Концептуальні та структурно-політичні виміри віртуальної дипломатії - Автореферат

Нагальність використання у зовнішньополітичній практиці держав інструментів та методів віртуальної дипломатії як складових політичної культури держави, їх ефективність та сучасність підтверджують, що без застосування цього інструментарію неможливе формування політичної ідеології держави у глобальному віртуальному просторі, в якому дипломатія виступає складовою політичної культури акторів міждержавних відносин. Прикладні досягнення зовнішньополітичних відомств США, Великої Британії, Канади, Федеративної Республіки Німеччини, Франції, Фінляндії, Держави Ізраїль свідчать, що використання технологій віртуальної дипломатії дозволяє сформувати комплексне уявлення про можливості вдосконалення інструментів політичної культури у сучасних міждержавних відносинах. Мета дисертаційного дослідження полягає у зясуванні концептуальних і теоретичних засад віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави, функціонуванні ідеології віртуальної дипломатії як політичної форми життєдіяльності суспільства, у визначенні структурно-функціональних характеристик віртуальної дипломатії у політичній діяльності України на міжнародному і внутрішньополітичному рівнях існування держави. З урахуванням зазначеної мети і завдань обєктом дослідження виступають процеси культурно-політичного та ідеологічного розвитку на міжнародному та внутрішньополітичному рівнях існування держави, а предметом дослідження є концептуальні і структурно-політичні виміри віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави. Узагальнено концептуальні і теоретичні підходи до поняття “віртуальна дипломатія” як складової політичної культури держави і доведено, що віртуальну дипломатію потрібно розглядати у двох системних вимірах: як ідеологію впровадження сучасної політичної культури з метою забезпечення національних інтересів у сфері культурно-політичної діяльності держави та як інструментарій для здійснення безпосередньої дипломатичної діяльності;В роботі використано термінологію, яка зафіксована у програмних, інституціональних та урядових документах як національних держав, так і міжнародних організацій, у доктринах внутрішньої та зовнішньої політики країн Північної Америки та Європи, зокрема, “віртуальна дипломатія”, “віртуальне посольство” (посольство, яке не має фізичного представництва, а посол знаходиться в столиці своєї країни та спілкується з іншими державами, використовуючи засоби мережі Інтернет), “зовнішньополітичні комунікативні технології” (технологій, які передбачають “мякий вплив” на світову громадськість з метою трансформації культурно-політичного та ідеологічного стану існування держави), “інструменти “мякої влади” як складової політичної культури держави” (веб-сайти зовнішньополітичних представництв, веб-конференції, інтерактивні форуми для обговорення політичних проблем, інформаційні листи, онлайн-опитування) тощо. Теоретичну базу дисертаційної роботи склали наукові праці та аналітичні дослідження зарубіжних і вітчизняних фахівців-політологів, підготовлені в рамках діяльності державних та дипломатичних інституцій країн Північної Америки та Європи, а також міжнародних організацій, зокрема, Інституту миру та двопартійної комісії США з публічної дипломатії, французького державного агентства “Edufrance”, Середземноморської Академії дипломатичних досліджень, європейських неурядових організацій “DIPLOFOUNDATION” (Мальта), “DASCORPS” (ФРН), міжнародної організації франкомовних общин (Organisation Internationale de la Francophonie) та Єврейського агентства (Jewish Agency), в яких розкривається сутність, типологія, поняття та ідеологія становлення віртуальної дипломатії у суспільній та політичній практиці національних держав. Аналіз зарубіжної та вітчизняної наукової думки, дискусійний характер впливу віртуальної дипломатії на політичні системи країн світу дозволив визначити концептуальні підходи до віртуальної дипломатії як складової політичної культури держави, зясувати поняття та ідеологію становлення віртуальної дипломатії у суспільній та політичній діяльності сучасних акторів міждержавних відносин, визначити роль інструментів “мякої влади” на основі мережі Інтернет, які здійснюють ідеологічний вплив на політичне, економічне, соціальне і культурне середовище існування як окремо взятої держави, так і на світову політичну систему загалом. Концептуальною основою віртуальної дипломатії визнаються теорії постіндустріального суспільства, формування нового світового порядку та взаємовпливу світової політичної системи і політичних систем провідних акторів міждержавних відносин на основі глобальної інформаційної інфраструктури, критичне осмислення яких дає змогу визначити роль віртуальної дипломатії у радикальному оновленні політичної культури влади та суспільства, адекватної змінам сучасної політичної діяльності держав.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