Концепція теорії політичної культури Г. Алмонда та С. Верби - Курсовая работа

Аналізуючи і зіставляючи основні компоненти і форми функціонування політичних систем Англії, Італії, ФРН, США і Мексики, вони виділили три «чисті типи» політичної культури: 1) патріархальна або приходська (parochial) політична культура, тобто політична культура місцевих общин. Така культура має місце в суспільствах, де немає спеціалізованих політичних ролей, тобто там, денебудь ще не виділилися інститути політичної системи, і вона просто відсутня, або люди на неї не розраховують. Людям такої політичної культури властиво більш емоційне і нормативнооцінне відношення до політики (про яку вони мають досить смутне уявлення), ніж когнітивнопізнавальне. При цьому вони можуть підтримувати або не підтримувати певні політичні інститути (партії, уряди)1 але ним властиво усвідомлення власної ролі в політиці, а також що свідчить про зацікавленість громадян в політичній участі і про прояв ними активності в цьому. Причому наймасовішої і одночасно оптимальної, з погляду забезпечення стабільності політичного режиму, є синтетична культура «громадянськості», де переважають підданські установки і відповідні форми участі людей в політиці [40, с.В контексті наведеної роботи, спираючись на поставлені завдання, були досліджені ґенеза ідеї про політичну культуру та розвиток політичної культури в індустріальному суспільстві. Для того, щоб виявити політичну культуру всієї нації, необхідно виділити індивідуальні політичні орієнтації, тобто відношення людей до різних субєктів політики, і ставити їх груповий розподіл. Політична культура - сукупність засобів, каналів, моделей поведінки, через які здійснюється входження людини в політику та його діяльність в ній. Від розвитку рівнів політичної культури залежить визначення політичного статусу, ставлення до режиму, уявлення про політику. В сукупності з політичними орієнтаціями, на наш погляд, можна визначити рівень впливу суспільства на політичні процеси, прийняття рішень та відношення до політики в цілому.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ГЕНЕЗА ТЕОРІЇ ПРО ПОЛІТИЧНУ КУЛЬТУРУ

1.1 Виникнення ідеї про політичну культуру

1.2 Розвиток теорії політичної культури в індустріальному суспільстві

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КАТЕГОРІЇ «ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА»

2.1 Зміст поняття «політична культура

2.2 Структура та функції «політичної культури

РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ АМЕРИКАНСЬКИХ ПОЛІТОЛОГІВ

Г. Алмонда і С. Верби

3.1 Типологія та рівні політичної культури

У процесі написання курсової роботи, спираючись на теоретикометодологічні засади дослідження вітчизняних та західних науковців, було визначено, що в сучасній політичній науці виокремлюють багато наукових підходів щодо визначення змісту та сутності політичної культури. В контексті наведеної роботи, спираючись на поставлені завдання, були досліджені ґенеза ідеї про політичну культуру та розвиток політичної культури в індустріальному суспільстві.

Частина створення теоретично обґрунтованої і завершеної концепції політичної культури належить американським політологам Г. Алмонду та С. Вербі. Сама ідея такої концепції виникла у Г. Алмонда у звязку з розробко теорії політичної системи, особливо при спробах порівняти політичні системи різних країн у статті «Порівняльні політичні системи».

У змістовному сенсі, на думку вчених, політична культура означає «психологічні орієнтації відносно соціальних обєктів». З точки зору порівняльного аналізу політичних систем, політична культура - це «політична система, засвоєна у свідомості, відчуттях та оцінках населення». Для того, щоб виявити політичну культуру всієї нації, необхідно виділити індивідуальні політичні орієнтації, тобто відношення людей до різних субєктів політики, і ставити їх груповий розподіл.

Виходячи з наведених підходів до визначення терміну політичної культури, на нашу думку, найбільш системним буде наступне. Політична культура - сукупність засобів, каналів, моделей поведінки, через які здійснюється входження людини в політику та його діяльність в ній.

В контексті дослідження теорії політичної культури в роботі було проаналізовану основні риси концепції політичної культури американських політологів Г. Алмонда та С. Верби.

Визнаючи наявність у суспільстві безлічі конкуруючих політичних орієнтацій, автори концепції виявили, що різні політичні культури визначаються через перевагу деяких основоположних політичних позицій. Політична позиція обумовлює схильність до певних типів поведінки в рамках існуючої політичної системи.

