Контамінація раціонального та гуманістичного вимірів у генезі інституту покарання в контексті європейської правової традиції - Автореферат

Відповідно до міжнародно-правових стандартів із прав людини в Україні здійснюється реформування прокуратури та судів загальної юрисдикції, змінюється діяльність органів внутрішніх справ та Служби безпеки України, виникли нові правові інститути. Норми українського кримінального права, що стосуються покарання, містять стереотипи радянського минулого і потребують законодавчого переосмислення на засадах природно-правового регулювання права. Робота виконана відповідно до «Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень на період 2002-2005 років», затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р.; до «Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років», затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р.; здійснена в межах планів науково-дослідних робіт кафедри гуманітарних дисциплін і кафедри філософії права та юридичної логіки КНУВС на 2006-2008 рр., узгоджується з темою згаданого плану - «Дослідження проблем філософії права на сучасному етапі». За допомогою таких спеціально-правових методів, як: формально-догматичний, порівняльно-правовий, культурно-правовий та соціологічно-правовий доведено взаємовпливи інститутів права і конкретної культури; здійснено філософсько-правовий аналіз джерел кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого права різних історичних епох; досліджено чинний міжнародний, національний і зарубіжний нормативно-правовий матеріал і запропоновано низку пропозицій щодо внесення змін у законодавство України; зроблено порівняння гуманістичного й раціонального вимірів у інституті покарання в правових системах різних європейських країн та на різних історичних етапах. В залежності від домінування кожного з цих вимірів над іншим інститут покарання міг набувати специфічного характеру: при домінуванні раціоцентрично-утилітарного виміру формувався інквізиційно-репресивний інститут покарання, при домінуванні раціонально-духовного виміру над раціоцентричним інквізиційна репресивність цього інституту здатна до мінімізації.У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, стан її наукового опрацювання та звязок із науковими програмами, планами і темами; визначено мету, завдання, обєкт, предмет, емпіричну базу й теоретико-методологічну основу роботи; сформульовано основні теоретичні положення наукової новизни дослідження, які авторка виносить на захист, і вказано на науково-теоретичну й практичну значимість дослідження; наведено відомості про апробацію результатів дослідження, публікації з теми роботи, її структуру, зміст та обсяг. Розділ перший «Джерельна база та методологія дослідження» складається з двох підрозділів, в яких проаналізовано наукову літературу, дотичну до проблеми дисертаційного дослідження, а також обрано методологію дослідження. У підрозділі констатовано, що на дисертаційному рівні поки що залишилася поза увагою проблема контамінації раціонального та гуманістичного вимірів у інституті покарання. Гуманізм - це ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; це людяність; віра в початково позитивну природу людини, визнання її самодостатньою автономною особистістю, здатною до усвідомлення власної та інших осіб унікальності і самоцінності; визнання нелюдяним усього, що сприяє відчуженню людини, утилітарному поводженню із нею. Поява перших кримінальних кодексів, що містили гуманістичні концептуально оформленні розумні догми (відміна середньовічних катувань, свавілля суддів та смертної кари; проголошення принципу рівності між злочином і покаранням; визнання виховного впливу на злочинця тощо) - це результат боротьби між прогресивними юснатуралістичними філософсько-правовими поглядами на людину, інститут покарання та, властивою для легізму, закоренілою практикою жорстоких покарань.У висновках подано основні результати філософсько-правового аналізу контамінації раціонального та гуманістичного вимірів у генезі інституту покарання в контексті європейської правової традиції. Визначено, що контамінацію раціонального та гуманістичного вимірів в інституті покарання трактують як різні прояви змішування, поєднання гуманістичного і раціонального вимірів в інституті покарання, що на різних етапах його розвитку у контексті європейської правової культури як протиставлялися, так і увідповіднювалися. За умов домінування в правовій реальності легізму з раціоцентричним мисленням інститут покарання стає репресивним, інквізиційним, оскільки ґрунтується на формально-логічних, жорстко утилітарних, навязаних суспільству правилах, стандартах та еталонах (упроваджених державою в її інтересах), що не містять ціннісного гуманістичного аспекту. Обґрунтовано, що жорстко-утилітарний раціоналізм легістського мислення сформував деперсоналізовану людину, яка розчиняється у різних проявах домодерного та модерного суспільств (поліс, християнська община, феодально-ієрархічна система,

Основний зміст.