Сутність поняття "народна творчість", та близьких визначень: "аматорське мистецтво", "фольклор", "самодіяльність", "мистецьке аматорство". Аналіз джерел, що окреслюють і актуалізують проблеми та результати їхнього місця в культурологічному знанні.
Знову набувають актуальності визначення та учночнення сенсів існуючих концептів, зокрема термінів «народна творчість», «аматорське мистецтво», «самодіяльність», «фольклор». Герчанівська, розглядаючи народну культуру в її християнському вимірі, слушно констатує, що «народна культура сформувалась у надрах селянського середовища на ґрунті етнічної культури у період стратифікації суспільства; поняття «народна культура» і «традиційна культура» можна вважати тотожними лише в до - індустріальний період розвитку суспільства, підміна одного терміна іншим припустима лише у межах цієї історичної епохи; динаміка народної культури - це двоєдиний процес трансформації обєкта (народної культури) і субєкта (колективного, індивідуального) внаслідок історичних змін соціокультурних парадигм» [2, 63]. Під поняттям «традиційна культура» дослідниця розуміє народний пласт культури доіндустріального суспільства, коли «субєктом, який виконує функції її творця, носія, охоронця, кінцевого адресата народної культури, стає селянство, а також нижчі верстви суспільства - міщанство, нижче духівництво, які ще не втратили звязок із селянським укладом життя і побуту» [2, 61]. Дослідниця справедливо відзначає, що «структурно, як підсистема художньої, народна художня культура зосереджує: художній світ (система художнього освоєння людиною своєї життєвої світобудови в художніх і естетичних цінностях); художнє життя (певна складова життєвого світу людини, через яку відбувається виробництво, освоєння, засвоєння, трансляція художньої культури суспільства й одночасне конструювання власного художнього образу); художню реальність (художній світ, художнє життя суспільства і людини в часі); художню творчість (діяльність субєкта по створенню художнього твору, що виражає його духовність); художнє виробництво (залучення мистецтва в систему інституціональних відносин створення-споживання художніх цінностей); художню діяльність (творча активність субєкта, повязана з виробництвом і поширенням цінностей мистецтва)» [6, 302]. Дослідниця слушно зазначає, що традиційна культура «інтерпретована як своєрідне семантичне поле, виростає з архетипних структур міфопоетичної спадщини, формує відповідну царину дотеоретичного досвіду (життєсвіт) та на рівні самосвідомості визначає картину світу… Як сукупність створених і поширюваних у суспільстві творів народної творчості, а також форм та способів їх збереження, вивчення й трансляції, народна художня культура є відображенням дійсності в художніх образах за допомогою особливих виразних засобів» [5, 29].
Список литературы
народний фольклор мистецький культурологічний
1. Василик С.М. Народна творчість [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В.А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: В-во «Наукова думка», 2010. 728 c.
2. Герчанівська П.Е. Українська народна культура: християнський вимір: монографія. Київ: Університет «Україна», 2011. 426 с.
3. Дорогих Л.В. Аматорське мистецтво як історико-культурне явище (на матеріалах України другої половини XIX ст.): дис…. канд. історичних наук. 17.00.01 Київ. Київ. держ. універ.культури і мистецтв, 1998. 197 с.
4. Посібник «Актуальні проблеми дослідження, охорони, збереження та популяризації памяток народної культури України» НМНАПУ, Київ, 2011. 162 с.
5. Садовенко С.М. Експлікація поняття «українська народна художня культура» / Трансформаційні процеси в освіті і культурі: Зб. матеріалів Міжн. наук.-творч. конф., Одеса, Київ, Варшава, 24-25 квітня 2013 р. Київ: НАКККІМ, 2013. С. 26-30.
6. Садовенко С.М. Поліфонічний світ хронотопу української народної художньої культури / Народознавчі студії памяті В.Т. Скуратівського: зб. наук. праць [редкол.: С.М. Садовенко - голова редкол., упор., відп. за вип.], Київ, 24-25 жовтня 2013 р. Київ: НАКККІМ, 2013. С. 300-304.
7. «Словник літературознавчих термінів» - літературознавчий словник Василя Лесина та Олександра Пулинця. Київ, 1965. 432 с.
8. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. Київ,: Наукова думка, 1970-1980. Том 10, 1979. 54 с.
9. Харченко С. «Моя Вкраїно, мій ти раю.». Усна народна творчість. Київ, 2009. 14 с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
