Конструктивно-географічний аналіз ландшафтно-рекреаційних систем (на прикладі Закарпатської області) - Автореферат

Потреби функціонування індустрії туризму стимулюють розгортання різних наукових напрямів, серед яких чільне місце належить рекреаційній географії, що досліджує властивості територіально-рекреаційних систем усіх типів і рангів. Як один з інноваційних напрямів сучасної рекреаційної географії пропонується дослідження ландшафтно-рекреаційних систем (ЛРС) різного розміру і рангу від локальних та регіональних до глобальних. Дослідження ЛРС та їх підсистем має виразне конструктивно-географічне спрямування і здійснюється з метою раціонального використання та охорони природних ресурсів, ефективної організації рекреаційного господарства та обґрунтування критеріїв і принципів його ефективного функціонування та збалансованого розвитку. ЛРС Закарпатської області розглядаються з позиції загальної стратегії їх збалансованого розвитку, спрямованої на раціональне використання ландшафтно-рекреаційних ресурсів, охорону природи, поліпшення життєвого рівня населення, надання високоякісних туристсько-рекреаційних послуг. Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувалися наступні наукові завдання: · аналіз основних напрямів конструктивно-географічних досліджень рекреації і туризму;У першому розділі “Теоретичні основи дослідження ландшафтно-рекреаційних систем” розкривається специфіка ландшафтно-рекреаційних систем як обєкта конструктивно-географічних досліджень. Анотаційний аналіз основних напрямків наукових досліджень в галузі рекреаційної географії та туризму, виконаний на основі 1024 наукових джерел за період з 1960 по 2007 р., показав що останні 5 років спостерігається інтенсивне зростання кількості наукових публікацій щодо соціально-економічних аспектів розвитку туристської галузі - 77,9 % всіх публікацій. На основі інтерпретації даних напрямів запропонована концепція ландшафтно-рекреаційної системи (ЛРС) як специфічної соціально-географічної природно-господарської системи, що складається з взаємоповязаних підсистем (блоків): ландшафти, населення, рекреаційне господарство та управління, і характеризується просторовою ієрархічністю будови (топічні - локальні - місцеві - субрегіональні - регіональні системи). Підсистему “Ландшафти” утворюють природно-територіальні системи, що складаються із природних та природно-антропогенних ландшафтів, які взаємодіють між собою, а також систем більш низького таксономічного рангу. На основі оцінки умов і функцій ЛРС встановлюють базові принципи, за якими реалізується ландшафтно-рекреаційне районування: просторово-територіальної диференційованості, інтегрованої ефективності, перспективності, потенціалу розвитку системності тощо.Аналіз основних напрямків наукових досліджень в галузі рекреаційної географії та туризму, виконаний на основі анотаційного аналізу 1024 наукових джерел за період з 1960 по 2007, показав що за останні 5 років в наукових дослідженнях значна увага приділяється соціально-економічним аспектам розвитку туристської галузі. Також з розвитком туристсько-рекреаційної діяльності і зміною соціокультурних запитів зростає значення конструктивно-географічного напряму в рекреаційних дослідженнях. Ландшафтно-рекреаційна система (ЛРС) - специфічна соціально-географічна природно-господарська система, що складається з взаємоповязаних підсистем (блоків): ландшафти, населення, рекреаційне господарство та управління, і характеризується просторовою ієрархічністю будови (топічні - локальні - місцеві - субрегіональні - регіональні системи). Методика конструктивно-географічного аналізу ЛРС представляє собою логічно впорядковану відповідно до визначених наукових підходів та принципів послідовність (алгоритм) аналізу і оцінки ландшафтно-рекреаційної систем за методичними розробками, адаптованими відповідно до мети і завдань дослідження. Історико-ландшафтний аналіз базується на засадах історичного ландшафтознавства та екології і передбачає дослідження історичної складової підсистеми населення за даними щодо характеру природокористування, демографічного та соціально-політичного стану, етнічних спільностей території, поширення господарсько-культурних типів тощо.

Основний зміст дисертації

1. Аналіз основних напрямків наукових досліджень в галузі рекреаційної географії та туризму, виконаний на основі анотаційного аналізу 1024 наукових джерел за період з 1960 по 2007, показав що за останні 5 років в наукових дослідженнях значна увага приділяється соціально-економічним аспектам розвитку туристської галузі. В той же час, значна кількість досліджень базується на теоретико-методологічній основі рекреаційної географії як самостійної галузі географічної науки, базовою концепцією якої є вчення про територіальні рекреаційні системи. Також з розвитком туристсько-рекреаційної діяльності і зміною соціокультурних запитів зростає значення конструктивно-географічного напряму в рекреаційних дослідженнях.

