Концепція "живого життя" у творчості Ф.М. Достоєвського - Автореферат

Так, цілеспрямованого й глибокого осмислення потребує одна з базисних структур художнього універсуму класика - концепція «живого життя», яку хоча й зафіксовано представниками декількох поколінь учених-літературознавців (С. Г. Як відомо, стабільність такої системи формується єдністю авторського ставлення до світу й людини, відображеною в сукупності ідей, понять, концептів, категорій тощо, які переходять із твору в твір і реалізуються за допомогою схожих художніх прийомів. На наш погляд, до константних явищ творчості Достоєвського належать два зовні полярні, але внутрішньо взаємозумовлені феномени - «підпілля» і «живого життя», - що розглядаються в літературознавстві з різним ступенем активності й ґрунтовності. Докази такого пошуку наявні вже в повісті «Записки из подполья», де вперше розкрито специфіку «підпільності» як духовного, психологічного, морального глухого кута і вперше ж сформульовано ідею «живого життя» як шляху порятунку від стану безвиході, прориву до справжніх цінностей буття. Починаючи з цього твору, письменник буде розвивати уявлення про «живе життя» протягом усього наступного періоду творчості, художньо втілюючи і виявляючи його смислове багатство як у поетиці романів «великого пятикнижжя», так і в «малій» прозі, а також у публіцистиці.Підсумки й перспективи її вивчення», який складається з трьох підрозділів, реконструйовано історію виникнення й функціонування в російській культурі XIX-XX століть вислову «живе життя», розкрито особливе бачення його Достоєвським, відзначено подібність і розбіжність поглядів на феномен «живого життя» письменника та його попередників, сучасників і послідовників, проаналізовано трактування досліджуваного поняття в достоєвістиці. У підрозділі 1.1. зазначено, що появу формули «живе життя» в лексиконі російської інтелектуальної еліти XIX століття (К. Залежно від світогляду й ідеологічних цілей авторів, які його використовували, епітет «живе», що супроводжує насичене і всеохоплююче слово «життя», наповнювався різним змістом, різноманітними смисловими нюансами. У підрозділі 1.3. детально проаналізовано різні тлумачення феномену «живе життя» в науці про Достоєвського і встановлено, що тепер літературознавці звертають особливу увагу на: 1) історію концепту «живе життя» в художньому світі письменника; 2) дослідження його ідеї життя, найважливішим складником якої є «живе життя»; 3) художню, соціологічну, психологічну і філософську характеристику антиномії «підпілля» / «живе життя»; 4) проблему ідентифікації Достоєвським «живого життя» з ідеєю безсмертя душі, а також органічним відчуттям повноти буття. Достоєвського», що складається з трьох підрозділів, зясовано витоки теми «живого життя» у свідомості самого письменника, проаналізовано особливості її втілення вперше в повісті «Записки из подполья», висвітлено подальший розвиток теми у зрілій романістиці автора, а також вирішено проблему співвідношення таких близьких, але різнонаповнених у Достоєвського концептів, як «жага життя» і «живе життя».У загальноприйнятому варіанті вислів «живе життя», запозичений з німецької мови, означає «дійсність». Однак у російській культурі формула «живе життя» в різних авторів наповнюється нетотожним змістом. Уперше ідея «живого життя» зявляється в повісті «Записки из подполья», розвивається протягом усього зрілого періоду творчості Достоєвського і разом із концептом «підпілля» стає базовою, структуроутворюючою в його художній системі. Акумулюючи в собі позитивну програму Достоєвського - імператив перетворення, «вироблення людини в людину» - «живе життя» набуває у класика концептуального значення, стає метаідеєю, в основі якої лежить ствердження необхідності віри в безсмертя душі. Однак у художньому універсумі письменника концепція «живого життя», як правило, виражається опосередковано: вона реалізується або методом від протилежного - через протиставлення з «підпіллям», або відбивається в системі художніх характерів, або ж її реалізовано в міфопоетичній структурі творів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У загальноприйнятому варіанті вислів «живе життя», запозичений з німецької мови, означає «дійсність». Однак у російській культурі формула «живе життя» в різних авторів наповнюється нетотожним змістом. Ф. М. Достоєвський, успадкувавши традиції попередників (німецьких поетів-романтиків, філософів-ідеалістів, російських словянофілів), все-таки осмислює її по-своєму й насамперед актуалізує духовний і релігійний компоненти.

