Концепції смислу історії в сучасній християнській філософії (порівняльний аналіз) - Автореферат

Це виявляється в акцентуванні уваги на необхідності соціальної активності людини в історії, в утвердженні думки про єдність людини і історії, у використанні понятійного апарату сучасної світської філософії (екзистенціалізму, герменевтики, феноменології, психоаналізу) для того, щоб зробити християнські істини більш зрозумілими людині ХХІ століття. В нашій країні посилюється домінування матеріальної культури над духовною, тому у людей зростає інтерес саме до християнства, яке дає людині надію, примушує її замислитись саме про вічні духовні цінності, такі як смисл історії, сенс буття людини в світі та інші. Зокрема, це відомі монографії Б.Л.Губмана та В.Гобозова, присвячені аналізу вирішення проблеми смислу історії, починаючи з античної традиції і закінчуючи сучасними концепціями, як секулярними так і релігійними, дослідження ще у 80-і роки минулого століття проблематики місії людини в історії в католицькій філософії Гараджі В.І., також треба відзначити роботи М.І.Штеренберга, який досліджував проблему спрямованості історичного процесу. „Сенс історії - як світоглядний орієнтир особи”, де історія виступає, як процес осмислення індивідом свого буття в історії, тобто сама людина крізь свій внутрішній світ намагається вибрати певні смислоісторичні орієнтири. Це і дисертаційна робота Василенко „Сенс історії: особистісний вимір”, де автор відходить від класичної парадигми вирішення проблеми смислу історії, в якій домінує саме субстанційне бачення історичного процесу і людина ніби розчиняється в самій історії.У першому розділі “Проблема смислу історії у витоках християнської філософії”, виявляються основні відмінності античної і християнської позиції у вирішенні проблеми смислу історії і деталізується положення про циклічність античної моделі історії. Це знайшло своє відображення в акцентуванні важливості соціальної активності людини саме в земній історії; у прагненні нового синтезу ідеї Бога і світопізнання, втілення Бога в світі і людині, погляді на історію, як Боголюдський процес, як внутрішнє поєднання і взаємодія Божества з людиною; в твердженнях про підвищення ролі і значення православної церкви в історичному житті людства, відході від різкого протиставлення мирської і сакральної історії, який був типовим для ранньохристиянської традиції. Для вирішення цієї проблеми російські релігійні мислителі вказують, по-перше, на важливість духовного вдосконалення людини, яке розуміється не тільки як внутрішнє релігійне начало, але і моральна поведінка в суспільстві; по-друге, особливого значення набуває думка про єдність людини і історії, тому Бог здійснює провіденційні плани лише завдяки активності індивіда; по-третє, акцентується увага на тому, що людина знаходиться на межі двох світів і тому поєднує їх. Представники раннього неотомізму (Ж.Марітен, Е.Жильсон) у своєму підході до проблеми смислу історії висувають ідею про існування гуманістичного змісту історії, з іншого боку, ці мислителі намагаються обновити християнство, їх не задовольняють ті підходи до вирішення проблеми історичного, які використовували представники середньовічної християнської традиції. В першому параграфі розділу третього “Есхатологічні мотиви в пошуку сенсу історії” автор зупиняється на тому, що незважаючи на підкреслення важливості соціальної активності субєкта в історії, намагання поєднати мирське і сакральне, створення концепцій “інтегрального гуманізму” (Ж.Марітен), все ж таки здійснення всіх своїх сподівань на реалізацію історичного смислу представники філософії неотомізму повязують саме з есхатологічними очікуваннями - причина цього, на думку автора дисертації, повязана з тими розчаруваннями, які принесло людству ХХ століття, втратою ідеалів гуманізму, коли людина використовувалась як засіб реалізації певних політичних цілей.

Основний зміст роботи

1. Кротов К.В. “Модернізація постановки проблеми смислу історії в сучасній християнській філософії” // Вісник Київського університету ім. Т.Г.Шевченка. Філософія, політологія. Вип.28, 1998 р. стор. 27-29.

2. Кротов К.В. “Ідея єдності науки і релігії в концепції смислу історії К.Досона” //Мультиверсум, 1998. Вип. 2, стор. 80-88.

3. Кротов К.В. “Смислоісторичні орієнтації людини в світі: західна і східна християнські традиції” // Мультиверсум. Філ. альман. 2000. Вип. 18. Стор. 191-200.