Концепт комунікативно-структурованого життєсвіту за Ю. Габермасом - Реферат

Габермаса”, спробуємо виділити проблематику, актуальність та новітність даної роботи. Наукова проблема полягає в тому, що сьогодні вітчизняна й світова наукова думка не має достатнього теоретичного досвіду вивчення пізнавального, теоретико-методологічного потенціалу цієї концепції. Також проблематика даної теми дослідження підсилюється тим, що вчення комунікативної дії є недостатньо дослідженим, в політичному контексті аналітичної літератури, особливо з огляду на глобальні процеси, які спрямовані на розвиток світової системи, та тенденції до утворення політичних інститутів глобального рівня, що підсилюється розвитком та зростаючою роллю інформаційних технологій. Доцільність здійснення аналізу комунікативної теорії Ю.Габермаса постає у звязку із недостатньою дослідженністю даної проблематики у наукових колах, і також тому, що завдяки активному залученню передових комунікаційних технологій, їх активному використанню, особливо в політиці, зокрема під час виборчих процесів усіх рівнів, у засобах масової інформації, організації пропагандистської діяльності сучасних партій та громадських організацій, зростає інтерес до комунікативної теорії з боку суспільства. Актуальність даної теми дослідження зумовлено тим, що на сучасному етапі розвитку людства в період становлення нової інтелектуальної епохи однією з найбільш значущих її особливостей стає нагальна потреба вивчення всезростаючих масштабів глобалізації й соціальної інтеграції індивідів, що охоплюють практично всі аспекти життєсвіту соціуму.Основною ідеєю теорії комунікативної дії є система раціональності, що являється процесом до комунікативно-структурованого суспільства, яка пронизує весь життєсвіт має двоїсту структуру - інструментально-стратегічну та комунікативну раціональність. Поділ суспільства на систему і життєсвіт, сферу цілераціональної та комунікативної дії необхідно Габермасу, щоб внести корективи у вирішення проблеми раціональності, яку почав розробляти ще М. Габермас розглядає історичний процес як розвиток раціоналізації суспільства, тому поділ практики на комунікативні та інструментальні дії необхідно, щоб уникнути змішання обох процесів раціоналізації, які визначають історичну еволюцію, при цьому раціоналізація впливає не тільки на продуктивні сили, але певним чином і на нормативні структури. Тільки тоді, вважає Габермас, можливо більш точно визначити зміст веберовского поняття “раціоналазація”, і тим самим виявити відмінність між “раціоналізацією” та “емансипацією”. Комунікативна дія, зазначає Габермас, може бути раціоналізована в декількох аспектах: в нормативно-регулятивному контексті спілкування, в особистісному аспекті вибору оцінок, у морально-практичному аспекті.Габермас аналізує “модернізацію суспільства” як диференціацію капіталістичного господарства і держави епохи модерн, “культурну раціоналізацію” - як розвиток сучасної науки і техніки, автономного мистецтва, етики принципів та норм, вкоріненої в релігії. Розбирається “практична раціональність” (постановка цілей, застосування засобів, ціннісна орієнтація), досліджується раціональність дії на трьох рівнях - інструментальної раціональності, раціональності вибору та нормативної раціональності. Макс Вебер - єдиний серед класиків соціології, хто порвав як з передумовами історико-філософського мислення, так і з основними допущеннями еволюціонізму, поставивши при цьому завдання зрозуміти модернізацію давньоєвропейського суспільства як результат універсально-історичного процесу раціоналізації.У відомих “Попередніх зауваженнях” до зібрання своїх творів з соціології релігії, Макс Вебер, підбиваючи підсумок, вказує на “універсально-історичну проблему”, над проясненням якої він працював усе життя, а саме питання про те, чому за межами Європи “ні науковий, ні художній, ні державний, ні економічний розвиток не пішов по тому - ж шляху раціоналізації, який характерний для Заходу”.Габермас показує, що фоном для веберовской теорії раціоналізації виступає неокантіанська філософія цінностей, імпліцитно спираючись на яку Вебер аналізує процес релігійно-метафізичного розчаровування картин світу як результат диференціації культурних ціннісних сфер. Саме ця теоретична перспектива дозволяє Веберу здійснити свій аналіз одночасно на двох рівнях: з одного боку, з точки зору універсально-історичного виникнення сучасних структур свідомості, з іншого боку - з точки зору втілення цих структур раціональності в громадських інститутах.В третій частині другого розділу Габермас зупиняється на логіці веберовского аналізу модернізації, показуючи, що саме взята Вебером за вихідну точку аналізу (інституціоналізація підсистем целерациональної дії у формі капіталістичного підприємства і сучасного державного апарату) дозволяє Веберу розглядати модернізацію як суспільну раціоналізацію. Систематично слідуючи останньої (чого сам Вебер, з точки зору Габермаса, не робить), ми повинні, в кінцевому рахунку, констатувати, що обраний Європою шлях суспільної раціоналізації являє собою лише приватну історичну форму раціоналізації, одну

Зміст

Вступ

Розділ 1. Введення: підходи до розуміння проблем раціональності і деякі особливості міфічних та сучасних способів розуміння світу

Розділ 2. Теорія раціоналізації Макса Вебера

2.1 Західний раціоналізм

2.2 Розчаровування релігійно - метафізичних картин світу

2.3 Модернізація суспільної раціональності: Роль протестантської етики

2.4 Раціоналізація закону. Діагноз часів Вебера

Розділ 3. Макс Вебер в традиції західного Марксизму і Критика інструментального розуму

Висновки

Abstract

Список оригінальної літератури, яка прочитана англійською мовою та викладена в рефераті