Концепт комплексу неповноцінності в теорії А. Адлера та його метод психокорекції за допомогою нейролінгвістичного програмування - Курсовая работа

Комплекси - діти несвідомого , і потрапляють вони туди різними шляхами. У цьому випадку в основі комплексу лежить якесь сильне бажання дитини, яке не змогло здійснитися (хотів покачати улюблену маленьку сестру в колясці, але ненавмисно впустив її; мріяв прокинутися поруч з батьком, але той раптово виїхав, а дитина прокинувся одна в порожній темній кімнаті і т.п.). Важке переживання відокремлює, травмує епізод подібно стінці, витісняє його з свідомості і перетворює на комплекс[5]. Іноді ці ситуації містять напруги, що можуть породити комплекс: наприклад, заборонене прагнення до сексуальної близькості з одним з батьків, що отримало назву комплексів Едіпа (у хлопчиків) і Електри (у дівчаток). Актуальність обраної теми полягає в тому, що комплекси часто заважають нам досягти цілей та можуть призводити до погіршення якості життя, болісне переживання власної неповноцінності може породити у людини невпевненість у своїх силах, що створює йому численні проблеми.Альфред Адлер (Alfred Adier) народився у Відні 7 лютого 1870, третім з шести дітей. У перших класах школи Адлер навчався досить посередньо. Проте батько спонукав сина продовжувати навчання, і завдяки наполегливості та напруженій роботі Адлер став кращим учнем з математики в класі. У 18 років Адлер вступив до Віденського університету. Але Адлер скоро почав розвивати ідеї, що відрізнялися від ідей Фрейда і прихильників його теорії.Уявлення про те, що людина є єдиним і самоузгодженим механізмом, становить головну ідею адлерівської психології [Адлер, 1995 стор 116]. Адлер дав своїй теорії назву «індивідуальна психологія», оскільки в латині "individuum" означає «неподільний» - тобто означає сутність, яку не можна розділити. Адлер виходив з того, що ні один прояв життєвої активності не можна розглядати окремо, а лише тільки в співвідношенні з особистістю в цілому. Стверджуючи, що людина прагне до досконалості, Адлер виходив з міркувань, що люди не відштовхуються від внутрішніх або зовнішніх причин, а швидше, тягнуться вперед - вони завжди знаходяться в русі до досягнення особистісно значущих життєвих цілей. Визнаючи значення спадковості і навколишнього середовища у формуванні особистості, Адлер наполягав на тому, що індивідуум - щось більше, ніж тільки продукт цих двох впливів [Адлер 1995 с.Психологи називають комплексами сукупність несвідомих уявлень, емоційно забарвлених спогадів, асоціацій, які виникають у людини в самому початку його життєвого шляху і потім впливають на його світовідчуття і поведінку. У витоках своїх комплексів людина, як правило, не віддає собі звіту і продиктовану ними поведінку вважає частиною своєї натури. Адлер писав: "Людина бореться за своє визнання, намагається його завоювати, - людина, постійно прагне вирватися зі сфери невпевненості та почуття неповноцінності і домогтися богоподібного панування над своїм оточенням або прагне ухилитися від вирішення своїх життєвих завдань ". Зворотнім боком комплексу неповноцінності часто виступає так званий комплекс переваги - людина всіма способами прагне піднестися над іншими людьми, щоб тим самим компенсувати свою ущербність. Для компенсації цього комплексу людина може прагнути до збагачення, всіляко підкреслюючи значення грошей як мірила життєвого успіху, або до отримання всіляких звань і високих посад, що дозволяють йому всупереч скромним здібностям затвердити свою перевагу над іншими.Комплексами називають сукупність несвідомих уявлень, емоційно забарвлених спогадів, асоціацій, які виникають у людини в самому початку його життєвого шляху і потім впливають на його світовідчуття і поведінку. Головною складовою комплексів виступає страх, який колись давно увійшов в нашу душу перед лицем реальної або удаваної загрози. Через нього ми - дорослі люди часом несвідомо боїмося протилежної статі, начальства, публічних виступів, починань чи змін свого життя тощо. У повсякденній промові ми звикли називати комплексами ті наші особливості, які заважають повноцінно жити, спілкуватися, працювати. Адже багато з того, що колись було нами глибоко і несвідомо відчуто, засвоєно, жити не заважає, навіть навпаки - складає той набір внутрішніх "гальм", без яких в житті не обійтися.-От какой нормы Вы отталкиваетесь, понимая, что у Вас лишний вес? -Я не знаю, это, наверное, даже скорее от своего состояния, от своего ощущения. -А какое должно быть ощущение или состояние в теле, чтобы Вы понимали, что у Вас лишний вес? Тоесть вы начинаете думать, что у Вас лишний вес и возникает отвращение к себе? -Хорошо.Давайте все таки вернемся к тому ощущению, которое возникает в тот момент,когда Вы понимаете, что у Вас есть лишний вес.-Ну явной - да, чтобы я могла сказать : да вот это изза этого я боюсь змей - нет, не могу сказать. -А скажи, а змея у тебя скорее ассоциируется с женщиной или с мужчиной? Ну не знаю, это как-то соціумом знаете прийнято :ооо, зміюка - женщина, и все такое.Может изза этого у меня ассоциируется… -Хорошо.Вот скажи мне, вот корда ты смотришь на змею, какие у тебя появляются чувства

