Концесія як правова форма використання державного майна у господарській діяльності недержавними суб’єктами - Автореферат

З метою забезпечення національних інтересів, безпеки держави, гарантування прав громадян на достатній життєвий рівень законодавством України визначено ряд обєктів державної і комунальної власності, які не підлягають приватизації (обєкти публічної власності із статусом природних монополій, обєкти, що мають велике соціальне значення та орієнтованість на задоволення громадських потреб тощо). До того ж майже цілковита відсутність наукового опрацювання концесійних відносин щодо визначення місця концесійних договорів у господарській системі України та відмежування їх від інших видів господарських угод, розробки рекомендацій, спрямованих на створення стрункої та ефективної системи правового регулювання концесійних відносин свідчать про актуальність теми дисертаційного дослідження. Предмет дослідження - господарсько-правове регулювання відносин, що виникають при передачі у концесію приватним субєктам господарювання обєктів права державної та комунальної власності. Використання цих методів допомогло авторці в досягненні поставленої мети і підготовці пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання концесійної діяльності. власність держава комунальний концесія Застосування історико-правового методу дозволило дослідити передумови виникнення та подальший розвиток концесійної форми використання обєктів публічної власності, визначити правову природу концесії, перспективи залучення приватних інвесторів до управління обєктами права державної та комунальної власності."Загальна характеристика концесійної діяльності" складається з трьох підрозділів і присвячений детальному аналізу історико-економічних та господарсько-правових питань концесійних відносин, узагальненню поняття концесії та встановленню її характерних ознак як форми залучення приватного капіталу до управління обєктами права публічної власності, розгляду видів концесій та правових проблем, що виникають при їх реалізації. За результатами аналізу історичних аспектів розвитку концесій авторка дійшла висновку, що вони мають чітко виражену соціально-економічну природу та орієнтованість на подолання кризових економічних явищ і застосовуються тоді, коли мають місце: 1) неефективність або низька ефективність управління обєктами публічної власності, що призводить до спаду виробництва та розмірів прибутку; 2) нестача бюджетних коштів на фінансування цих обєктів; 3) неспроможність владного апарату управляти державними та комунальними обєктами відповідно до вимог та досягнень науково-технічного прогресу; 4) кризові явища в економіці. Третій, сучасний етап розвитку концесійних відносин (з 19 липня 1999 року), розпочався прийняттям Закону України "Про концесії" і характеризується економічною та соціальною орієнтованістю цих договорів, їх орієнтованістю на подолання кризових явищ у народногосподарському комплексі. За предметом концесійних договорів концесії поділяються на дві великі групи: перша - концесії, де обєктом виступають майнові комплекси, друга - концесії на право здійснення певної господарської діяльності. З огляду на функціональне призначення обєктів концесії та умови експлуатації пропонується їх поділ на: 1) обєкти, які передаються в концесію без мети їх поліпшення; 2) обєкти, які надаються концесіонеру для здійснення незначних поліпшень; 3) обєкти, відносно яких договір укладається з умовою суттєвого їх поліпшення; 4) обєкти, які за концесійним договором концесіонер повинен створити (побудувати).