Концертні цимбали: історико-теоретичний та методологічно-виконавський підходи - Автореферат

В історичному аспекті еволюційний процес на жаль залишається недостатньо дослідженим, а феномен паралельного концертного життя і фортепіано, і цимбалів є свідченням самостійних шляхів розвитку та вдосконалення обидвох інструментів. Натомість прямий попередник сучасного фортепіано і самобутній концертний інструмент - цимбали - є мало вивченим. Художній аспект багатого еволюційного процесу, що характеризує цимбали, часто залишається поза увагою дослідників. В українському етномузикознавстві цимбалам інколи надають знакового характеру одного з національних символів. Цим та потребою дослідження перелічених нижче напрямків визначається актуальність теми дисертації: констатація універсалізму інструмента, що утримує незаперечне лідерство серед усіх різновидів цимбалоподібних інструментів;У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано обєкт, предмет, завдання дослідження, подано огляд основної літератури, розкрито наукову новизну дисертації та її теоретичне і практичне значення, подано інформацію про апробацію та впровадження результатів роботи, структуру дисертації. Віддаючи належне історичним фактам, що засвідчують історію названих інструментів як одного із найдавніших серед відомих зараз та досить скомплікованих за своєю будовою представників музичної органології, враховано, що своєрідна нотація для цимбалоподібних інструментів більше аніж на тисячу років випереджає хрестоматійні першозразки нотації, згадувані в історії музики. Відкриттям хіба що для вузько національно обмежених дилетантів може бути факт поширення цимбалоподібних інструментів практично на всіх континентах. Кожна з шести груп, що окреслюються лінгвістично-спорідненими чи паралельними назвами, дає уявлення про історичні процеси розповсюдження інструмента серед різних, подеколи навіть досить географічно віддалених один від одного народів. Певні паралелі простежуються упродовж віків не лише на рівні власне інструмента, але й знаряддя добування звуку музикантом на цимбалоподібних інструментах.Проблематика складових частин цимбалів, сформульована у дисертації, має своїм стрижнем укладену чотирма мовами порівняльну уніфіковану систему номінацій. Поруч із цим у другому розділі самостійного значення набуває аналіз фізичних та ергономічних явищ, притаманних звукотворенню на цимбалах. Тут подано відшліфований багаторічною практикою оптимізований комплекс усіх параметрів засобів звукодобування на цимбалах і запропоновано цілком новий підхід до номінації засобу звукодобування на цимбалах - пальцятки. Така поглиблена увага щодо дослідження фізичних та акустичних явищ, які супроводжують звукотворення на цимбалах, є новаторською для української органології. У межах третього розділу "Технологія нотофіксації для цимбалів" логічне продовження отримали ергономічні явища, притаманні звукодобуванню на цимбалах, у звязку з фіксацією звучання у нотному тексті.У звязку з цим у роботі здійснено історично-порівняльний огляд еволюції та побутування цимбалів в Україні, зібрано та узагальнено музичний цимбальний матеріал українських та зарубіжних композиторів. Також проаналізовано сучасні тенденції у стилістиці та техніці цимбального виконавства, розроблено наукову базу для застосування ефективних прийомів цимбальної мнемотехніки та вказано найголовніші критерії їх застосування. У ході виконання дослідження чітко виділені етапи та шляхи поширення та розвитку цимбального мистецтва у світі і передусім - в Україні, вперше запропоновано стосовно цимбального репертуару систему авторської нотної графіки. Укладені здобувачем у дисертації таблиці з будови інструмента, мнемотехніки та цимбальної графіки можуть стати корисним матеріалом унаочнення в різних етапах цимбального шкільництва, а також у курсах інструментознавства та оркестровки у вищих мистецьких навчальних закладах. Застосована у дисертації методологія комплексного дослідження дала змогу всебічно охарактеризувати обєкт та предмет роботи і створила реальну базу для ведення подальших досліджень у пропонованих напрямках.