2. В основу рекреаційних досліджень регіонального рівня пропонується покласти концепцію ландшафтно-рекреаційних систем.

Ландшафтно-рекреаційна система (ЛРС) - специфічна соціально-географічна природно-господарська система, що складається з взаємоповязаних підсистем (блоків): ландшафти, населення, рекреаційне господарство та управління, і характеризується просторовою ієрархічністю будови (топічні - локальні - місцеві - субрегіональні - регіональні системи).

3. Конструктивно-географічний аналіз ЛРС різного таксономічного рівня пропонується здійснювати відповідно до алгоритмічної моделі. Алгоритмізація дослідження забезпечується логічною послідовністю його етапів (блоків): теоретико-методологічного, аналітичного, оціночного, організаційного, кожен з яких ґрунтується на методичних та практичних розробках. Відповідно до завдань дослідження в межах деяких блоків передбачається виділення підблоків. Так, в аналітичних дослідженнях виокремлюються аналіз умов формування ЛРС (історико-ландшафтний аналіз), аналіз геопросторової структури ЛРС (структурно-ландшафтний аналіз) та аналіз функціонування ЛРС (ландшафтно-функціональний). Результати проміжних етапів є вихідними для наступних. Окремі напрямки дослідження змикаються на етапах синтезу проміжних результатів і можуть мати самостійне практичне значення.

4. Методика конструктивно-географічного аналізу ЛРС представляє собою логічно впорядковану відповідно до визначених наукових підходів та принципів послідовність (алгоритм) аналізу і оцінки ландшафтно-рекреаційної систем за методичними розробками, адаптованими відповідно до мети і завдань дослідження. Дослідження власне ЛРС включає 4 етапи: історико-ландшафтний аналіз, структурно-ландшафтний, ландшафтно-функціональний та ландшафтно-організаційний аналіз, для кожного з яких застосовуються і розробляються спеціальні групи методів. Співвідношення між ними залежить від етапу дослідження та рангу досліджуваних одиниць.

Історико-ландшафтний аналіз базується на засадах історичного ландшафтознавства та екології і передбачає дослідження історичної складової підсистеми населення за даними щодо характеру природокористування, демографічного та соціально-політичного стану, етнічних спільностей території, поширення господарсько-культурних типів тощо.

Базою досліджень на етапі структурно-ландшафтного аналізу території є ландшафтні карти, що дають уявлення про ландшафтну структуру території. Доповнена інформацією, необхідною для рекреаційної характеристики території, ландшафтна карта разом з картою сучасного використання території є основою комплексних рекреаційних досліджень, спрямованих на оцінку актуального стану і створення проектів розвитку туристсько-рекреаційної діяльності.

На етапі ландшафтно-функціонального аналізу здійснюються комплексні дослідження рекреаційного потенціалу території з позиції функціональної відповідності ЛРС тим чи іншим видам туристсько-рекреаційної діяльності та формування пропозицій, спрямованих на більш раціональне рекреаційне використання природних ресурсів.

5. Аналіз геопросторової структури регіональної ЛРС Закарпатської області показав, що тут сформувалося 11 локальних ландшафтно-рекреаційних систем обєднаних в 5 ЛРС місцевого рівня. Ядрами їх формування є бальнеологічні установи (санаторії, санаторії-профілакторії, реабілітаційні центри та водолікарні), виникнення і функціонування яких невіддільно повязано із певними ландшафтними структурами. Всього в межах ЛРС області виділено 30 ландшафтно-бальнеологічних систем. Аналіз ландшафтних, ландшафтно-бальнеологічних та ландшафтно-етнографічних умов дозволив визначити для ЛРС області базові напрямки туристської діяльності.

За сукупністю умов заплавні ЛРС найбільш придатні для розвитку водного та пішохідного спортивно-оздоровчого туризму. Також тут є певні ресурси для розвитку історичного, архітектурного та етнічного туризму. Локального та контрольованого розвитку може мати спортивне мисливство, збирання грибів, ягід і лікарських рослин.

Умови терасових ЛРС сприятливі для розвитку пішохідного, кінного, водного, велосипедного, автомобільного туризму, причому місцеві маршрути є складовими регіональних та міжнародних транскарпатських. Велика кількість монастирів створює підстави для розвитку пізнавального релігійного туризму, а розвиток місцевих промислів є ресурсом етнічного туризму.

