Предметне поле і методологічні засоби аналізу концепту "природа" в сучасному філософському дискурсі. Феноменологія сумісних імплікативних зв"язків природи як предмету природничих наук. Визначення топосів взаємодії науки і донаукових форм пізнання.
Те, як ми сприймаємо світ, якою нам бачиться структура цього світу, залежить від рівня розвитку пізнання і практики, від системи концептуальних засобів, вживаних при описанні світу, тому зясування філософських і природничонаукових передумов і шляхів формування концепту і смислів природи в стратегіях класичної, некласичної і постнекласичної раціональності необхідне сьогодні як ніколи. Техногенна цивілізація, що прийшла з XVI-XVII ст. на зміну традиційним типам цивілізації, легітимувала як головні ціннісні установки орієнтацію на наукове - раціональне - вивчення світу з метою його перетворення в утилітарно-споживчому модусі, пізнання законів природи для підпорядкування її людським потребам і примхам, стимулювала науково-технічну творчу активність особи для управління законами природи, поставила «наукову раціональність» вище за інші форми знання. У цих умовах виникає гостра необхідність у створенні нового образу філософії природи, яка має мало спільного з класичною натурфілософією, а є спробою свідомої орієнтації науки і культури до бажаного для людини еко-майбутнього. У цьому контексті концепт «природа» не просто належить до проблемного поля сучасної філософії, але органічно стає однією з найважливіших у методологічному і у світоглядному планах дослідницьких тем, оскільки від того, як саме трактується феномен природи і як розуміється філософія природи, залежить і сучасний образ світу, і обґрунтування спрямованості життєвих стратегій, і можливість усвідомлення катастрофічних подій, що розгортаються. Для аналізу концепту природи в контексті нової парадигматики науки були залучені дослідження зарубіжних і вітчизняних філософів і природодослідників: В.«Природа як предмет філософії природи» показано необхідність філософії природи, яка визначає межі природничонаукового розуму і, таким чином, зосереджує свою увагу на більш широкому історико-науковому і культурному контексті, що формує ставлення людини до природи. У той же час людина вміщає і тримає природу, яка, будучи артикульованим образом наявного буття-у-світі, є вмістом втіленої іманентної інтенціональної субєктивності не дивлячись на глибинну асиметрію між природою і людиною. У другому розділі «Природа в горизонті культури і природничонаукової освіти» аналізується проблема відношення природи і культури як двох іншосубстанційних сутностей і проблема філософського обґрунтування природничонаукової освіти. Відкритість релігійної людини світові і його життя у відкритому Космосі таке ж правило, як і те, що єдність його з священним буттям організовується згідно просторово-часовим принципам упорядкування, єдність яких дозволяла здійснювати чітке функціонування інститутів, що регулюють відносини між людиною і універсумом, між соціумом і сферою надприродного, між світом живих і світом мертвих. Справжнє переживання світу міфічне, тому що в акті переживання будь-яка річ і будь-яка істота являють нам не тільки драму, що здійснюється в природі, але і драму сенсів, що здійснюється в свідомості, для якої і природа і сенс існують співіснуючи, бо свідомість природи і є сама природа.«Постмодернізм як одна з тенденцій сучасного світу» виявлено основні риси постмодерністського дискурсу, що мають пряме відношення до науки. Серед них - децентризм, фундаментально іронічний критицизм, націленість на радикальну зміну свідомості і культурну революцію, постсубєктність, хроноцид, «етичний поворот», що полягає в переході до комунікативної моралі або до «етики мови», кваліфікація науки як ідеології і інструменту влади, засобу дисциплінаризації людини, навязування їй зовнішніх норм, які перетворюються на внутрішні регулятори його поведінки, думок і відчуттів. Розгляд рівня робіт, які отримали Нобелівські премії з хімії і фізики, показує, що обидві науки пройшли максимум інтенсивності розвитку приблизно у середині XX ст. і поступово йдуть до вичерпання свого предмету, подібно до географії і описової біології. «Загальна композиція картини світу» робиться спроба відповісти на питання: а) чи досить засобів наукової картини світу для цілісного представлення самого цього світу? і б) чи можлива сьогодні єдина наукова картина світу? Показано, що в новий час наука апелює не до речей, які оточують людину, а до моделей цих речей, які досягаються шляхом математизації нашого «життєвого світу» (Е.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Список литературы
Монографії: 1. Лебедь Е.А. Введение в феноменологию природы. Киев: Издатель ПАРАПАН, 2006. 268 с.
2. Лебедь Е.А. Идея природы: концепт и контекст. Киев: Издатель ПАРАПАН, 2007. 188 с.
Статті у наукових фахових виданнях: 1. Лебедь Е.А. Миф о Мировом Яйце в контексте европейской культуры // Філософсько-етичні проблеми культури. Вісник Харківського ун-ту. № 400/2. 1998. С. 41-45.
2. Лебедь Е.А. Экологическое сознание, ценность природы, коэволюция (к вопросу о смыслах) // Філософські науки. Зб. наук. праць. Суми, 2004. С. 109-117.
3. Лебедь Е.А. И. Кант и Г. Йонас: два подхода к природе как этической проблеме // Практична філософія. 2004 (№ 11). № 1. С. 63-75.
4. Лебедь Е.А. Альберт Швейцер: vita contra cogitationem // Практична філософія. 2004 (№ 13). № 3. С. 32-40.
5. Лебедь Е.А. Природа и теономная этика христианства // Вісник Харківського національного ун-ту імені В.Н. Каразіна. № 625-2/2004. 2004. С. 64-71.
6. Лебедь Е.А. От Голема к постчеловеку (мифологические импликации одного открытия) // Філософські науки. Зб. наук. праць. Суми, 2005. С. 196-204.
