Концепція образу Абі Варбурга в контексті культурологічних досліджень кінця ХХ-го – початку ХХІ-го століть - Автореферат

Осмислення функціонування образу в культурі - один з найактуальніших напрямів культурологічних досліджень кінця ХХ - початку ХХІ ст., що не в останню чергу повязано з так званим візуальним поворотом у гуманітаристиці (початок 90-х рр. У звязку з цим відбувається реактуалізація досліджень Абі (Абрахама Моріца) Варбурга (1866-1929), німецького історика культури та мистецтва, який розширив межі традиційної історії мистецтва, перетворивши її на культурно-історичну науку про образ. У просторі українського гуманітарного знання актуальність цього дослідження визначено, зокрема, назрілою необхідністю переосмислити один із термінів Варбурга - “іконологія”, - який виявився настільки успішним, що найавторитетніша постварбургіанська спроба Е. Панофського використати термін “іконологія” для науки, яка, на відміну від іконографії, пропонує більш місткий підхід до образів, мала наслідком використання цього терміна не тільки стосовно праць Панофського, а й усіх тих досліджень, які вважаються виконаними в традиції Варбурга (Ф. Належність різних мислителів до однієї школи, напряму, методу часто виявляється позірною, тому слід було б радше говорити про “іконологію Варбурга” й “іконологію Панофського”, але в цій роботі запропоновано концепцію образу Варбурга, що не обмежується “іконологією”.У підрозділі 1.1 «Абі Варбург: особистість, дослідження, метод» представлено особистість Абі Варбурга, систематизовано варбургіанські дослідження та розглянуто особливості варбургіанського методу. Підкреслено необхідність не зводити “метод” Варбурга до формули, як це канонізував Панофський у трирівневому прочитанні творів мистецтва, а розглядати його як особливу програму: оперативну, тобто відкриту й динамічну систему, що спрямовує епістемологічну чи практичну діяльність, як спосіб мислення, що виражається також у стилі письма (фрагментарному, насиченому, афористичному, з інверсією слів і експериментами з поняттями) та в конденсованій формі афоризмом Варбурга “Бог - у деталях”. «Образ і час: Варбург vs Панофський та доля поняття Nachleben» проаналізовано відношення між часом і образом у концепції Варбурга. «Образ і память: колективна память» досліджуються відношення між образом і памяттю в концепції образу Варбурга. Стосовно поняття Pathosformel: 1) підкреслено давньогрецьку семантику слова “патос”, актуальну для Варбурга, що відображає важливий для античної думки паралелізм двох понять “етос” (????) і “патос” (?????); якщо перше означає стійкий, непорушний душевний стан, вираження почуттів спокійних і мяких, то патос - почуттів напружених і бурхливих; 2) відзначено, що за допомогою формул патосу Варбург розглянув образ згідно з подвійним суперечливим режимом: патос і формула, сила і схема; якщо з патосом (Pathos) повязані нестабільність, рух і миттєвість, то формула (Formel), навпаки, полягає в постійності, повторенні і стереотипності, виражає те, що передається від покоління до покоління (С.Сеттіс); тому формула патосу могла бути відновлена через тисячі років відповідно до механізму Nachleben; 3) виявляється відмінність формули патосу від іконографічного мотиву, який передбачає ясність і повинен попереджати двозначність смислу; формула патосу маніфестує радше ступінь (надзвичайну інтенсивність), аніж зміст емоцій і подій.Обраний у цьому дослідженні ракурс та порушені проблеми щодо функціонування образу в культурі на основі концепції образу Абі Варбурга та в контексті культурологічних досліджень кінця ХХ - початку ХХІ століть виявляється плідним підходом для філософсько-культурологічного аналізу образу. Варбурга, формулювання якої відбувається на перетині різних дискурсів і дисциплін, надало змогу зробити особливий акцент на осмисленні центральної ролі образів у культурі, науці і філософії. Поняття Nachleben Варбурга, розроблене для осмислення життя образів, їх виживання, повязане з моделлю історії культури, для якої характерними є неконтинуальність, анахронічність зі співіснуванням і напруженістю двох віддалених епох, де образ виявляється констеляцією минулого й сучасного в певній кристалічній структурі, історією як актуалізацією пережитків минулого. Невтомний мандрівник та відвідувач ритуалів американських індіанців, для яких образ був не просто відображенням чи екраном реальності, а “енергетичним полем”, областю динамічної сили, Варбург розглядав образ як такий, що належить проміжній області між магією і логосом, культурою доторку і культурою думки, земним і небесним, двома опозиційними полюсами: між сприйняттям міфічно-релігійним і раціональним, між вільним і невільним, це сфера кяроскуро, несвідоме і, втім, у деякому сенсі, свідоме, певний стан “латентної неполяризованої амбівалентності”, що тільки через зустріч з індивідом може знову набувати полярності і життя. Панофського, надмірну когнітивність такого підходу і нестачу відчуття та інтуіції для осмислення образності образів: іконологія Панофського позбавлена тих теоретичних викликів, які було зроблено працями Варбурга; якщо Панофськиий хотів зясувати “значення” (meaning) образів, т

Основний зміст роботи