Уперше ідея «живого життя» зявляється в повісті «Записки из подполья», розвивається протягом усього зрілого періоду творчості Достоєвського і разом із концептом «підпілля» стає базовою, структуроутворюючою в його художній системі.

Акумулюючи в собі позитивну програму Достоєвського - імператив перетворення, «вироблення людини в людину» - «живе життя» набуває у класика концептуального значення, стає метаідеєю, в основі якої лежить ствердження необхідності віри в безсмертя душі.

Після «Записок из подполья» пряма номінація поняття «живе життя» здійснюється Достоєвським у романах «Бесы» і «Подросток». Однак у художньому універсумі письменника концепція «живого життя», як правило, виражається опосередковано: вона реалізується або методом від протилежного - через протиставлення з «підпіллям», або відбивається в системі художніх характерів, або ж її реалізовано в міфопоетичній структурі творів.

Якщо в романістиці автора ідея «живого життя» втілюється переважно алегорично й символічно, то в «Дневнике писателя» висловлюється прямо: чітко, недвозначно й водночас різнобічно.

Завдяки цьому феномен «живого життя» відкривається в сукупності різноманітних значеннєвих обертонів, обєднаних, проте, єдиним стрижнем - вищим ідеалом, особистістю Боголюдини (на відміну від прагнення до людинобожжя, притаманного «підпільним» героям письменника). Таким чином, у творчості Достоєвського христологічність є провідним принципом, що визначає сутність концепції «живого життя».

Носії основ «живого життя» допомагають своїм антиподам, «підпільним» героям-ідеологам, знайти вихід з духовного глухого кута. Основною ознакою, що характеризує героїв-носіїв рис «живого життя», є відмова від «самості» (гордині), слідування Божественним заповідям, прагнення особистості до христоподібності, яке виражається в наслідуванні Його через умалення власного «я», смирення, самовідданого служіння й добровільного жертвування собою заради інших.

Найбільш показовими щодо причетності до «живого життя» виявляються герої, які зберігають риси «дитячості»: чистоту й безпосередність, відкритість до Богоспілкування, - а також жіночі персонажі «великого пятикнижжя»: провідниці «живого життя» - Євангельського Слова - і героїні, що жертвують собою задля порятунку інших.

Поглиблений смисл концепції «живого життя» особливо виразно втілено за допомогою символічних образів і мотивів. Серед них - «повітря», «вода», «мати-земля», «сонце» і обєднуючий символ «сад».

Ці символи мають християнське наповнення і, відповідно до розуміння Достоєвським «живого життя» як духовного складника, стають прообразами чи триіпостасної Божественної першооснови, чи Богородиці як провідниці Духа в плоть, яка тим самим повязала Собою світ дольній із горнім, земний із небесним.

Концепція «живого життя» складна, багатовимірна й конструктивно значуща, вона пронизує всю творчість Достоєвського післясибірського періоду, тому представлений у роботі аналіз може бути продовженим. Перспективним є вивчення концепту «живого життя» в широкому історико-літературному й культурному контекстах, а також в аспекті компаративних і рецептивних досліджень, оскільки успадкування традицій Достоєвського чи їх трансформація притаманні багатьом авторам як російської, так і світової літератури ХХ і XXI століть.

1. Кустовская М. А. Использование Интернет-ресурсов при изучении творчества Ф. М. Достоевского / М. А. Кустовская // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. - Симферополь : Изд-во ТНУ, 2004. ? Т.16 (55). ? №1. ? Серия «Филология». ? С. 212 ? 217.

