індустріального чи постіндустріального типу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У "Висновках" до дисертаційного дослідження сформульовано ряд положень, що мають теоретичне і практично-політичне значення. В даний час в силу ряду причин (необхідність скорочення озброєнь, зміни Воєнної доктрини, перехід до інформаційного суспільства, деіндустріалізація) конверсія ВПК стає обєктивною неминучістю.

В конкретних умовах сучасної України неминучість конверсії ВПК обумовлюється і цілою низкою специфічних причин: важким економічним становищем, яке не дозволяє продовжувати виробництво воєнної техніки в рамках наявного в неї потенціалу оборонної промисловості; трансформаційними змінами в країні, що включають її перехід до демократії, громадянського суспільства і ринку; зміною принципів функціонування ВПК у політичній, економічній, соціальній системах суспільства. Останнє викликано, з одного боку, значною часткою ВПК у промисловості України, а, з іншого - його адміністративно-командною формою, існуванням в якості однієї із структурних ланок єдиної державної машини - не тільки обмежуючої, але і такої, що не надає йому ніякої самостійності як у політиці, так і в економіці. конверсія перманентна ринкова командна

Це зумовлює специфіку трансформації в Україні, її відмінність від подібних процесів в інших країнах пострадянського блоку (крім Росії), а також відмову від колишньої "адміністративної" моделі конверсії, якісну зміну її цілей і завдань, сутності, змісту, механізму здійснення. Зокрема, вона повинна бути спрямована на демократизацію політичної системи, формування громадянського суспільства і ринку, а не тільки являти собою перерозподіл ресурсів за укрупненими цільовими напрямками.

Якісна зміна характеру конверсії призвела до необхідності вирішення цілого ряду теоретичних і практичних соціально-політичних проблем. По-перше, розробки нових концепцій зовнішньої політики, національної безпеки, Воєнної доктрини. По-друге, формування зовсім нового ВПК, адекватного потребам і економічним можливостям України, а також соціально-економічним і політичним умовам, які змінилися. ВПК, який повинен являти собою не тільки певну цілісність, а й систему, хоч і взаємоповязаних і взаємозалежних, але в рамках своїх повноважень відносно самостійних субєктів економічної, політичної, соціальної і культурної діяльності. По-третє, формування нового субєкта конверсії (демократичного, публічного, відкритого), який являє собою систему відносно самостійних державних органів, політичних, економічних, соціальних, наукових і суспільних інститутів та організацій (включаючи засоби масової інформації), які діють на основі узгодження інтересів всіх сторін (при превалюванні інтересів суспільства і держави) на основі досягнення консенсусу. З іншого боку, субєктом конверсії є і ВПК в цілому як відносно самостійний соціальний феномен. По-четверте, пошук найбільш адекватних до конкретно-історичних умов України ефективних шляхів здійснення конверсії ВПК і його окремих підприємств, які мають не тільки економічний (диверсифікація і т.д.), але і соціальний характер. Уявляється, що одним з таких шляхів є створення на базі підприємств ВПК соціополісів, як специфічної історичної форми випереджального розвитку, концентрації і злиття виробництва, капіталу, науки, освіти і висококваліфікованої робочої сили.

ВПК і як обєкт конверсії, і як її субєкт має багаторівневу складну структуру (макро-, мезо-, мікрорівні), що породжує і багаторівневість конверсії, її здійснення як у глобальному, регіональному, галузевому масштабах, так і на рівні окремих підприємств. Залежно від рівня розвитку суспільства, технічного стану підприємства, технології, яка використовується на ньому і ряду інших факторів, конверсія може протікати в різних просторово-часових координатах: бути конверсією індустріального чи постіндустріального типу.

В дисертації запропоновано модель трансформаційної конверсії, як ідеальний тип. Вона повинна виходити з необхідності сформувати субєкт конверсії (або їх систему) - демократичний, публічний, ринковий, системний, державний (з диференційованою участю його органів в організації конверсії на всіх етапах). Останній повинен бути максимально децентралізованим, містити в собі представництво державних органів, підприємств ВПК, профспілок, представників політичних і громадських організацій, бізнесу, місцевих органів влади, спеціально створених для проведення конверсії органів (по типу альтернативних комісій), до роботи в яких повинні залучатися фахівці, експерти з усіх галузей. Роль держави повинна бути значною (збереження вертикальних звязків управління і контролю), але обмеженою і полягати не в розробці програм, а в створенні сприятливих умов для проведення конверсії (розробка закону про конверсію, надання пільгового кредиту, лобіювання і захист інтересів ВПК і т.д.). Субєкт повинен усвідомити необхідність конверсії, сукупність її причин (і головне - основні з них), і на цій базі сформувати цілі й завдання конверсії, визначити умови її протікання, можливі механізми здійснення, спрогнозувати ймовірні соціальні наслідки, тобто розробити наукову концепцію або теорію конверсії. Субєкт конверсії і його дії повинні бути деконструктивними, тобто він повинен постійно змінювати свою структуру, а її елементи - свої функції, величину владних повноважень, число яких повинне постійно збільшуватись. До проведення конверсії необхідно залучати всі зацікавлені в ній організації, особливо ті, що виникають і виявляють ініціативу "знизу", як найбільш орієнтовані на активність, творчість, самостійність. Необхідна зміна психології і логіки мислення, самої свідомості субєкта конверсії.

Виходячи з вищезазначеного, можна зробити узагальнений висновок: конверсія - це складова частина трансформації і засіб її здійснення.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Вакуленко М.В. Конверсия как социально-политическая проблема трансформирующегося общества. // Соціологічна наука і освіта в Україні. - Вип. 1. Концептуальні засади становлення та розвитку соціологічної науки і освіти в Україні. - К.: МАУП, 2000. - С. 201-205.

2. Вакуленко М., Пойченко А. Регіональний аспект управління конверсією // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. - Вип. 2/2000. - Ч. 1. - К.: Видавництво УАДУ, 2000. - С. 31-36.

3. Вакуленко М., Казаков В. Геополітичні аспекти конверсії. // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. - К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2000. - С. 187-197.

4. Вакуленко М.В. Конверсія ВПК як складовий елемент соціально-політичної трансформації суспільства. // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. - Вип. 21. - К.: Український центр духовної культури, 2001. - С. 236-244.

5. Вакуленко М. О некоторых социальных проблемах конверсии ВПК. // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. - Вип. 5. - К., 2002. - С. 382-395.

6. Вакуленко М. Соціально-політичні аспекти теорії конверсії // Борисфен. - 2003. - № 1. - С. 23-26.