Концепція "захоплення держави" та можливість її використання в українських реаліях - Курсовая работа

Найбільш небезпечною галуззю тут є саме політична корупція, що дозволяє форматувати політичну конкуренцію, обмежувати доступ до влади і використати державу як інструмент отримання політичної ренти для обмежених груп - що є певною мірою захопленням держави. Особливо це актуально в сьогоднішніх реаліях України, беручи до уваги той фактор, що за підсумками, нібито змін 2014 року, наша держава посідає одне з нижніх місць за індексом сприйняття корупції у світі. Виходячи із мети дослідження, було сформульовано наступні завдання: розкрити поняття і сутність концепта "захоплення держави". визначити наукові підходи і теорії концепції "захоплення держави". провести класифікацію способів "захоплення держави". визначити механізм "захоплення держави". обґрунтувати неоінституційні моделі держави та місце в них України. визначити "експлуататорську модель" держави як проблему України. довести боротьба з політичною корупцією як перспективний шлях виходу України із "state capture". Логіка state capture не передбачає застосування силових засобів для досягнення поставлених загарбником (фірмою-загарбником) цілей, даний процес є ненасильницьким зміною інституційної системи, а саме системи перерозподілу ресурсів, а також правозастосування, і здійснюється за рахунок механізмів економічного та політико-адміністративного характеру, що обумовлює звязок даного концепту з феноменом корупції. Не можна обійти увагою і той факт, що захоплення держави в подальших досліджуваних явищах розглядається виключно як концепт, в якому присутня нормативна компонента, він визнається негативним процесом, деструктивним для функціонування інституціональної системи держави.Для характеристики корупції використовують поняття "захоплення держави" (state capture). "Держава, яка теоретично є похідним від індивідуалістичного розрахунку, абсолютно відрізняється від держави, яке виникає як інструмент самого договору, як засіб сприяння та реалізації складного обміну", підкреслює Д. З позицій даного підходу контрактне держава виступає як організатор економічного порядку, що встановлює загальні правила гри і є гарантом їх виконання; як підприємець, який здійснює економічну діяльність у межах встановлених правил і норм; як персоніфікатор і виразник суспільних інтересів. У широкому значенні, контрактна модель держави володіє наступними основними рисами: формування та дотримання чітких конституційних рамок діяльності держави, висока якість послуг, що надаються державою; Головною метою експлуататорського держави при специфікації і захисту прав власності є досягнення такої структури власності, яка максимізує ренту правителя", навіть якщо це досягається на шкоду добробуту суспільства в цілому [45, р.179].Захоплення держави (State Capture) - ступінь використання субєктами (окремими особами, компаніями приватного сектора і навіть політиками) практики незаконних і непрозорих виплат посадовим особам з метою впливу на процес формування державними інститутами законів, указів і положень. State capture не може розумітися виключно в "зрізовому" характер, він складається з трьох чітко виражених стадій, в кінці, без належного стримування і протидії, що приводить до фіналу - держава не служить спочатку заявленим цілям, а реформи призводять до несподіваних результатів. Захоплення-процес (state capturing) - економічна і політична діяльність зацікавлених груп осіб (у тому числі фірм) по отриманню доступу до державної системи з метою коригування або вибіркового застосування правил гри для максимізації вигоди. Захоплення-стан (state capture) - сформована в результаті успішного процесу ситуація, що характеризується деформацією системи представництва громадських інтересів, придушенням політичної конкуренції, неконтрольованим зростанням корупції, а також нефункціонуючими або деформованими механізмами громадського контролю та протидії корупції. Бізнес завжди тяжіє до влади і навпаки, але там, де немає ефективних механізмів стримування цього руху, бізнес "зливається" з владою, і держава стає "захопленою" кланами (captured state) [6].

Зміст

Вступ

1. Теоретично-методологічні основи дослідження концепта "State capture"

1.1 Поняття і сутність концепту "захоплення держави"

2.2 Наукові підходи і теорії концепції "захоплення держави"

2. Практичні моделі та механізм "захоплення держави"

2.1 Класифікація способів "захоплення держави"

2.2 Механізм "захоплення держави"

3. Концепція "захоплення держави" та Україна сьогодні

3.1 Неоінституційні моделі держави та Україна

3.3 Боротьба з політичною корупцією як перспективний шлях виходу України із "State capture"

Висновки

Список використаних джерел

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Підбиваючи підсумки даного дослідження, можна зробити наступні висновки: Захоплення держави - не тільки суто економічне явище, але і процес, незалежно починається в двох сферах і надалі поєднується.

