Конституювання і розвиток теорії модернізації в соціологічному дискурсі - Автореферат

Потреба у визначенні адекватних підходів пояснення соціальної дійсності активізує соціологічний дискурс, спрямований на теоретичне обґрунтування однієї з провідних теорій соціології розвитку - теорії модернізації. Проте вже зараз можна виділити ті методологічні засади, які дозволяють проаналізувати набутки широкого досвіду теоретизування з приводу теорії модернізації у вітчизняній та зарубіжній науці. Важливий вплив на дослідження процесів розвитку, визначення місця теорії модернізації в соціологічному дискурсі, виявлення специфіки його конституювання та застосування набутих результатів до українських реалій справили роботи вітчизняних дослідників О. Отже, виходячи із викладеного вище, наукова проблема дисертаційного дослідження полягає у тому, що існуюча наукова рефлексія спрямовується на обґрунтування складових теорії модернізації в соціологічному дискурсі, разом з тим у ній відсутнє цілісне уявлення щодо розвитку і конституювання теорії модернізації в соціологічному дискурсі, що спонукає до формування наступної мети, досягнення якої дозволить подолати зазначену суперечність. дістало подальший розвиток існуюче в соціологічному дискурсі уявлення про те, що теорія модернізації не є ні субтеорією соціології розвитку, а ні доповненням інших теорій, наприклад теорії “індустріального суспільства”, а виступає самостійною теорією соціології розвитку, у якій суспільний розвиток розглядається як комплексний процес, на відміну від поширеного в соціологічному дискурсі судження про теорію модернізації як похідну від інших теорій соціології розвитку (теорії соціальної зміни, індустріального суспільства, конвергенції);У першому розділі “Теоретичні засади дослідження теорії модернізації в соціологічному дискурсі” конкретизовано теоретичні підстави дослідження процесу конституювання і розвитку теорії модернізації в соціологічному дискурсі. Опрацювання рефлексії щодо наукової термінології з позицій соціології розвитку дало підстави визначити модернізацію як творчо-перетворюючу функцію розвитку, що характеризує орієнтацію суспільства та його структур на удосконалення, прогрес, розробку та реалізацію нових цілей, пріоритетів, стратегій. Здійснений аналіз рефлексії щодо провідних теорій соціології розвитку дозволив окреслити, що її основними складовими є теорії соціальної зміни; теорії соціально-історичних процесів на різних рівнях макровиміру й у різних часових параметрах; теорії, що пояснюють функціонування соціальної системи (системні, структурні теорії і теорії конфлікту); теорії індустріального суспільства; теорії модернізації та теорії постмодернізму. Дослідження предметної сфери теорії модернізації дозволило визначити її істотні відмінності від інших теорій соціології розвитку, в більшості з яких розглядаються окремі структурні складові суспільного розвитку (розвиток економічних відносин, соціальні наслідки науково-технічного прогресу, трансформації політичної сфери тощо.) На відміну від цього теорія модернізації розглядає суспільний розвиток як комплексний процес, що передбачає трансформацію всіх основних сфер життєдіяльності суспільства, в тому числі перетворення соціальної структури, культурних цінностей та релігійних вірувань. У другому розділі “Соціально-історичні аспекти рефлексії щодо теорії модернізації в соціологічному дискурсі” визначено відповідно до мети дисертації чотири послідовні періоди становлення теорії модернізації в соціологічному дискурсі, а саме: класичний період, період конституювання, період розвитку, період дивергенції.Здійснене дослідження дозволяє сформувати цілісне уявлення про рефлексію щодо конституювання і розвитку теорії модернізації в соціологічному дискурсі. Опрацювання відповідної наукової термінології з позицій соціології розвитку дало підстави визначити модернізацію як творчо-перетворюючу функцію розвитку, що характеризує орієнтацію суспільства та його структур на удосконалення, прогрес, розробку та реалізацію нових цілей, пріоритетів, стратегій. Визначено, що рефлексія стосовно конституювання теорії модернізації в західному дискурсі складалася впродовж чотирьох послідовних періодів: класичного періоду (остання третина XVIII - початок ХХ ст.), періоду конституювання (20-60-ті рр. Змістовний аналіз рефлексії щодо теорії модернізації в західному дискурсі дозволяє визначити, що зародження теорій модернізації у “класичний період” відбувалося під впливом таких соціальних змін, як індустріалізація, урбанізація, поширення освіти тощо. У цей період уточнюють класичні соціально-культурні характеристики процесу модернізації (комплексність, системність, глобальність, гомогенність тощо), починають враховуватися такі його характеристики, як багатовимірність, що передбачає соціальне наслідування (звернення до традицій, культурної памяті); фрагментарність та непослідовність процесу модернізації; неоднозначність його культурних наслідків; альтернативність моделей модернізації суспільств.