Політичні орієнтації індивіда, за Г. Алмондом і С. Вербою, включають три види компонентів, або, якщо розкрити це з іншої позиції, у структурному значенні, на думку вчених, політична культура включає наступні компоненти: «когнітивні орієнтації», «афективні орієнтації» та «оціночні орієнтації»

Крім компонентів, можна також визначити рівні політичної культури, які були запропоновані Г. Алмондом та С. Вербою у підході до визначення рівнів політичної культури. Так, вчені пропонують виділити наступні рівні політичної культури: світоглядний, громадянський та політичні рівні.

Таким чином, спираючись на компоненти та рівні політичної культури можна надати характеристику політикокультурним особливостям певної країни та соціальної групи. Від розвитку рівнів політичної культури залежить визначення політичного статусу, ставлення до режиму, уявлення про політику. В сукупності з політичними орієнтаціями, на наш погляд, можна визначити рівень впливу суспільства на політичні процеси, прийняття рішень та відношення до політики в цілому.

Виходячи з своєї структури, американські дослідники Г. Алмонд і С. Верба дали визначення політичної культури як «різноманітних, але стійко повторюваних, когнітивних, афективних і оцінних орієнтацій щодо політичної системи взагалі, її аспектів «на вході» і на «виході» і себе як політичного актора». Аналізуючи і зіставляючи основні компоненти і форми функціонування політичних систем Англії, Італії, ФРН, США і Мексики, вони виділили три «чисті типи» політичної культури: патріархальна або (parochial); підданська (subject); культура участі (participant) та вивели тип громадянської політичної культури, в якій гармонічно поєднуються політичні орієнтації, притаманні всім трьом типам культур.

Далі американські політологи Г. Алмонд і С. Верба вивели тип громадянської політичної культури, в якій гармонійно поєднуються політичні орієнтації, властиві всім трьом типам культур. Індивіди стають учасниками політичної системи, не відмовляючись від своїх патріархальних або підданських орієнтацій. При цьому вони можуть грати функціональну роль в політичній поведінці індивіда. Наприклад, більш традиційні орієнтації обмежують зобовязання індивіда по відношенню до політики і роблять ці зобовязання більш легітимними; підданські орієнтації «помякшують» і роблять більш лояльною і терпимою крайнощі політичної культури участі.

У наведеній курсовій роботі було проаналізовано проблему розвитку теорії Г. Алмонда та С. Верби в сучасній політичній науці в контексті поставленої мети та завдань. З приводу цього питання слід зазначити, політична наука в останні роки зробила великий внесок в розробку емпіричних досліджень, що підтверджують гіпотезу про відповідність культурних і політичних зразків, а також в аналіз нових джерел про громадянські орієнтації в демократіях, що розвиваються. Проте, успіхи в напрямі емпіричних досліджень не спричинили належних теоретичних напрацювань, і теоретична база залишилася недостатньо розвинутою.

На думку вітчизняного політолога Г. Щедрової можна виділити наступне визначення громадянської культури. Громадянська культура - це глибоке усвідомлення своєї належності до певної держави, почуття громадянської гідності, відповідальності й обовязку, здатність рішуче відстоювати суспільнодержавні цілі в складних ситуаціях. На думку політолога, громадянська культура є дзеркалом громадянського суспільства. Вона передбачає, що субєкти політичного процесу в свої діяльності керуються інтересами всього суспільства і саме йому підпорядковують свої часткові, корпоративні цілі.

Отже, аналізуючи результати наукового дослідження феномену системи політичної культури, слід додати, що призначення громадянської культури, концептуально розробленої в працях Г. Алмонда та С. Верби, полягає у здійсненні якісних змін у суспільнополітичному житті, проте поки що воно повільно впливає своїми важелями на формування громадянської політичної культури. Інститути громадянського суспільства ще не виконують в Україні одні зі своїх провідних функцій - інформування населення. Функція інформування населення щодо важливих політичних процесів має набувати цілеспрямованості й системності, що підвищить роль громадянського суспільства в формуванні нових підходів у діяльності політичних інститутів. Саме громадянська культура є якісною діяльністю суспільства, що передбачає втілення його переконань, ідеалів та принципів, проте українське суспільство не засвоїло достатньою мірою норми і традиції демократичного розвитку держави, зокрема, і в частині застосування виборчої системи. Без адекватного рівня громадянської політичної культури не можна штучно запровадити новітні політичні інститути та процеси.