Захоплення держави (State Capture) - ступінь використання субєктами (окремими особами, компаніями приватного сектора і навіть політиками) практики незаконних і непрозорих виплат посадовим особам з метою впливу на процес формування державними інститутами законів, указів і положень.

Адміністративна корупція - ступінь використання фірмами практики незаконних та непрозорих виплат посадовим особам з метою забезпечити "скориговане" виконання запроваджених державою норм і положень, які впливають на діяльність фірм.

State capture не може розумітися виключно в "зрізовому" характер, він складається з трьох чітко виражених стадій, в кінці, без належного стримування і протидії, що приводить до фіналу - держава не служить спочатку заявленим цілям, а реформи призводять до несподіваних результатів.

Виділено головні смисли поняття state capture: 1. Скупка держави - непрозорі платежі державним посадовим особам з метою впливу на формування правил гри (СБ і ЄБРР).

2. Порушення системи представництва інтересів на користь приватних або корпоративних інтересів (Л. Брушт).

3. Захоплення держави як неоліберальний штамп, покликаний звернути увагу на проблеми, що існують у державі і, як наслідок, вимагати від урядів пояснень (виправдань) або конкретних заходів щодо вирішення ситуації, що склалася.

4. Захоплення як метафора, в яку включається розуміння захоплення як негативний (і деструктивний) для держави явище, що дозволяє використовувати його ресурси в інтересах певних груп.

5. Захоплення-процес (state capturing) - економічна і політична діяльність зацікавлених груп осіб (у тому числі фірм) по отриманню доступу до державної системи з метою коригування або вибіркового застосування правил гри для максимізації вигоди.

6. Захоплення-стан (state capture) - сформована в результаті успішного процесу ситуація, що характеризується деформацією системи представництва громадських інтересів, придушенням політичної конкуренції, неконтрольованим зростанням корупції, а також нефункціонуючими або деформованими механізмами громадського контролю та протидії корупції.

Усі розглянуті підходи впливають два основних фактора: доступ до влади і якість інститутів. Ці фактори мають метахарактер і включають в себе інші, менші за обсягом явища, корупцію, конкуренцію, розподіл повноважень.

У політично і економічно слабких суспільствах політико-економічні групи здатні визначати формування "правил гри" шляхом купівлі урядовців і політиків. Бізнес завжди тяжіє до влади і навпаки, але там, де немає ефективних механізмів стримування цього руху, бізнес "зливається" з владою, і держава стає "захопленою" кланами (captured state) [6].

Україна є майже типовим прикладом постколоніальної економіки, що стала жертвою ренто-орієнтованих політико-економічних груп.

Емпіричні ознаки "захоплення": регуляторне законодавство, відсоток тіньової економіки і показник корупції. Остання є не просто "мастилом", що полегшує бізнесу можливість впливати на законодавство, а невідємним інститутом політичної й економічної систем.

Україна залишається погано керованою територією, що зберігає формальні ознаки держави. При збігові несприятливих факторів і деструктивної поведінки керівництва така "занепадаюча держава" може припинити своє існування.

Запобігання та викорінення політичної корупції передбачає необхідність застосування системних заходів. Вони повинні стосуватися не тільки політиків чи державних службовців, але й усіх громадян. Так, наприклад, пожертвування політичним партіям, кандидатам та державним службовцям не повинні означати придбання особистого чи політичного заступництва або купівлю доступу до політиків або державних службовців. Самі партії та політики повинні практикувати прозорість і демонструвати відданість етичним стандартам у суспільному житті. Уряди повинні приймати адекватне законодавство в галузі конфліктів інтересів, включаючи закони які регулюють норми, згідно з якими державний службовець може зберігати посади в структурах приватного сектора або державних компаніях.

Політичні партії і політики повинні розкривати свої активи, прибуток і витрати незалежному агентству. Подібна інформація повинна подаватися своєчасно, щорічно, і, зокрема, до і після виборів. Компанії з широким колом акціонерів повинні представити список своїх пожертвувань політичним партіям у країнах, де вони працюють. Організації громадського контролю повинні здійснювати нагляд за дотриманням відповідних законів і норм.

Особливо ретельна увага повинна бути приділена пожертвам, державному фінансуванню партій і кандидатів та заохоченню громадян, участі у фінансуванні через малі пожертвування і членські внески. Також на особливому обліку повинні бути пожертви від окремих організацій та іноземна підтримка, так само, як і приватні пожертвування.