ЛРС котловино-подібних долини вирізняються особливими ландшафтно-бальнеологічними умовами. Основою їх є унікальні за насиченістю та водопроявами родовища вуглекислих гідрокарбонатних вод Боржовського - Поляно-Квасівського типу. Враховуючи сприятливе транспортне положення території, найбільш перспективним тут є розвиток саме лікувально-оздоровчої рекреації.

Низькогірні ЛРС вирізняються високим ступенем ландшафтної різноманітності, середньовисотними гірськими хребтами з пологими вершинами та лісистими схилами, сприятливим кліматом і унікальними джерелами мінеральних вод, що створює значний туристсько-рекреаційний потенціал. Найбільш перспективним тут є розвиток спортивно-оздоровчого туризму, зокрема зимового гірського.

Середньогірні ЛРС вирізняються унікальними поєднаннями неповторних ландшафтів та памяток природи, історичних, етнографічних обєктів, памяток культури і побуту, в яких відображені історичні особливості різних епох та етнічних груп краю. Це є основою для розвитку культурно-пізнавального туризму.

6. Результатом конструктивно-географічних досліджень ЛРС регіонального рівня є ландшафтно-рекреаційне районування - поділ території на певні таксономічні одиниці (ландшафтно-рекреаційні макрорайони, райони і мікрорайони), які відрізняються ландшафтною структурою, комплексом ресурсів та напрямком рекреаційної діяльності.

Метою районування Закарпатської області є визначення актуальних і перспективних напрямів розвитку рекреації і туризму, що відповідають природно-ресурсному потенціалу території, не суперечать питанням його охорони і розвиваються згідно з концепцією стійкого розвитку Карпатського регіону.

Процес районування передбачає поділ території на ландшафтно-рекреаційні райони (ЛРР) - цілісні території, які характеризується специфічною сукупністю ландшафтних, історико-культурних та історико-етнографічних комплексів, що дозволяє визначити їх рекреаційну спеціалізацію, забезпечену взаємоповязаними рекреаційними підприємствами і сумісними галузями господарствами.

7. В результаті ландшафтно-рекреаційного районування Закарпатської області в її межах виділено 7 ландшафтно-рекреаційних районів, для кожного з яких характерні певні види туристсько-рекреаційної діяльності.

Рахівський ЛРР характеризується найбільш сприятливими умовами для розвитку гірськолижного туризму (з центрами в смт Ясіня та с. Чорна Тиса), що є основною спеціалізацією даного району яку доцільно зберегти. Для розширення оздоровчої функції цієї території перспективним є відновлення діяльності санаторно-курортних закладів бальнеологічного спрямування (санаторії в с. Кваси та Усть-Чорна) та туристичних баз, орієнтованих на пішохідний туризм (смт Ясіня).

Особливістю Ужгородсько-Мукачівського ЛРР є зосередження значної кількості архітектурних, історичних, культурно-історичних памяток, повязаних зручними шляхами сполучення та забезпечених туристсько-екскурсійною інфраструктурою. Це визначає культурно-пізнавальний туризм як основну спеціалізацію даного ЛРР з центрами у м. Ужгород та м. Мукачеве. Перспективними є також розвиток етнографічного туризму (на базі осередків сільського туризму в угорських та словацьких селах) та релігійного туризму (м. Мукачево).

Основою розвитку Чопсько-Тячівського ЛРР є мережа обладнаних міждержавних переходів (автомобільних, залізничних та пішохідних), що визначає його спеціалізацію як району транскордонних послуг. Збереження цієї спеціалізації є принциповими для розвитку міжнародного туризму на Закарпатті, для чого слід розбудовувати відповідну інфраструктуру. Крім того, для транзитних туристів (особливо індивідуальних та групових автотуристів) доцільно організувати ознайомлення з історико-культурними та іншими памятками Закарпаття, чому сприяє розгалужена система місцевих автодоріг.

Свалявський ЛРР характеризується значною концентрацією джерел мінеральних вод, що визначає спеціалізацію даного району з центрами в селах. Поляна, Голубине та Синяк, де зосереджені основні бальнеологічні заклади курортної мережі Закарпаття. Перспективним напрямком може стати відновлення мережі туристсько-екскурсійних маршрутів до історико-культурних памяток сусідніх ЛРР, зокрема Ужгородсько-Мукачівського, та створення нових етнографічних та дегустаційних (винних) маршрутів, наприклад до Іршавського ЛРР (м. Берегово, м. Іршава, винні підвали м. Виноградова).