2. Кустовская М. А. Понятие «живая жизнь» в истолковании Ф. М. Достоевского (на материале романа «Идиот») / Г. А. Зябрева, М. А. Кустовская // Вопросы русской литературы : межвуз. науч. сб-к. - Симферополь : Крымский Архив, 2004. - Вып. 10 (67). - С. 21-38.

3. Кустовская М. А. Семантика понятия «живая жизнь» в «Дневнике писателя» Ф. М. Достоевского / М. А. Кустовская // Література в контексті культури : зб. наук. праць / ред. кол. : В. А. Гусєв (відп. редактор) та ін. - Вип. 16. - Т. I. - Д. : Вид-во ДНУ, 2006. - С. 146 - 156.

4. Кустовская М. А. Художественная реализация концепции «живой жизни» в романе Ф. М. Достоевского «Подросток» / М. А. Кустовская // Актуальні проблеми словянської філології : межвуз.зб.наук.ст. / Відп. ред. В. А. Зарва. - Ніжин : ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф”, 2007. - Вип. XIV: Лінгвістика і літературознавство. - С. 353 - 361.

5. Кустовская М. А. «Жажда жизни» и «живая жизнь» в романе Ф. М. Достоевского «Братья Карамазовы» / М. А. Кустовская // Вопросы русской литературы : межвуз. науч. сб-к. - Симферополь : Крымский Архив, 2007. - Вып. 13 (70). - С. 63 - 76.

6. Кустовская М. А. «Живая жизнь» Ф. М. Достоевского в свете евангельской заповеди «будьте как дети» / М. А. Кустовская // Вопросы русской литературы : межвуз. науч. сб-к. - Симферополь : Крымский Архив, 2007. - Вып. 14 (71). - С. 102 - 112.

7. Кустовская М. А. Символы «живой жизни» в романе Ф. М. Достоевского «Преступление и наказание» / М. А. Кустовская // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Випуск 13. ? К. : Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2008. ? С. 73 ? 77.

8. Кустовская М. А. «Царица земная» и «ангел небесный»: женские образы Ф. М. Достоевского в контексте идеи «живой жизни» (на материале романа «Подросток») / М. А. Кустовская // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. ? Симферополь : Изд-во ТНУ, 2008. ? Т.21 (60). ? №2. ? Серия «Филология». ? С. 242 ? 247.

9. Кустовская М. А. «Воздух» и «вода» как символы «живой жизни» в романе Ф. М. Достоевского «Преступление и наказание»/ М. А. Кустовская // Достоевский и современность / Материалы XXII Международных Старорусских чтений 2007 года. ? Великий Новгород, 2008. ? С. 131 ? 138.

10. Кустовская М. А. «Концепция «живой жизни» Ф. М. Достоевского в свете евангельской заповеди «будьте как дети»» / М. А. Кустовская // Духовные начала русского искусства и просвещения : материалы VIII Международной науч. конф. «Духовные начала русского искусства и образования» («Никитские чтения») / Сост. А. В. Моторин. ? Великий Новгород : Изд-во НОВГУ им. Ярослава Мудрого, 2008. ? С. 231 ? 235.

11. Кустовская М. А. «Живая жизнь»: от фразеологизма до культурной константы / М. А. Кустовская // Крымский Пушкинский научный сборник. Вып. 5 (14) : Литература и русская глубинка. ? Симферополь : Крымский Архив, 2005. - С. 275 - 280.

12. Кустовская М. А. Динамика формирования образа Ф. М. Достоевского в коммуникативном пространстве Интернета / С. С. Дикарева, М. А. Кустовская // MEGALING’2006 Горизонты прикладной лингвистики и лингвистических технологий // Доклады международной конференции. 20 - 27 сентября 2006, Украина, Крым, Партенит / Ред. В. А. Широков, С. С. Дикарева. Языково-информационный фонд Украины. Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. ? Симферополь : Изд-во «ДИАЙПИ», 2006. - С. 250 - 252.