Концептуалізація української ментальності в соціодіагностичному аспекті - Автореферат

У сучасній науковій літературі наявний дефіцит рефлексії засобів діагностики ментального профілю соціальної системи, їх структурації, моделювання, методологічних прийомів і технік, які б чітко й конкретно констатували проблеми соціуму, повязані з ментальними дисфункціями, та можливі варіанти їх вирішення. В сучасній соціології існує пізнавальна проблема, яка повязана з дефіцитом теоретичного та практичного дослідження і рефлексії поняття “соціодіагностика”, а також експлікації поняттєвого апарату соціодіагностичних технологій. Це можна пояснити відносно обмеженою представленістю цієї теми в науковому дискурсі та, відповідно, деякою обмеженістю критичної соціологічної рефлексії щодо застосування поняттєвого апарату соціодіагностики в контексті теорій ментальності. Сутність наукової проблеми дисертації полягає в тому, що існує суперечність між надлишком наявних напрацювань у галузі теорії соціології щодо осмислення ментальності та відносним дефіцитом досліджень, у яких було б представлено поняттєво-категорійний апарат соціодіагностики в контексті соціологічної рефлексії теорій ментальності і як часткового їх застосування - української ментальності. У першому розділі роботи використано такі методи дослідження: типологізації - для розробки засадничих концептів поняттєво-категорійного апарату соціодіагностики; описовий та системний - для дослідження стану наукових досліджень проблем соціодіагностики; структурно-функціональний - для визначення функцій соціодіагностичних технологій в ідентифікації ментальності.У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження соціодіагностики в науковій літературі” - обґрунтовано теоретико-методологічні засади соціологічного дослідження соціодіагностики; розглянуто існуючі концептуальні підходи до пояснення сутності поняття “соціодіагностика”; здійснено систематизацію знань про соціодіагностику з опорою на дослідження соціологічних теорій ментальності; охарактеризовано історико-соціологічні засади дослідження соціодіагностики в різноспрямованих наукових джерелах. В підрозділі 1.1 - “Стан наукових досліджень проблем соціодіагностики та її інструментальних можливостей” - соціодіагностику розглянуто як сукупність інструментів ідентифікації і структурованого опису соціальних властивостей, процесів і станів соціальної системи, які знаходять своє кількісно-якісне заломлення в різних соціальних підсистемах, спільнотах та інституціях, перебуваючи у відповідному оціночному континуумі від соціальної норми до патології (соціопатії). У межах соціодіагностики, на нашу думку, також доцільно застосовувати “білу” пропаганду для того, щоб показати соціуму дисфункціональні стани соціальної системи та навести приклади проблемних ментальних ознак з метою їх усвідомлення членами суспільства та приведення у стан норми. В соціодіагностиці технологію темоцентрованої взаємодії можна застосовувати під час групового тренінгу, концентруючись на темах ознак ментального профілю українців та інших соціумів, дисфункціональних станів соціальної системи України та ентропійних тенденцій розвитку суспільства в цілому. У другому розділі - “Теоретико-методологічні засади дослідження ментальності як аксіологічно-регулятивного ядра функціонування соціальної системи в науковій літературі” - здійснено періодизацію розвитку концепту “ментальність” у вітчизняних та зарубіжних дослідженнях ХІХ-??І ст.; зясовано зміст, особливості та роль соціальної субєктності як основи соціодіагностичного профілювання ментальності; концептуалізовано те, що ментальність, будучи духовно-культурним явищем, не є ідентичною суспільній свідомості, а характеризує специфіку цієї свідомості відносно суспільної свідомості інших груп людей (причому, як правило, мова йде про такі великі групи, як етнос, нація або, принаймні, соціальна верства) та відповідні несвідомі характеристики спільноти, що знаходять своє відображення в гетеростереотипах на рівні буденної свідомості.В дисертаційній роботі здійснено кроки до розвязання наукової проблеми, сутність якої полягає в суперечності між надлишком наявних напрацювань у галузі теорії соціології щодо осмислення ментальності та відносним дефіцитом досліджень, у яких було б представлено поняттєво-категорійний апарат соціодіагностики в контексті соціологічної рефлексії теорій ментальності. На основі розвязання завдання 1 (розробити засадничі концепти поняттєво-категорійного апарату (описово-аналітичного тезаурусу) соціодіагностики в представлених парадигмах соціологічного теоретизування) в роботі доведено і встановлено, що соціодіагностика є сукупністю алгоритмів ідентифікації та структуровано-аналітичного опису властивостей, станів і процесів соціальної системи та ментальності, що дає змогу здійснювати їх комплексне оцінювання в континуумі від соціальної норми до соціопатії. На основі розвязання завдання 2 (визначити сутність, можливості та функції соціодіагностичних технологій в ідентифікації ментальності) доведено, що унормовування ментальності концептуально стає можливим у напрямі оптимізації її

2. Основний зміст роботи