2. Основний зміст дисертації

У “Висновках” представлено розвязання проблеми дисертаційного дослідження, яка полягає у тому, що в соціологічній науці активізується наукова рефлексія, спрямована на обґрунтування складових теорії модернізації в соціологічному дискурсі, разом з тим відсутнє цілісне уявлення про цей процес.

Здійснене дослідження дозволяє сформувати цілісне уявлення про рефлексію щодо конституювання і розвитку теорії модернізації в соціологічному дискурсі.

Опрацювання відповідної наукової термінології з позицій соціології розвитку дало підстави визначити модернізацію як творчо-перетворюючу функцію розвитку, що характеризує орієнтацію суспільства та його структур на удосконалення, прогрес, розробку та реалізацію нових цілей, пріоритетів, стратегій.

В дослідженні доведено, що наукова рефлексія щодо теорії модернізації відбувалася як в зарубіжному, так і у вітчизняному науковому дискурсі.

Визначено, що рефлексія стосовно конституювання теорії модернізації в західному дискурсі складалася впродовж чотирьох послідовних періодів: класичного періоду (остання третина XVIII - початок ХХ ст.), періоду конституювання (20-60-ті рр. ХХ ст.), періоду розвитку (70-80-ті рр. ХХ ст.), періоду дивергенції (кінець ХХ - початок ХХІ ст.).

Змістовний аналіз рефлексії щодо теорії модернізації в західному дискурсі дозволяє визначити, що зародження теорій модернізації у “класичний період” відбувалося під впливом таких соціальних змін, як індустріалізація, урбанізація, поширення освіти тощо. У цей період формуються три основні підходи, в межах яких починається розвиток теорії модернізації - еволюційний, раціоналістичний та дихотомічний.

У “період конституювання” рефлексії щодо теорії модернізації в соціологічному дискурсі стрижневою темою теорій модернізації стає пошук оптимальної стратегії розвитку національних держав. Вона повязується із спробами “перенесення” вже опрацьованої більш розвиненими країнами моделі модернізації до нового соціального середовища. Завершення даного періоду повязано з визнанням неефективності практичної реалізації моделі модернізації без урахування соціально-культурного контексту суспільств.

Наступний період рефлексії, “період розвитку”, повязаний з розвитком предметної сфери теорії модернізації. У цей період уточнюють класичні соціально-культурні характеристики процесу модернізації (комплексність, системність, глобальність, гомогенність тощо), починають враховуватися такі його характеристики, як багатовимірність, що передбачає соціальне наслідування (звернення до традицій, культурної памяті); фрагментарність та непослідовність процесу модернізації; неоднозначність його культурних наслідків; альтернативність моделей модернізації суспільств.

Четвертий період рефлексії визначаємо як “період дивергенції”. У межах даного періоду відбувалося комплексне дослідження молодих національних держав, які перебували в стадії інтенсивного розвитку. В соціологічному дискурсі спостерігається остаточна відмова від лінійної теорії модернізації та відбувається розвиток багатовимірної теорії модернізації. Основний зміст рефлексії щодо теорії модернізації в соціологічному дискурсі спрямовується на утвердження нелінійності, багатовекторності суспільного розвитку та повязаний з дослідженням нової для теорії модернізації категорії - “якість життя”. Саме вона визначає ступінь модернізованості суспільства.

