Особливості становлення науки "документознавство", її завдання та етапи історичного розвитку. Характеристика сучасних концепцій документознавства в Україні, зміст теорії документальних комунікацій і створення загальних електронних інформаційних ресурсів.
Існують різні визначення поняття «документознавство», проте жодне з них не стало загальноприйнятим. І це закономірно, оскільки «документознавство» - термін багатоаспектний, структурно-розгалужений, такий, що стосується різних сторін документа і документно-комунікаційної діяльності - явищ не менш складних і багатопланових. Документознавство досліджує документ як джерело інформації і засіб соціальної комунікації. Це комплексна наука про документ і документно-комунікаційну діяльність, що вивчає в історичному, сучасному і прогностичному планах процеси створення, розповсюдження і використання документних джерел інформації в суспільстві. Мітяєв у своїй праці визначає такі завдання документознавства (1964): Одне із завдань документознавства - загальна історично-логічна класифікація способів і систем документознавства та документації, що виникає.Документознавство відноситься до розряду молодих наук, воно ще остаточно не сформувалося як наукова дисципліна, узагальнювальна сукупність знань про документ. Під цією назвою розвивалася наука, предметом якої була діяльність документації, що включає процеси збору, систематизації, зберігання, пошуку і розповсюдження (а з середини 1940-х років - і створення) документів у всіх сферах суспільного життя. Він пропонував назвати науку, що вивчає документну діяльність, бібліологією або документологією, що було повязане з ототожненням книги і документа. Поняття «документ» поступається місце поняттю «інформація», оскільки перше є похідним від другого. Проте документалістика не відображає всього діапазону досліджень документа, проблем його виробництва, розповсюдження і використання і не може бути узагальнювальною наукою про документ.Важливим організаційним проривом в українському документознавстві стало заснування галузевої наукової інституції - Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (далі - УНДІАСД) (1994 р.), започаткування професійної освіти за напрямами підготовки «Документознавство та інформаційна діяльність» (1995 р.), введення документознавства у навчальні плани спеціальності «Історія, архівознавство» (1995 р.), першого фахового періодичного видання з документознавства - «Студії з архівної справи та документознавства» (1996 р.), затвердження паспорту наукової спеціальності 07.00.10 «Документознавство, архівознавство» (2003 р.) та відкриття при УНДІАСД спеціалізованої вченої ради для захисту дисертацій із відповідної тематики (2003 р.)7. Стверджуючи, що документознавство ретроспективно і прогностично досліджує документ як джерело інформації і засіб комунікації, Н.М.Кушнаренко відверто заявляє про себе як прихильника вивчення документа у контексті виконання ним головної місії, завдяки якій і розпочинається його «життєвий цикл», при цьому не конкретизуючи вид документа, спеціальне функційне призначення та середовище побутування. При цьому змістом загального документознавства є «загальнотеоретичні, історичні, організаційно-методичні проблеми науки про документ і документно-комунікаційну діяльність, тобто її сутність, обєкт, предмет і структура, термінологія, концепції, встановлення співвідношення з іншими науками, закономірності і принципи розвитку та функціонування документа в системі документних комунікацій тощо», що виглядає цілком логічно у розрізі зазначених вище тлумачень обєкта і предмета дисципліни12. … предметом спеціального документознавства (виділення у Н.М.Кушнаренко) може слугувати вивчення специфіки різних процесів документно-комунікаційної діяльності (документування, діловодство, фондознавство і т.д.)»15, дослідниця орієнтується на сфери функціонування документів, а не їх спеціальні види. У поясненнях звязків між науками дослідниця так само виявляє прихильність ідеї узагальнюючої науки про документ, яка «вивчає документ у цілому, його властивості, структуру, форму, мову документування, способи сприйняття і обробки інформації, зафіксованої на матеріальному носієві»23 і, таким чином, узагальнює здобутки кожної з дисциплін, котрі оперують документами як «обєктами, створеними спеціально для зберігання і передачі інформації»24.Таким чином, в результаті дослідження теми ми прийшли до наступних висновків: - сучасний етап розвитку документознавства в Україні характеризується її оформленням як самостійної наукової дисципліни. загальне документознавство або документологія - це наука, що вивчає історію, теорію документа, формує поняттєво-категоріальний апарат документознавства та розробляє методику роботи з документами. Загальне документознавство представляється як певна метанаука щодо дисциплін, обєктом (або одним з обєктів) вивчення яких виступає документ; - на сьогодні існує два трактування документознавства, які яскраво доводять, що нова концепція ґрунтується на більш широкому значенні поняття «документа», внаслідок чого відбиває більш загальні підходи до аналізу його характеристик (складових, властивостей, функцій, класифікаційних і типологічних критеріїв тощо) і власне може стати базою для формування засад загального документознавст
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
