Концепція "сродної" праці Г. Сковороди: соціально-філософський аналіз - Автореферат

Поставивши в центрі своєї філософської системи людину, її реальні потреби й прагнення, він виходив з необхідності озброїти її засобами досягнення щасливого життя, яке має за основу Епікурову вимогу "живи за природою". Сковорода підходить до ідеї перетворення праці з засобу існування в найпершу природну потребу і найвищу насолоду особистості, адже "сродна" праця, тобто праця за природними нахилами, здібностями визначає життя людини і становить його смисл, духовно збагачує особу і дає можливість їй віднайти свій справжній шлях і своє місце в складній системі суспільних взаємозвязків і відносин, зорієнтуватися в ціннісно-смисловому універсумі культури. Актуальність даної теми обумовлюється необхідністю всебічного осмислення соціально-філософських аспектів концепції "сродної" праці Григорія Сковороди для обґрунтування основоположних принципів і засад становлення та самореалізації творчої особистості в умовах інтенсивного розвитку національного соціокультурного простору. Соціально-філософський аналіз концепції “сродної” праці Г.Сковороди зумовлений тим, що саме “сродна” праця виступає основою діяльності людини, спрямованої на розвиток та вдосконалення всіх сфер суспільного життя, а це є визначальним при відродженні національних коренів на даному історичному етапі. Ці автори визначають характерні риси розвитку теоретичного мислення, виявляють закономірності становлення оригінальної філософської думки цього періоду, розглядають питання братського руху, діяльність мислителів Києво-Могилянської академії, дають обґрунтовану оцінку їх творчості, розкривають її ідейний звязок з надбаннями західноєвропейської філософії, наголошуючи на створенні вітчизняної філософської традиції.Своєрідність цих ідей полягала в обґрунтуванні погляду на буття людини, що здійснюється через самозаглиблення, споглядання, самовдосконалення, які розглядаються як засіб духовного відродження людини. Мислителі відзначали, що людина є частиною природи, перебуває у тісному взаємозвязку з нею, і, використовуючи набуті знання, може пізнавати та удосконалювати своє суспільне життя. І хоч мислителі визнавали наявність першорушія, віра в могутність науки, намагання пояснити все природними причинами, а не божественними, культ розуму людини, на активній ролі якого у пізнанні таємниць Всесвіту вони постійно наголошували, стали основним фактором у розвитку філософсько-онтологічних уявлень в Україні. У першому параграфі "Філософсько-антропологічне вчення Г.Сковороди" показано, що Г.Сковорода виходив із передумови, згідно з якою людина не може виробити обєктивного погляду на світ, якщо вона не визначить своє місце в природі та суспільстві. Ідеї "філософії серця" знайшли продовження і розвиток у філософії В.С.Соловйова (через категорію любові, перенесення центру з самого себе на іншого), В.В.Зеньковського (роздвоєність сердечної духовної сфери на глибинне "Я" людини та "серце"), Б.П.Вишеславцева (серце - абсолютний центр особистості, істинне "Я", найглибша сутність, справжня потаємна самість людини), С.Л.Франка (серце - схрещення двох світів - Бога і світу), І.О.Ільїна (в любовному спогляданні серця "духовними очима" осягаються людиною смисложиттєві предмети, цінності і реальності) та інших.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