Методологічні засади дослідження феномена нації. Критика В. Старосольським атомістичної теорії нації. Основні умови формування політично активної спільноти. Проблема націоналізації держави у концепції політичного права Володимира Старосольського.
Серйозною спробою ввести теоретичний доробок В.Старосольського у сучасний науковий обіг та заповнити "білу пляму" в дослідженні його концепції нації і держави є статті І.Кресіної, зокрема вступна стаття "Свідомість і воля - основа нації" до першого перевидання праці В.Старосольського "Теорія націії" (1998). До поля авторського аналізу не потрапили важливі концептуальні підходи вченого щодо політичної субєктності нації, національної держави, грунтовна праця "Держава і політичне право", яка стала квінтесенцією всієї теоретичної спадщини В.Старосольського. У публіцистичних статтях-спогадах Я.Падоха, Ю.Старосольського, У.Старосольської, І.Кедрина, В.Левицького, Г.Марунчака, Т.Гаєцького, В.Качмара, М.Тарнавського, С.Людкевича та інших політиків, учених, діячів культури виразно постає постать В.Старосольського і як адвоката, члена та голови УСДП, активного діяча молодіжного визвольного руху в Галичині, сотника "Січових Стрільців", професора права декількох європейських університетів. виявити евристично-прогностичний потенціал концепту В.Старосольського щодо нації і держави для осмислення сучасних державотворчих процесів в Україні. Визначено наукові засади тлумачення нації 1) як спільноти органічної на відміну від держави - спілки механічної; 2) як явища модерної доби; 3) як суспільства, що у прагненні до державності стало спільнотою; 4) як результату дії національної свідомості й політичної волі до державності.У третьому підрозділі "Нація - органічна політична спільнота" розкрито аргументацію В.Старосольського в тлумаченні нації як спільноти і держави як спілки, нації як організму й держави - як механізму. Важливе значення має висновок ученого, що за своєю сутністю нація є суспільством, яке у прагненні до політичної самостійності (державності) стало спільнотою. Водночас В.Старосольський вказує на недостатність такого підходу, бо з визнання державного існування обєктивним критерієм нації випливає, що кожна держава мусила б стати джерелом нової нації, не зясованим відтак залишається, чому лише деякі держави стали творцями націй, який період часу слід визнати достатнім для витворення державою нації та ін. З концепту В.Старосольського випливає: оскільки нація є субєктивною, політичною спільнотою, то розвязання на певному етапі проблем розбудови держави не означає згортання політичних інтересів нації, оскільки національні інтереси сягають ширше державницьких. Конкретного політичного змісту національний принцип набував у двох вимогах: кожна нація має бути державою; одна нація має бути однією державою.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