Таким чином, спираючись на теоретикометодологічні засади дослідження теорії Г. Алмонда та С. Верби в сучасній науці, необхідно зазначити, що царині громадянської культури суспільство і держава повинні створити відповідні умови, щоб влада сприймалася не як предмет боротьби й завоювання, а як обєкт впливу з приводу захисту інтересів і прав людини та громадянина. Треба формувати ставлення громадян до існуючого порядку, визнання ними суспільних норм та готовність їх дотримуватися, поширити знання людей про свої права й обовязки, державу та політичну систему.

ВСТУП

Політична культура доповнює та змістовно розширює політичну ідентифікацію, політичну віру та орієнтації стосовно режиму, політичної діяльності та компетентності субєктів та обєктів політики в контексті відповідних політичних змін та розвитку.

Актуальність теми курсової роботи обумовлена необхідністю аналізу теоретичних засад дослідження політичної культури американськими вченими С. Вербою та Г. Алмондом в питаннях проектування його результатів на сучасний етап політичного розвитку суспільства.

Увага політології до проблем політичної культури викликана багатьма чинниками. Без вивчення даного соціального феномену неможливо дати повну характеристику політичного життя будьякого суспільства і, зокрема, політичної системи.

Мета дослідження полягає у визначенні специфічних рис феномену політичної культури на основі аналізу концепції політичної культури Г. Алмонда та С. Верби.

Відповідно до мети, було сформульовано наступні дослідницькі завдання: розглянути загальну характеристику категорії «політична культура»;

прослідити еволюцію виникнення ідеї про політичну культуру;

дослідити розвиток теорії політичної культури в індустріальному суспільстві;

визначитися з типологією та рівнями політичної культури;

надати характеристику основним типам політичної культури;

проаналізувати розвиток теорії Г. Алмонда і С. Верби в сучасній політичній науці. політична культура алмонд

Обєктом наукового дослідження є феномен політичної культури та теоретичні підходи до його визначення.

Предмет дослідження - концепція теорії політичної культури Г. Алмонда та С. Верби.

Методи дослідження. Виконанню завдань дослідження передувало застосування низки наукових методів. За допомогою системного підходу було визначено типологію політичної культури Г. Алмонда та С. Верби за відповідними критеріями класифікації. Використання компаративного методу допомогло здійснити порівняння концепції політичної культури американських політологів С. Верби та Г. Алмонда з теоріями інших західних політологів. Історичний метод дозволяє визначити характерні особливості еволюції розвитку теорії політичної культури в політичній науці відповідного періоду. За допомогою структурнофункціонального методу дослідження в роботі були проаналізовані елементи та рівні політичної культури, їхні функціональні особливості.

Джерельна база дослідження. У курсовій роботі було використано значну кількість спеціалізованої літератури. Основними джерелами роботи були праці Г. Алмонда та С. Верби, зокрема, статті «Порівняльні політичні системи» та «Громадянська культура. Політичні установки та демократії пяти націй» [1]. Також слід зазначити колективну роботу вчених Г. Алмонда, Дж. Пауелла, К. Строма та Р. Далтона «Порівняльна політологія сьогодні: світовий огляд» [39]. Серед вітчизняних фахових джерел в аналізі політичної культури були використані роботи Г. П. Щедрової «Формування політичної культури в контексті розвитку громадянського суспільства», О. Рудакевича «Функції національної політичної культури: теоретикометодологічний аспект» [33], А. Зуйковської «Деякі аспекти структурної організації політичної культури» [9], М. Остапенка «Громадянська активність як основа формування громадянського суспільства» [20] та інші.

Структура курсової роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел з 47 найменувань. Загальний обсяг курсової роботи становить 43 сторінок, з них основного тексту 37 сторінок.1. Алмонд Г. Громадянська культура / Габріель Алмонд, Сідней Верба // Політологія. Навчальнометодичний комплекс: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С. 373.

2. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии / Габриэль Алмонд, Сидней Верба // Политические исследования. - 1992. - № 4. - С. 122134.

3.Андрущенко В. Т. Організоване суспільство / Віктор Андрущенко. - К.: Академія, 2006. - 56 с.