Громадянське суспільство має активно брати участь у розвитку адекватного законодавства в галузі політичного фінансування, а також у галузі моніторингу політичного фінансування та його впливу на політичне представництво. Юридичні рамки, як регуляторні, так і інституційні, повинні сприяти організаціям громадянського суспільства у співпраці зі ЗМІ. Дані законодавчі рамки мають також надавати доступ до інформації, можливість для громадянського суспільства вносити пропозиції щодо зміни законодавства, а також бути посередником.

1. Аузан А.А. Институциональная экономика: новая институциональная экономическая теория: УЧЕБНИК / А.А. Аузан. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 416 с.

2. Богиня Д., Волинський Г. Державне регулювання перехідних процесів // Економіка України. - 2009. - № 5. - С.12 - 18;

3. 2. Долішній М., Козоріз Г.Г. Моделі державного регулювання в ринковій економіці // Економіка України. - 2009. - № 6. - С.21-28

4. Борьба с коррупцией в переходный период - 2. Коррупция в отношениях между предприятиями и государством в странах Европы и Центральной Азии в 1999-2002 годах / Пер. с англ. - М.: Издательство "Весь Мир", 2004. - 116 стр.

5. Волков В.В. Дело Standard Oil и дело ЮКОСА // Pro et Contra. № 5. с.34-38

6. Воробьев А.Н. Левиафан поневоле: захват государства как следствие режимных деформаций: препринт WP14/2012/07 [Текст] / А.Н. Воробьев; Нац. исслед. ун-т "Высшая школа экономики". - М.: Изд. дом Высшей школы экономики, 2012. - 28 с.

7. Глухов Ю. В Европу - за 65 лет // [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.glavred. info/archive/2007/01/05/170115-4.html.

8. Гурвич В. 2004. Государство и бизнес - кто кого? // Политический журнал. № 28. - с.56-60.

9. Дубровский В. Коррупцию взращивают неисполнимые и непрозрачные законы // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://dialogs.org.ua/dialog. php? id=56&op_id=934-934.

10. Дэвид Холл Коррупция и общественное обслуживание // МИЦОО (ноябрь 2012 года) Corruption Perceptions Index 2007 // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.transparency.org/policy_research/surveys_indices /cpi/2007.

11. Зудин А.Ю. 1999. "Олигархи" как политическая проблема российского посткоммунизма // Общественные науки и современность. № 1.

12. Зудин А.Ю. 2001. Неокорпоративизм в России? (Бизнес и власть при В. Путине) // Pro et Contra. № 4.

13. Зудин А.Ю. 2005. Взаимоотношения крупного бизнеса и власти при В. Путине и их влияние на ситуацию в российских регионах // Фрухтманн Я. (ред. ) Региональная элита в современной России. - М.

14. Зудин А.Ю. 2006. Государство и бизнес в России: эволюция модели взаимоотношений // Неприкосновенный запас. № 6.

15. Індекс корупції CPI-2014 // Электронный ресурс] - Режим доступа: 16. Клычев А.Х. Современные тенденции развития институциональных теорій государства // ХНЭУ им.С. Кузнеца. - 2014г. - с.34-40.

17. Коррупция: легализация или борьба? // Борьба с преступностью за рубежом. - 2006. - №1.

18. Кохан Г.В. Явище політичної корупції: теоретико-методологічний аналіз: монографія / Г.В. Кохан. - К.: НІСД, 2013. - 232 с.

19. Кохан Г.В. Явище політичної корупції: теоретико-методологічний аналіз: монографія / Г.В. Кохан. - К.: НІСД, 2013. - 232 с.

20. Кривошлыков В.Н. Трансформация модели взаимоотношений государства и бизнеса в транзитивной экономике - Ростов-н/Д.: Издательство СКАГС, 2010, 29 с

21. Крыштановская О.В. 2004. Анатомия российской элиты. - М. Милов В. 2006.

22. Маклаков А. Загадки страны Робин Бэдов // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://dialogs.org.ua/project_ua_full. php? m_id=8077 .

23. Мациевский Ю., Смена, транзит или цикл: динамика политического режима в Украине в 2004-2010гг., [Текст] / Ю. Мациевский // Полис, 2010, - №5. - С.17-37.

24. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки перехідного періоду (світовий досвід і проблеми України). - Тернопіль, 2005. - 295 с.

25. Мельник М. Корупція - це своєрідне дзеркало суспільства, його моральної і правової чистоти // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://dialogs.org.ua/ dialog. php? id=56&op_id=928-928.

26. Милов В., Селивахин И. 2005. Проблемы энергетической политики // Рабочие материалы Московского центра Карнеги. № 4.

