Внесок О. Ковальова в розвиток психологічної та педагогічної науки. Біографічні відомості про його творчій шлях. Поняття особистості людини і її роль в суспільному житті. Структура духовного образу особистості у концепції відомого радянського діяча.
Ковальов вніс великий вклад в психологічну та педагогічну науку, в розробку проблем характеру, особистості, виховання. Особистість - складне, багатогранне явище суспільного життя, ланка в системі суспільних відносин. особистість являється продуктом суспільно-історичного розвитку, з одного боку, і діячом суспільного розвитку - з іншого. Так, історичний матеріалізм головним чином досліджує особистість в складі мас, класів і суспільства в цілому як діяча суспільного розвитку. ковальов особистість концепція Класики марксизму-ленінізму звільнили особистість від містичного покривала і показали, що особистістю є людина як член суспільства. Людина, що вийшов завдяки праці з тваринного світу і розвивається в суспільстві, що здійснює спільну діяльність з іншими людьми і спілкується з ними, стає особистістю, субєктом пізнання й активного перетворення матеріального світу, суспільства і самого себе.Кожне з визначень особистості, наявних у науковій літературі, підкріплено експериментальними дослідженнями і теоретичними обґрунтуваннями. У вітчизняній психології структурний підхід до проблеми особистості змінюється концепцією системного підходу; це сталося до кінця 1970-х рр. Досліджуючи формування та розвиток особистості, вітчизняна психологія виходить з того, що особистість - це соціальна якість індивіда, в якому постає людина як член людського суспільства. У той Водночас слід визнати, що узагальнене уявлення про особистості з позицій різних авторів набагато випукліше і багатогранніше, ніж у початкової концепції "Зовнішнього соціального образу". До них належать такі положення. p> У більшості визначень особистість постає у вигляді якоїсь гіпотетичної структури або організації.
Вывод
Узагальнюючи вищесказане, зазначимо такі основні моменти.
Кожне з визначень особистості, наявних у науковій літературі, підкріплено експериментальними дослідженнями і теоретичними обґрунтуваннями. У вітчизняній психології структурний підхід до проблеми особистості змінюється концепцією системного підходу; це сталося до кінця 1970-х рр.
Досліджуючи формування та розвиток особистості, вітчизняна психологія виходить з того, що особистість - це соціальна якість індивіда, в якому постає людина як член людського суспільства. Поза суспільства це якість індивіда не існує, а тому поза аналізу відносин "індивід-суспільство" воно не може бути зрозуміле. Обєктивним ж підставою особистісних властивостей індивіда є система суспільних відносин, в якій він живе і розвивається.
Уявлення про особистості розглянутих нами авторів говорять про несхожості цих концепцій. У той Водночас слід визнати, що узагальнене уявлення про особистості з позицій різних авторів набагато випукліше і багатогранніше, ніж у початкової концепції "Зовнішнього соціального образу". Проте, аналіз цих концепцій дозволяє виділити і спільні точки дотику. До них належать такі положення. p> У більшості визначень особистість постає у вигляді якоїсь гіпотетичної структури або організації. Поведінка людини організується і інтегрується на рівні особистості. У більшості визначень підкреслюється значення індивідуальних відмінностей між людьми. У більшості визначень саме особистість "відповідає" за стійкість поведінки. Саме вона забезпечує людині почуття безперервності в часі і довкіллю.
Порівняння узагальнених поглядів вітчизняних і зарубіжних психологів виявляє певна схожість між ними щодо особистості.