Основний зміст дисертації

Дисертаційна робота "Концертні цимбали: історико-теоретичний та методологічно-виконавський підходи" присвячена виявленню та формуванню актуальних для сучасного музикознавства та виконавської практики стилезнавчих проблем, що притаманні побутуванню і використанню цимбалів в Україні та світі. Це водночас перша спроба усталення української терміносистеми у цимбалознавстві і - ширше - в органології як частині і основі такої ж інтернаціональної системи. Опрацьовані нові підходи та методи досягнення цієї мети, а також формування окремих науково-практичних аспектів окресленої проблематики. У звязку з цим у роботі здійснено історично-порівняльний огляд еволюції та побутування цимбалів в Україні, зібрано та узагальнено музичний цимбальний матеріал українських та зарубіжних композиторів. Також проаналізовано сучасні тенденції у стилістиці та техніці цимбального виконавства, розроблено наукову базу для застосування ефективних прийомів цимбальної мнемотехніки та вказано найголовніші критерії їх застосування. Результатом проведеного дослідження став також відбір існуючих та творення на традиційній базі нових термінологем для укладення їх в єдину усталену українську терміносистему.

У ході виконання дослідження чітко виділені етапи та шляхи поширення та розвитку цимбального мистецтва у світі і передусім - в Україні, вперше запропоновано стосовно цимбального репертуару систему авторської нотної графіки. Розроблено комплекс позначень для полегшеної орієнтації у нотному тексті, що фігурує у роботі під назвою мнемотехніки. Здобувачем сформульовано цілий ряд науково-практичних порад для професійного цимбального навчання та виконавства, а також майстрів цимбалобудування. Укладені здобувачем у дисертації таблиці з будови інструмента, мнемотехніки та цимбальної графіки можуть стати корисним матеріалом унаочнення в різних етапах цимбального шкільництва, а також у курсах інструментознавства та оркестровки у вищих мистецьких навчальних закладах. Зібрана та подана в дисертації бібліографія, нотна література та дискографія допоможуть цимбалістам вільніше орієнтуватися у сучасному мистецькому інформативному просторі.

Застосована у дисертації методологія комплексного дослідження дала змогу всебічно охарактеризувати обєкт та предмет роботи і створила реальну базу для ведення подальших досліджень у пропонованих напрямках. Результати аналітичних студій, проведені в історичному, теоретичному та практичному аспектах, покликані найбільш повно розкрити актуальні тенденції використання музичного інструментарію. Як видно із проробленого дослідження, сучасні культурологічні процеси свідчать, що концертні цимбали в останні десятиліття дійсно займають достойне місце в органології, професійній музичній творчості та виконавській практиці.

Основні теоретичні положення дисертації відображені в таких публікаціях

1. Баран Т. Світ цимбалів. - Львів: Світ, 1999. - 88 с.

2. Баран Т. До питання становлення української музичної терміносистеми. Особливості цимбальної термінології // Українські термінологічні словники з мистецтвознавства й етнології. - К.: Редакція вісника "АНТ", 1999. - С.8-9.

3. Баран Т. Українські концертні цимбали і споріднені з ними музичні інструменти народів світу // Народна творчість та етнографія. - 2000. - № 1 - С.25-32.

4. Баран Т. Пятий Світовий конґрес цимбалістів // Народна творчість та етнографія. - 2000. - № 4 - С.141-143.

5. Баран Т. Цимбали на зламі тисячоліть // Етнос. Культура. Нація: Зб. наук. праць. - Дрогобич, 2000. - С.142-146.

6. Баран Т. Коментарі // Цимбаліст Тарас Баран. - Львів: Кобзар, 2001. - С.74-92.

7. Баран Т. Специфіка звукодобування на цимбалах та проблеми фіксації штрихів у цимбальній літературі // Наук. зб. - Львів: Кобзар, 2001. - С.35-41.

8. Baran T. Fixacia notoveho materialu ako nosnу problem cimbalovej literatury // Zbornik materialov z konferencie o vyucovani hry na cimbale. - Banska Bystrica, 2002. - S.

9. Баран Т. Методологія цимбального звукотворення та методичні засади раціоналізації виконавської техніки цимбаліста // Академічне народно-інструментальне мистецтво України XX-XXI століть: Міжнародна наук. - практ. конфенція. - К., 2003. - С.106-112.