План

Вступ

1. Загальні історичні та науково-теоретичні основи поняття комлексу неповноцінності та НЛП

1.1 Біографія засновника індивідуальної психології А.Адлера

1.2 Основні концепції індивідуальної психології

1.3 Загальне уявлення про комплекс неповноцінності

1.4 Формування комплексу неповноцінності

1.5 Роль комплексу неповноцінності в житті людини

1.6 Нейролінгвістичне програмування. Сутність та його поняття

Висновки ло Розділу 1

2. Психокорекція комплексу неповноцінності за допомогою НЛП

2.1 Психокорекція невдолонесті своєю зовнішністю

2.2 Психокорекція страху змій

Висновки до Розділу 2

Заключення

Список літератури нейролінгвістичний програмування комплекс неповноцінність

Комплексами називають сукупність несвідомих уявлень, емоційно забарвлених спогадів, асоціацій, які виникають у людини в самому початку його життєвого шляху і потім впливають на його світовідчуття і поведінку. Головною складовою комплексів виступає страх, який колись давно увійшов в нашу душу перед лицем реальної або удаваної загрози. Через нього ми - дорослі люди часом несвідомо боїмося протилежної статі, начальства, публічних виступів, починань чи змін свого життя тощо.

У повсякденній промові ми звикли називати комплексами ті наші особливості, які заважають повноцінно жити, спілкуватися, працювати. А про те, що не приносить нам незручності, ми навіть не замислюємося. Адже багато з того, що колись було нами глибоко і несвідомо відчуто, засвоєно, жити не заважає, навіть навпаки - складає той набір внутрішніх "гальм", без яких в житті не обійтися. Проблеми починаються, коли в складному внутрішньому механізмі спонукань і обмежень відбувається перекіс. Хто більше за інших схилен відчувати страх? Той, хто несвідомо відчуває свою вразливість, слабкість, іншими словами - неповноцінність. Саме по собі почуття неповноцінності - не хвороба чи недолік. Людина на відміну від тварин народжується слабкою, беззахисною і безпорадною, тобто з моменту народження постійно відчуває недостатність своїх сил і обмеженість можливостей. Тяготячись цим, він робить все, щоб стати більш досконалим. У такій ситуації почуття неповноцінності - не гальмо, а стимул.

Найчастіше комплекс спрямований на себе. Це і комплекс невдахи, який заважає сміливим творчим починанням. Це і комплекс бідняка, який змушує вишукувати виправдання своєї непрактичності. Це і комплекс страждальця, що спонукає впиватися набитими шишками. Це і комплекс "гидкого каченяти", що не дозволяє проявитися красі, притаманній кожному незалежно від форми носа і довжини ніг, ваги, будову фігури.

Важливо вчасно виявити та скорегувати той комплекс, який заважає людини у житті. Одним із методів його психорекціі є НЛП, за допомогою якого можна змінити своє життя, досягти великих успіхів чи особистісних змін, які можуть виявитися більш глибокими, ніж можна очікували. Бути психологічно здоровим, жити гармонійним життям, одночасно твердо стоячи на ногах - не тільки гідна і досконала мета, а й необхідна умова для всіх, хто хоче піти ще далі.Застосування НЛП в медицині застосовується при лікуванні алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, неврозів, психозів, шизофренії і багатьох інших проблем. Таким чином, НЛП може допомогти нам не тільки в роботі, але і в буденному житті.

Нейролінгвістичне програмування (НЛП) вивчає те, як влаштовано наше мислення, мова і поведінка. Це спосіб кодування і відтворення певних результатів, що дозволяють нам послідовно домагатися наших цілей. Сформувавшись як наука зовсім недавно, НЛП внесло величезний внесок як в медицину, так і в бізнес. Бізнесменам до практичного застосування пропонуються психологічні методики НЛП, що дозволяють в ситуації постійно конкуруючого персоналу та фірми керувати переконаннями і особистими установками колективу досить швидко і технологічно. Такий підхід не ображає людей і робить душевні витрати керівника мінімальними. Використання можливостей НЛП дозволяє значно підсилити ефект реклами за рахунок поліпшення якості впливу. НЛП - ефективна і елегантна наука про моделювання майстерності та структури нашого внутрішнього досвіду.