Історико-соціологічний аналіз концепції постструктуралістського синтезу П. Бурдьє. Умови формування проблеми теоретичного синтезу в соціології, характерні особливості структуралістської та постструктуралістської методології дослідження соціальних явищ.
При низкой оригинальности работы "Концепція постструктуралістського синтезу в соціології П. Бурдьє", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
В цих дискусіях чітко виокремилися дві протилежні теоретичні позиції у соціології: представники першої вбачають предметом теорії соціальні структури sui generis, а все інше (у тому числі й індивідів) розглядають лише як їх елементи; представники другої, навпаки, визнають цим предметом соціальну поведінку і взаємодію індивідів, усе інше (у тому числі й соціальні структури) постає тільки продуктом життєдіяльності останніх. Соціологія у такому випадку постає перед загрозою відриву від дійсності, що не може не позначитись на її престижі у суспільстві. Бурдьє хоча і набула розголосу, все ж різнобічно не вивчалась, немає жодної окремої монографії, присвяченої цьому соціологові. Ідея теоретичного синтезу займає центральне місце в наукових роботах таких відомих західних теоретиків соціології, як Р. Представники першої з них, які називають себе учнями і послідовниками французького соціолога, в своїх роботах намагаються показати ті переваги і нововведення, які отримує соціологія завдяки працям П. Бурдьє.У першому розділі "Проблема теоретичного синтезу в соціології (історико-соціологічна ретроспектива)", який композиційно складається з трьох параграфів, аналізуються історичні передумови виникнення проблеми теоретичного синтезу в соціології. Такий позитивістський підхід до розгляду суспільства і соціального порядку з точки зору його структури та функцій елементів цієї структури залишає поза увагою процеси соціальної динаміки, соціальних змін як таких, знижуючи інтерес до рушійних засад цих змін - соціальних дій окремих акторів. Однак, якщо традиційно у класичній соціології дискусії точилися в термінах структура (стала реальність) або дія (реальність, що знаходиться в процесі становлення), то сучасні теоретики все більше схильні ставити питання про те, як структури підтримуються і перетворюються на мікрорівні соціуму діями окремих індивідів. Перша позиція, яка була означена як “позиція соціальної фізики”, у найзагальнішому вигляді подає соціальний світ як спектакль, що пропонується спостерігачеві, останній має певну точку зору по відношенню до дії, яка відбувається на сцені; соціальна реальність подається тут як обєктивна структура, яка може бути досліджена зовні, за допомогою матеріальних показників, виміряна і представлена незалежно від уявлень і бажань тих, хто знаходиться у цьому світі. Соціальна реальність в межах такого підходу редукується до уявлень про неї, а обєктивність - до інтерсубєктивності, соціологія ж як наука може бути зведеною до специфічного “світу досвіду”, який зявляється із повсякденності як реальності par exelence.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
