Концепція музичного виховання Д. Кабалевського та її адаптований варіант в Україні - Курсовая работа

Музика є одним із наймогутніших засобів виховання. який надає естетичного забарвлення духовному життю людини. Без музики важко переконати людину у тому, що людина прекрасна, а це переконання є обновою емоційної, естетичної, моральної культури. Методика забезпечує звязок з вченими, в якого знаходиться програма, і школярами, які повинні засвоїти зміст цієї програми. В даний час, коли в школу входить нова програма з музики, постає питання про методичне забезпечення учителя музики. У ній він вперше висунув в якості мети шкільного предмета «Музика» формування музичної культури школярів як невідємної частини їх загальної духовної культури, проголосив принципи викладання музики як живого образного мистецтва.Знайомство з музикою зводилось насамперед до репертуару, розученому в класі, неминуче обмеженому відносно з невеликими виконавськими можливостями учнів. А саме, ввести учнів у світ великого музичного мистецтва, навчити їх любити і розуміти музику, в багатстві її форм і жанрів, інакше кажучи, виховати в учнів музичну культуру як частину всього їх духовного сприйняття. Була потрібна методика, яка допомогла б вирішенню корінного питання музичних занять у школі: як зацікавити, захопити школярів музикою? Кабалевський так відкрив це питання: «На протяжении многих лет музыкально-педагогической работы со школьниками разных возрастов я стремился найти такую педагогическую концепцию, которая исходила бы из музыки и на музыку опиралась, которая естественно и органично связала бы музыку как искусство с музыкой как школьным предметом, а школьные занятия музыкой также естественно связала бы с реальной жизнью. Главное, к чему я стремился, - это вызывать в детях и подростках ясное понимание и ощущение того, что музыка (как все искусства) - непростое развлечение и не добавление, не «гарнир» к жизни, которым можно пользоваться или не пользоваться по своему усмотрению, а важная часть самой жизни, жизни в целом и жизни каждого отдельного человека, в том числе каждого школьника жизни.Таким чином, «основні принципи та методи» зберігали своє значення в умовах будь союзної республіки, тим більше що можливість творчо-варіантивної побудови занять були передбачена самою програмою. У програмі з музики висловлені роздуми повинні були відображатися як у самому тексті програми, так і в її репертуарі. Лисенко сказав ще в кінці минулого століття: «У музиці, як і в інших галузях культури, - взаємодія духовних багатств російського народу на Півночі і на Півдні є однією з умов нашого безсумнівного великого музичного майбутнього». Після революції російські музиканти з такою пристрастю, захопленням і свідомістю свого братнього боргу надавали допомогу у розвитку музичної культури в тих союзних республіках, де ця допомога була необхідна. Музика кожного народу набувала своєї самостійності і ставала в той же час частиною великого цілого - радянської музичної культури.Майже будь-яка, навіть сама лаконічніша розмова про музику, може допомагати їх пізнанню світу, формування їх світогляду, вихованню їх моральності. Для формування початкових уявлень про значення і роль музики в духовному розвитку людини необхідно насамперед навчити дітей слухати і чути музику, виділяючи музичні звуки із загального звукового потоку. Ось чому у якості ведучої для музичного розвитку учнів виступає тема «Мистецтво чути» та і її конкретизація - головна тема 1-го класу, яка отримує продовження в усіх наступних класах, «Як можна почути музику». Ця тема дозволяє дає учням уявлення про музику та її образну природу, про способи втілення в музиці почуттів, характеру людини, його ставлення до природи, до життя. Розділ «Внутрішня музика» спеціально призначений для зосередження школярів на процесуальності свого духовного світу: вслухаючись у колискові пісні (1-й клас як початок пізнання музики і життя), в піднесених мелодійних мовах народних і композиторських, інструментальних і вокальних творів (2-й клас), в інтонації патріотичних пісень (3-й і 4-й класи), школярі спів ставляючи виникаючі емоції зі своїми власними, замислюються про вплив музики на людину.Кабалевського розглядається крізь призму основних тенденцій, що мали місце в області масового виховання і освіти в XX столітті. Вперше в історії музичної освіти основу навчальних тем програми склали суто музичні та естетичні категорії мистецтва: інтонаційна природа музики, її мову і мова, жанри, форми, стиль, музичний образ і музична драматургія, перетворююча сила музики та ін. Взаємозвязку між музикою, літературою, образотворчим мистецтвом, театром, кіно розглядаються в опорі на їх життєву основу. В той же час в навчально-виховному процесі головним стає не відносна самостійність різних граней музичної діяльності, а їх внутрішній звязок, їх єдність, коли будь-яка форма спілкування з музикою сприяє розвитку музичної культури школяра. Кабалевського та його програмі були сформульовані вимоги до професійної компетентності вчителя музики: крім загально-педагогічної підготовки, кваліфікований учитель повинен бути музично освіченою педагогом -

Зміст

Вступ

1. Програма музики для зош Д. кабалевського

1.1 Основні принципи і методи програми з музики в ЗОШ «Три кити музики»

1.2 Прийняття нової програми з музики в ЗОШ

1.3 Концепція музичного виховання Д.Б. Кабалевського

1.4 Основні аспекти та принципи музично-педагогічної концепції Д.Б. Кабалевського

2. Система музичного виховання Д. Кабалевського

3. методичні та методологічні проблеми музичного навчання та виховання школярів

Висновки

Список використаної літератури