Особливістю Іршавського ЛРР є збереження культурної спадщини народностей Закарпаття, зокрема мадяр, росіян, німців, чехів, русинів. Тут представлені народні звичаї, обряди, національне вбрання та місцеві художні промисли. Центрами етнографічного та сільського туризму можуть стати м. Іршава,м. Берегово, м. Виноградово, м. Хуст, м. Вишково, м. Тячів. Перспективним є розвиток молодіжного туризму з базами в м.Іршава, с. Довге, м. Берегове, смт Вишково інших. Використовуючи розгалужену систему місцевих автодоріг, можна комбінувати основну спеціалізацію даного району із ознайомленням туристів з історико-культурними обєктами інших районів Закарпаття.

Міжгірський ЛРР має значний потенціал для розвитку спортивно-оздоровчого і екологічного туризму з центрами в смт Міжгіря і с. Сойми. Високі показники пейзажно-естетичної різноманітності та значне розчленування рельєфу сприяють розвиткові пішохідного, кінного, водного, велосипедного та автомобільного туризму, для яких існують розроблені маршрути привязані до транскарпатських. Перспективним є створєння санаторно-курортних комплексів на базі багатих ресурсів мінеральних вод, зокрема найбільш відомих джерел - Соймівського, Вучківського, Келечинського, Колочавського, Верхньобистрянського.

Розвиток туризму в Велико-Березнянсько-Воловецькому ЛРР в даний час носить стихійний характер,отже, існуючу спеціалізацію району визначити неможливо. В той же час природно-рекреаційний потенціал даного району дуже багатий. Великою популярністю серед туристів користуються пішохідні переходи через вершинні ділянки полонинських хребтів, що виділяються своєю аттрактивністю. За умов створення відповідної інфраструктури спеціалізацією даного району має стати саме спортивно-оздоровчий туризм з центрами в смт Великий Березний та Воловець.

1. Уліганець С.І. Геополітичні аспекти та історична ретроспектива туризму в Закарпатті. Фізична географія і геоморфологія. Зб. наук. праць. - К., - 2002. - Вип. 42. - С.135 -140.

2. Уліганець С.І. Критерії та принципи виділення таксономічних одиниць ТРК // Економічна та соціальна географія. Наук. зб. - К., 2002. - Вип. 52. - С. 63-71.

3. Дмитрук О.Ю., Уліганець С.І. Гідрологічні аспекти туризму в Закарпатті // Гідрологія, гідрохімія і гідро екологія. Наук. зб. Т. 4. - Київ - Луцьк.: РВВ Луцького ДТУ, 2002. -. С. 79 - 83. (Особистий внесок автора 60%: розкрито застосування екологічного підходу до аналізу туристської діяльності на прикладі Закарпатської області).

4. Дмитрук О.Ю., Уліганець С.І. Ландшафтно-рекреаційна характеристика мінеральних вод Закарпаття // Вісник Київського університету. Сер. Географія, 2003. - Вип. 49 - С. 7-10. (Особистий внесок 60% автора полягає в обґрунтуванні рекомендації щодо аналізу ландшафтної карти та карти поширення мінеральних вод Закарпаття для висновку про існування в Закарпатській області унікального ландшафтно-бальнеологічного комплексу).

5. Уліганець С.І. Історичні основи рекреаційної географії // Фізична географія і геоморфологія. Зб. наук. праць. - К., 2003. - Вип. 44. - С. 54 -60.

6. Уліганець С.І. Етнічна складова рекреаційного комплексу Закарпаття // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць. Т.2. - К., 2004. - С. 267 - 270.

7. Уліганець С.І. Екологічні аспекти, які негативно впливають на туристичний бізнес в Закарпатті // Екологічні проблеми: Зб. наук. праць. - К.,ВГЛ “Обрії”, 2002. - С.323-326.

8. Уліганець С.І. Конструктивно-географічні чинники формування туристсько-рекреаційної системи на прикладі Закарпатської області // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України. Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. - К.: ВГЛ Обрії, 2004. - С. 258-261.

9. Уліганець С.І Природно-рекреаційний потенціал Закарпатської області та основні види рекреаційної діяльності // Матеріали Міжнародної конференції, присвяченої Міжнародному року гір” Гори і люди (у контексті сталого розвитку)” Т. 1 - Рахів, 2002. -С.199-202.

10. Уліганець С.І. Оптимізація районування Закарпаття за видами рекреаційної діяльності// Матеріали Міжнародної конференції „Актуальні проблеми словянознавства”. - К., 2003. - С.134 - 135.

11. Уліганець С.І. Екологічна освіта в галузі туризму // Всеукраїнська міжнародна конференція “Географічна наука і освіта: екологічні та соціальні ризики” К., - ВГЛ Обрії, 2005. - С. 193 - 194

12. Уліганець С.І. Географія туризму. Навчально-методичний комплекс. - К: КСУ, 2006. - 34c.