Конструкції малого синтаксису в сучасній російській мові - Автореферат

Яскравою ілюстрацією цих процесів є конструкції малого синтаксису, що беруть свій початок у словосполученні з його багатоаспектним описом, відмежуванням від суміжних явищ або, навпаки, таким розширенням цього поняття, що синтаксис обмежувався тільки одним своїм предметом - словосполученням. У переважній більшості фундаментальних досліджень словосполучення розглядається все ж таки як одиниця другого плану, одиниця на периферії синтаксису взагалі, котра виконує, як, скажімо, і слово, номінативну функцію. І потрібно відзначити, що така номінативна орієнтація словосполучення викликає найменше дискусій у лінгвістиці, тим самим ставлячи його в залежність від слова і речення та закріплюючи за словосполученням статус проміжної категорії, яка структурно тяжіє до речення, а функціонально - до слова (В.В. Звідси і та логічність виділення малого синтаксису, що дозволяє досліджувати словосполучення, якщо можна так висловитись, не у звязку з…, а незалежно від… При цьому теоретичні положення ряду праць ознаменували собою важливі кроки на шляху від словосполучення до синтаксичної конструкції, що знайшло відображення у відповідних класифікаціях, котрі, безумовно, сприяли більш глибокому проникненню у сутність явища, що вивчається, оскільки експліцитно слід було вказати, які ознаки є провідними і для класифікацій, що створюються, і для інтерпретації одиниць малого синтаксису як функціонально значущих (В.О.Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел.Єдиним, що не підлягає будь-яким сумнівам, є репрезентація великого та малого синтаксису відповідно реченнями та словосполученнями, тобто тими синтаксичними одиницями, які у своїх загальних характеристиках містять відмінності, достатні для виділення великого та малого синтаксису. Під синтаксичною конструкцією в малому синтаксисі розуміємо граматично впорядкований ряд слів, утворений шляхом детермінації певного лексико-граматичного розряду слів (частини мови, парадигматичного класу) не тільки окремими словами та їх аналогами, але й синтаксично звязаними словесними (вербальними) групами (субстантивна конструкція, дієслівна конструкція, адєктивна конструкція, адвербіальна конструкція та ін.), а також обєднання однофункціональних слів на основі сурядного звязку (сурядні конструкції відкриті та закриті). Система підрядних словосполучень виглядає таким чином (із введеними відповідними символами): словосполучення зі стрижневим словом іменником (С) і компоненти, що його визначають: іменник (С); прикметник (П); займенник (М); дієприкметник і дієприкметниковий зворот /невідокремлений/ (Р); числівник (О); прислівник (Н); інфінітив (И); Ця система, яка прийнята багатьма лінгвістами, визначила характер функціонального опису словосполучень перш за все як будівельного матеріалу для речень, але залишила поза увагою багато конструкцій, залежні компоненти яких начебто не відповідають уже прийнятим та унормованим у лінгвістиці. Не всі конструкції, які показані в таблиці, продуктивні, часто використовуються, але ця система конструкцій є тією базою, на основі якої будуються конструкції будь-якої складної структури, при цьому складність визначається, з одного боку, нанизуванням одних і тих же означальних компонентів на стрижневе слова, з іншого боку (що є більш інформативним), - функціонуванням різнокатегоріальних компонентів при одному головному слові.Виноградова, котрий при визначенні словосполучення не з речення, а зі слова, трактував словосполучення не як будь-яке обєднання слів, а як групу неоднорідних слів, утворену на основі непредикативного звязку. Такий підхід дозволив побудувати в цілому несуперечливу теорію словосполучення у визначеній системі, включаючи і його типологічну класифікацію, оскільки при ієрархічних відношеннях можна визначити і стрижневе слово, і синтаксичну домінанту, кваліфікуючи відповідне словосполучення як словосполучення зі стрижневим словом дієсловом, іменником, прикметником і т. ін. Розширюється уявлення про словосполучення відповідно до трактування підрядного звязку як формальної граматичної залежності одного слова від іншого, при якій наявність залежного слова (або слів) у заданій формі (або формах) зумовлюється категоріальними властивостями стрижневого слова. Виділення словосполучень з багатьма залежними, включаючи і напівпредикативні та предикативні залежні компоненти, спричинило необхідність визначити місце цих одиниць у системі синтаксису і знайти для них узагальнюючу термінологічну назву - синтаксична конструкція як будь-яка граматично звязана група слів, утворена будь-якою лексико-граматичною категорією на основі її детермінації якими-небудь словами або синтаксичними конструкціями. Суттєвою як для матеріальної організації синтаксичної конструкції, так і для її основних функцій, тобто суттєвою для лінгвістичної сутності цієї базової одиниці малого синтаксису є повна номенклатура визначальних для певної частини мови компонентів, що включає десять детермінантів: прикметник і утворене ним словосполучення; дієприкметник і ді

Зміст дисертації відображено в 4 статтях і 1 тезах наукової доповіді.2. Основний зміст дисертації