27. Михасюк І.Р., Залога З.М., Сажинець С.П. Державне регулювання перехідної української економіки. - Львів, 2008. - 203 с.

28. Міщенко С. В українському законодавстві мусить зявитися нове поняття: "політична корупція” // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.intellect.org.ua/index. php? lang=u&material_id=43704&theme_id=29913 .

29. Может ли Россия стать нефтяным раем? // Pro et Contra. № 2-3.

30. Олейник А. 2008. Рынок как механизм воспроизводства власти // Pro et Contra. № 2-3.

31. Олейник А.Н. Институциональная экономика: учебное пособие / А.Н. Олейник. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 416 с.

32. Олсон М. Рассредоточение власти и общество в переходный период. Лекарства от коррупции, распада и замедления экономического роста. М.: Препринт, 1995. - 416 с.

33. Отношения федеральной экономической элиты и власти в России в 2000-2004 годах: торможение в центре и новые стратегии на местах // Фрухтманн Я. (ред. ) Региональная элита в современной России. - М. Паппэ Я.Ш., Митрова Т.А. 2006.

34. Паппэ Я.Ш. 2000. "Олигархи": Экономическая хроника 1992 - 2000. - М. с.467

35. Паппэ Я.Ш. 2001. Государство и крупный бизнес: что осталось старого в их отношениях (2000 - начало 2001) // Заславская Т.И. (ред. ) Кто и куда стремится вести Россию. - М. Паппэ Я.Ш. 2005.

36. Політична корупція в умовах сучасної демократії // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://dialogs.org.ua/project_ua_full. php? m_id=7787.

37. Президент України вимагає посилити боротьбу з корупцією // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.president.gov.ua /news/9647.html.

38. Разуваев В. 1999. Крупный бизнес вне сферы видимости // Pro et Contra. № 1. с.12-17.

39. Решетило В.П. Институциональные черты и особенности становления контрактной модели государства / В.П. Решетило // Наукові праці Дон НТУ. Серія: Економічна. Вип.40-1. - Донецьк: Дон НТУ, 2011. - 254 с. - С.80-84.

40. Решетило В.П. Институциональные черты и особенности становления контрактной модели государства // Наукові праці ДОННТУ. Серія: економічна. Випуск 40-1. с.80-84

41. Сафоненко А. Корупція як вона є // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.akmf.org/act/294. htm .

42. Сорока С. Корупція FOREVER? // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://www.obozrevatel.com/news/2007/6/4/173736. htm.9

43. Сото Э. Иной путь. Невидимая революция в третьем мире. - М.: Catallaxy, 1995. - 276 с.

44. Социально/экономические аспекты коррупции. Серия: Экономические и социальные проблемы России. - М.: ИНИОН РАН. - 1998.2 Роуз4Аккерман С. Коррупция и государство. Причины, следствия, реформы: Пер. с англ. О.А. Алякринского. - М.: Логос, 2003.

45. Сухарев О.С. Институциональная теория и экономическая политика: К новой теории передаточного механизма в макроэкономике / О.С. Сухарев; РАН, ин-т экономики. - М.: ЗАО "Издательство "Экономика", 2007. - 804с.

46. Тіньова економіка в Україні: причини та шляхи подолання // Электронный ресурс] - Режим доступа: http://icps.com.ua/assets/uploads/files/t_novaekonom_kaukra_ni. pdf

47. Тоффлер Э. Метаморфоза власти. М.: "Издательство АСТ", 2001. - 582 с.

48. Хелманн Дж., Джонс Г., Кауфманн Д. Лови момент, прихвати немного государства. Скупка государства, коррупция и влияние в странах с переходной экономикой. // Рабочие документы по исследованию экономической политики, № 2444. - Нью/Йорк: Всемирный банк. - 2000. - сентябрь.

49. Холод Н.М. Розподіл доходів та бідність у перехідних економіках: монографія / Назар Холод. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2009. - 442 с.

50. Djankov S., La Porta R., Lopes de Silanes F., Shleifer A. Courts: the Lex Mundi Project. HBER Working Paper. - No 8890. - 2002, Cambridge, Mass. - 520 Р.12.

51. Findley R., Wilson J. The Political Economy of the Leviathan // Seminar Paper, Stockholm, 1984. - № 285. - P.39 - 60.

52. Frye T., Shleifer A. The Invisible Hand and the Grabbing Hand // American Economic Review. - 1997. - May. - 475 р.

53. North D. Structure and Change in Economic History / D. North. - N. Y.: Norton, 1981. - 267 p. - P.169.

54. US History Encyclopedia: Political Corruption // http://www.answers.com/topic/political-corruption.