4. Андрущенко В. Т. До питання про методи діяльності громадської (народної) дипломатії / Т. В. Андрущенко [Електронний ресурс] // Гілея. - 2011. - Вип. 45. - Режим доступу до журн.: 5. Барановський Ф. В. Регіональний вимір політичної культури / Фелікс Володимирович Барановський // Наукові записки : Збірник наукових праць. - 2009. - Вип. 44. - С. 54

6. Баталов Э. Я. Советская политическая культура (к исследованию распадающейся парадигмы) / Э. Я. Баталов // Общественные науки и современность. - 1994. - № 6. - С. 41.

7. Бунецький Л. Л. Інституційний дизайн сучасної української політики : криза ідентичності та конфлікт інтересів / Л. Л. Бунецький // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - 2010. - Вип. 19. - 482 с.

8. Головешкіна К. Феномен масової політичної культури в тоталітарних суспільствах / Ксенія Головешкіна // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - 2011. - Вип. 22. - 482 с.

9. Зуйковська А. Деякі аспекти структурної організації політичної культури / Аліна Зуцковська // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - 2010. - Вип. 21. - 482 с.

10. Конституція України, прийнята на пятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року зі змінами та доповненнями згідно із Законом України «Про внесення змін до Конституції України» № 2222IV. - Харків : Весна, 2007. - 48 с.

11. Короткий оксфордський політичний словник / [за ред. І. Макліна]. - К. : Основи, 2005. - 789 с.

12. Корчинський Д. Нова «еліта» в Україні / Д. Корчинський. - К.: Ґенеза, 2006. - 214 с.

13. Курас І. Політичні реформи як гасло і реальність модернізації / Іван Курас, Микола Михальченко // Актуальні проблеми внутрішньої політики. - 2004. - Вип. 1. - С. 12 - 15.

14. Малиновский Б. Научная теория культуры / Б. Малиновский; [пер. с англ. И. В. Утехина; сост. и вступ. ст. А. К. Байбурина]. - 2е изд. испр. - М. : ОГИ, 2005. - С. 127.

15. Михайловська О. Г. Формування громадянської культури як напрям інституціоналізації громадянського суспільства в сучасній Україні / Оксана Георгіївна Михайловська // Політологічні записки. Збірник наукових праць. - 2009. - № 1. - С. 88-104.

16. Моїсеєва А. С. Вплив політичної культури на процес організаційного оформлення партій в Україні [Електронний ресурс] / Алла Сергіївна Моїсеєва // Політологічні записки : Збірник наукових праць. Вип. 1. - Луганськ, 2010. - Режим доступу до журн. : .

17. Мухаев Р. Т. Теория политики : [учебник для студентов вузов] / Рашид Тазутдинович Мухаев. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 625 с.

18. Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015. Національна доповідь / [за заг. ред. В. М. Гейця та ін.]. - К.: НВЦ НБУВ, 2010. - 232 с.

19. Обушний М. І. Партологія : навчальний посібник / М. І. Обушний , М. В. Примуш, Ю. Р. Шведа , за ред. М. І. Обушного. - К.: Арістей, 2006. - 432 с.

20. Остапенко М. Громадянська активність як основа формування громадянського суспільства / Марина Остапенко // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - 2011. - 482 с.

21. Політологія : навчальний посібник / [Г. П. Щедрова, Ф. В. Барановський, О. Г. Михайловська, О. В. Новакова, Н. П. Пашина та ін.]. - Луганськ : СНУ ім. В. Даля, 2005. - 200 с.

22. Політологія : підручник для студентів вищіх навчальних закладів / [за ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка]. - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 528 с.

23. Политология : учеб. для вузов / С. В. Решетников, Н. П. Денисюк : [под ред. С. В. Решетникова]. - К.: Тандем, 2001. - 448 с.

24. Политология : учеб. пособие / Под ред. С. А. Матвеева. - К.: Одиссей, 2004. - 336 с.

25. Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні : навч. посібник / [Ф. М. Рудич, Р. В. Балабан, Ю. С. Ганжуров та ін.] - К. : Либідь, 2008. - 440 с.

26. Прикладна політологія : навч. посіб. / [за ред. В. П. Горбатенка]. - К. : ВЦ Академія, 2008. - 472 с.

27. Політологічний енциклопедичний словник / [упоряд. В. П. Горбатенко]. - 2е вид., доп. і перероб. - К.: Ґенеза, 2004. - 736 c.

28. Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні : навч. посібник / [Ф. М. Рудич, Р. В. Балабан, Ю. С. Ганжуров та ін.] - К.: Либідь, 2008. - 440 с.

29. Пробийголова Н. В. Особливості процесу трансформації політичної культури на постсоціалістичному просторі / Наталія Володимирівна Пробийголова // Політологічні записки. Збірник наукових праць. - 2009. ? № 1. - С. 207-218.

30. Радько П. Політична корупція в Україні: традиції і сучасність / Петро Радько // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - 2010. - Вип. 20. - 456 с.

31. Ровдо В. Сравнительная политология : учеб. пособие. В 3 ч. Ч. 1. -Вильнус : ЕГУ - М. : Вариант, 2007. - 294 с.

32. Рудич Ф. Демократія і громадянське суспільство в Україні: сприяння і перешкоди для розвитку / Ф. Рудич // Актуальні проблеми внутрішньої політики. - К.: Видво НАДУ, 2004. - Вип. 1. - С. 2?38.

33. Рудакевич О. Функції національної політичної культури: теоретикометодологічний аспект / Олег Рудакевич // Сучасна українська політика. - К. : Видво «Центр соціальних комунікацій», 2011. - 422 с.

34. Рудакевич О. Імперативи національної політичної культури / Олег Рудакевич // Політичний менеджмент. - 2010. - № 5. - С. 128-136.

35. Сарторі Дж. Вертикальна демократія / Дж. Сартори // Демократія : Антологія / [Упоряд. О. Проценко]. - К.: Смолоскіп, 2005. - С. 486-532.

36. Сейтосманов А. С. Державне сприяння самоорганізації населення як демократична форма управління соціальноекономічним розвитком [Електронний ресурс] / А. С. Сейтосманов // Політичний менеджмент. - № 35 (32), 2008. - Режим доступу до журн. : .

37. Сергеев В. М. Механизмы эволюции политической структуры общества: социальные иерархии и социальные сети / В. М. Сергеев, К. В. Сергеев // ПОЛИС. - 2003. - № 3. - С. 6-13.

38. Сергієнко Ю. Г. Тоталітарна спадщина в сучасному українському політичному житті [Електронний ресурс] / Ю. Г. Сергієнко // Політологічні записки : Збірник наукових праць. Вип. 2. - Луганськ, 2010. - Режим доступу до журн. : 39. Сравнительная политология сегодня: мировой обзор . Алмонд Г. Пауел Дж., Стром К., Далтон Р.; [пер с англ. А. С. Богдановского, Л. А. Галкиной; под. ред. М. В. Ильина, А. Ю. Мельвиля]. - М. : АСПЕКТПРЕСС. - 2002. - 573 с.

40. Теория политики: учебное пособие / [под ред. Б. А. Исаева]. - СПБ. : Питер, 2008. - 464 с.

41. Трипольський В. О. Демократія і Влада / В. О. Трипольський. - К.: Парламентське видавництво, 1999. - 236 с.

42. Хантингтон С. Политический порядок в меняющихся обществах // Самюэль Хантингтон. - М. : ПРОГРЕССТРАДИЦИЯ, 2004. - 480 с.

43. Щедрова Г. П. Формування політичної культури в контексті розвитку громадянського суспільства / Збірник наукових праць “Гілея”. - 2009. - № 29. - С. 15-28.

44. Щедрова Г. П. Громадянське суспільство і політична культура: теоретичний і прикладний аспекти : Монографія / Галина Петрівна Щедрова. - Луганськ. - Видво Елтон2, 2009. - 350 с.

45. Щедрова Г. П. Формування політичної культури в перехідному суспільстві / Політологічні записки. Збірник наукових праць. - 2009. № 1. - С. 286-298.

46. Щедрова Г. П. Постматеріальна політична культура як чинник модернізації політичної системи суспільства / Матеріали ІІІ Всеукраїнської науковопрактичної конференції «Модернізація політичної системи сучасної України: стан та перспективи розвитку» - Луганськ: Видво Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. - 2009. ? С. 5-7

47. Almond Gabriel. Comparative Political Systems [Електронний ресурс] / Gabriel Almond. - Режим доступу : http://www.jstor.org/pss/2127255.

Размещено на