Сцієнтизм і антисцієнтизм як світоглядні орієнтації сучасності. Інтерналістські й екстерналістські філософські концепції. Закономірності виникнення та характеристика постпозитивізму. Соціальні функції науки. Структуралістські ідеї пізнавальної діяльності.
Помірний антисцієнтизм виступає передусім не стільки проти самої науки, скільки проти агресивного сцієнтизму, що прагне абсолютизувати роль науки і принизити культурну значимість інших форм діяльності та орієнтації людини у світі - мистецтва, моральності, релігії, філософії, буденної свідомості, емоційно-особистісного ставлення до світу і т.д. Якщо ранні форми антисцієнтизму виникали на основі інших, ніж наука, форм свідомості (таких, як релігія, мистецтво, моральність), то для сучасності характерна поява тенденцій антисцієнтизму на ґрунті критичного самосвідомості самої науки. Герлак та ін.) Вважають, що наука розвивається лише завдяки внутрішьно-научних факторам: в силу обєктивної логіки виникнення та вирішення наукових проблем, завдяки еволюції наукових традицій, внаслідок внутрішньої потреби самої науки ставити експерименти, створювати нові поняття, вирішувати проблеми і т.д. В неомарксизмі виділяють два напрями, що отримали (умовні знов-таки) назви: "сцієнтистського" (від англ. science - наука) і "гуманістичного" (від лат. humanus - людяний). Адже відомо, якщо в державі на науку виділяється менше 2 % ВВП, розпочинаються руйнівні процеси не лише в самій науці, а й економіці і суспільстві в цілому.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
