Концепція випереджаючого національного економічного розвитку: енергетичний підхід - Статья

В складі запропонованої концепції розкрито методологічну специфіку енергетичного підходу, подано систематизоване уявлення щодо структури макроекономічної системи з позиції енергетичного підходу, сформовано концептуальну основу організаційно-методичного підходу до формування стратегічних цілей національного економічного розвитку задля забезпечення його випереджаючого характеру, наведено принципи випереджаючого національного економічного розвитку, визначено зміст резонансного управління та сформульовано вихідний постулат забезпечення випереджаючого національного економічного розвитку на засадах енергетичного підходу. As part of the proposed concept the following has been done: methodological specifics of the energy approach were disclosed, a systematic understanding of the structure of the macroeconomic system from the perspective of the energy approach was applied, the conceptual basis for the organizational and methodical approach to the formation of strategic objectives of the national economic development for its advanced nature was formed, the principles of advanced national economic development were given, the resonant management was defined and the initial postulate for ensure the advanced national economic development based on energy approach was formulated. В основу теоретико-методологічного рівня такої концепції закладено онтологізацію випереджаючого національного економічного розвитку, результат пошуків його ключових детермінантів (серед яких виявлено темпоральний фактор та фактор результативності), а також положення енергетичного підходу, що розкривають ресурсний та праксеологічний аспекти випереджаючого національного економічного розвитку. Відтак, час розглядається як концептуальний системоутворюючий фактор розвитку (поряд з енергетичним) в складі генон-фактору випереджаючого національного економічного розвитку, під яким запропоновано розуміти цілісний комплекс рушійних сил якісної трансформації економічної системи, який зосереджує в собі повний набір факторів зміни стану системи, представлених на двох рівнях залежно від ступеня обєктивності і системотвірної здатності в економічній системі. Таким вимогам відповідають наступні принципи: динамізму, що самопідтримується (економічний розвиток можливий внаслідок впливу випадкових факторів, але штучне спрямування керуючої сили збільшує вірогідність розвитку системи за новим (очікуваним, бажаним) вектором якісних зрушень); дифузії (мутація різновидів економічних систем, взаємне проникнення їх елементів); синхронізації господарських перетворень (необхідність у ретельному аналізі внутрішнього механізму господарської системи та коригування важелів й інструментарію, що впливають на її формування та розвиток); наукового забезпечення (необхідність співпраці економічної думки з органами влади та впровадження в практику новітніх розробок); ефективного стимулювання (активізація імпульсів розвитку та енергії початку є необхідною умовою ефективних якісних змін економічної системи); державного сприяння (виважений підхід до державного управління); єдності (інтегрування інтересів субєктів господарювання різних рівнів); культурного вдосконалення (формування та підтримка раціональних історичних та культурних традицій); примату національного інтересу (інтегральне якісне функціонування політичної, економічної та соціальної систем суспільства); суспільно-політичної стабільності (розбалансованість виступає гальмом становлення й розвитку міжнародних відносин та національної економіки в цілому; економії часу (час як обмежений ресурс має все більшу цінність); довгостроковості (програмування розвитку і його оцінка мають здійснюватись в довгостроковій перспективі).