7. Лебедь Е.А. Очарованный пленник мира или Интенциональная этика Василия Розанова // Практична філософія. 2005 (№ 15). № 1. С. 82-95.
8. Лебедь Е.А. Экологическая этика как идеология // Практична філософія. 2005 (№ 16). № 2. С. 179-187.
9. Лебедь Е.А. Природа между экологией и этикой // Вісник Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут. Зб. наук праць. Тематичний випуск: Філософія. Харків: НТУ ХПІ, 2005. № 50. С. 124-132.
10. Лебедь Е.А. Экология и мнимые сюрпризы нелинейности // POST OFFICE. Образи часу - Образи світу. Вісник Харківського нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. 2005. № 700. С. 171-183.
11. Лебедь Е.А. Любовь к природе. Опыт редукции как прояснение смысла // Практична філософія. 2005 (№ 18). № 4. С. 68-73.
12. Лебедь Е.А. Одухотворение следа. Ободном современном дискурсе о природе // Філософські науки. Зб. наук. праць. Суми, 2006. С. 123-129.
13. Лебедь Е.А. Природа в мифопоэтическом сознании (мифо-ритуальный аспект) // Вісник Харківського національного ун-ту імені В.Н. Каразіна. 2006. № 714/2006. С. 68-74.
14. Лебідь Є.О. Природа в структурі сучасної культури // Культура України: Зб. наук. праць. Вип. 17. Харків: Харків. держ. акад. культури, 2006. С. 122-132.
15. Лебедь Е.А. Экология и экологическая этика: язык и смысл // Практична філософія. 2006 (№ 22). № 4. С. 148-155.
16. Лебедь Е. Природа в структуре образования // Філософія освіти. 2006. № 1 (3). С. 237-247.
17. Лебедь Е.А. Современная экология и конец науки // Практична філософія. 2007 (№ 24). № 2. С. 38-46.
18. Лебедь Е.А. Природа в греческой философии: смыслы и отношения // POST OFFICE. Образи часу - Образи світу. Вісник Харківського нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. 2007. № 776. С. 98-109.
19. Лебедь Е.А. Природа и сознание в философии буддизма и научная картина мира // Вісник Харківського національного ун-ту імені В.Н. Каразіна. 2007. № 764-1. С. 119-127.
Інші публікації за темою дисертаційного дослідження: 1. Лебедь Е.А. Мнимости природоохранной эстетики // Заповідна справа в Україні. 1998. Т. 4. Вип. 2. С. 75-78.
2. Лебедь Е. По тонкому льду к глобальному сознанию... // Nova книга. 2001. № 1-2. С. 38-39.
3. Лебідь Є. Субєктивні нотатки про техноекологію // Nova книга. 2001. № 3-4. С. 4.
4. Лебедь Е. Тяжелые тропы природоведения // Nova книга. 2001. № 3-4. С. 40-41.
5. Лебедь Е. Живая школьная экология // Nova книга. 2001. № 3-4. С. 39-40.
6. Лебедь Е.А. Постижение лоскутной религии // Nova книга. 2001. № 5-6. С. 20-21.
7. Лебідь Є. Людина і природа: онтологічна перевірка на шляхах етики // Nova книга. 2001. № 9-10. С. 46-48.
8. Лебедь Е.А. Человек в зеркале зоопсихологии // Nova книга. 2001. № 11-12. С. 32-33.
9. Лебедь Е. По фрактальной кромке между биологией и методологией // Nova книга. 2002. № 2. С. 8-10.
10. Лебедь Е. Беспрецедентный вызов современности // Nova книга. 2002. № 3. С. 10-11.
11. Лебідь Є. Митарства екологічної свідомості // Nova книга. 2003. № 3. С. 32-33.
12. Лебідь Є. За образом і подобою: метафізика людського тіла // Nova книга. 2003. № 9. С. 35-36.
13. Лебедь Е.А. Экологическая этика как псевдопроблема // Философия природы и практическая философия. Мат-лы Международной конференции. Киев, 2004. С. 68-71.
14. Лебідь Є.О. Формалізм в етиці і біоетика // Філософія і медицина у світлі глобальних проблем сучасності. Мат-ли науково-практичної конференції. Харків: ХДМУ, 2005. С. 19-20.
15. Лебедь Е.А. На пути к истине сущего (природа в структуре пайдейи) // Наука. Синергетика. Освіта. Мат-ли Міжнародної наукової конференції 22-23 вересня 2005 р. Суми, 2005. С. 36-38.
16. Лебедь Е.А. Функция и смысл экологии в обществе риска // Сучасні проблеми геоекології та раціонального природокористування Лівобережної України. Мат-ли науково-практичної конференції, присвяченої 160-річчю з дня народження В.В. Докучаєва 21-23 вересня 2006 р. Суми, 2006. С. 259-263.
17. Лебедь Е.А. Коэволюционная стратегия как феномен глобализма // Біологія ХХІ століття: теорія, практика, викладання. Мат-ли міжнародної конф. Київ: Фітосоціоцентр, 2007. С. 25-26.
18. Лебедь Е.А. Эстетика в природе и природа эстетики // Біологія ХХІ століття: теорія, практика, викладання. Мат-ли міжнародної конф. Київ: Фітосоціоцентр, 2007. С. 26-28.
19. Лебедь Е.А. Бремя картины мира // http: //standrews.ru/private/standrews/prices/2007_Lebed.pdf.
20. Лебедь Е.А. Природа в человекомерном пространстве // Тези виступів учасників Всеукраїнської наукової конференції «Планетарна цивілізація. Наука. Освіта» (3-4 липня 2008 р.). Суми: СУМДПУ, 2008. С. 13-15.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