У процесі роботи, поряд з вивченням зарубіжної рефлексії щодо конституювання та розвитку теорії модернізації в соціологічному дискурсі, досліджувався процес рефлексії стосовно теорії модернізації в соціологічному дискурсі нашої країни. Слід відзначити, що конституювання західного та вітчизняного дискурсу з приводу теорії модернізації має спільну динаміку. Було виявлено, що структура дискурсу представлена чотирма періодами. Дослідження цього процесу, проведене на основі аналізу наукових доробок представників соціальної науки України та Росії, дозволяє визначити такі основні періоди: класичний період (кінець ХІХ - початок ХХ ст.), період конституювання (20 - 60-ті рр. ХХ ст.), період розвитку (початок 70-х- кінець 90-х рр. ХХ ст.), період дивергенції (кінець ХХ - початок ХХІ ст.).

Особливості рефлексії щодо теорій модернізації в вітчизняному соціологічному дискурсі повязані з специфікою соціально-культурної життєдіяльності нашого суспільства. Так, зародження теорій модернізації в українському соціальному дискурсі у “класичний період” відбувалося під впливом ідей позитивізму, еволюціонізму, соціал-дарвінізму, а також марксистської теорії, спроби їх адаптації до соціально-історичних умов вітчизняного соціуму.

У той же час “період конституювання” теорій модернізації суттєво відрізняється від західного модерністського дискурсу за змістом. Він знаменується політизацією теорії модернізації, яка розглядається в контексті розгортання робітничого руху. Особливої актуальності набувають дослідження, метою яких стає теоретичне обґрунтування соціальних переваг та прогресивного, модернізаційного потенціалу радянського суспільства.

Даний період визначається зверненням вітчизняної наукової спільноти до пошуку наукових концепцій, у яких обґрунтовуються ідеї поліваріантності суспільного розвитку; підкреслюється можливість існування для нашого суспільства не лише внутрішніх, але і зовнішніх детермінант вибору моделі модернізації; доводиться необхідність вивчення та застосування в процесі модернізації соціального досвіду інших суспільств. Визнається можливість альтернативних моделей модернізації, різних стратегій їх реалізації; висловлюються прогнози щодо соціального розвитку українського суспільства.

У процесі дослідження доведено, що остаточна відмова від концепції лінійної модернізації відбувається у “період дивергенції”. В цей час формується багатовимірна теорія модернізації, розвитку якої сприяють комплексні порівняльні теоретичні та конкретно-соціологічні дослідження радянського та пострадянського суспільств. Характерною рисою означеного періоду виступає синтез предметного поля соціології із суміжними галузями знань як політологія та футурологія.

Слід зазначити, що у науковій рефлексії вагоме значення для конституювання сучасних теорій модернізації мав метод історичного аналізу. Він давав можливість не лише пояснити історичну еволюцію суспільств, а й на цій теоретичній основі здійснити спробу розробити стратегію випереджаючого суспільного розвитку.

Внаслідок проведеного дослідження доведено, що теорії постмодернізму зявилися як субтеорії теорії модернізації і нині склалися як самостійні теорії соціології розвитку. рефлексія модернізація соціологія наука

Список опублікованих наукових праць здобувача за темою дисертації

Публікації у фахових виданнях: 1. Цимбалюк С.І. Особливості розвитку процесу модернізації в Україні (ХІХ-початок ХХ ст.) // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. праць. - Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2004. - С. 357-361.

2. Цимбалюк С.І. Модернізація суспільства та соціальний прогрес в українській соціологічній думці (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) // Социальные технологии. Актуальные проблемы теории и практики: Международный межвуз. сб. науч. работ. Выпуск 27. - Запорожье, 2005. - С. 278-285.

3. Цимбалюк С.І. Народне суспільство як передумова консолідації нації // Актуальні проблеми, соціології, психології, педагогіки: Зб. наук. праць. Випуск 3. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2005. - С. 18-27.

4. Цимбалюк С.І. Соціальний статус і роль культури у сучасному світі // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Випуск 22-23. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2005. - С. 15-18.

5. Цимбалюк С.І. Модернізація національного суспільства як головний чинник становлення гендерної рівності в освітній сфері (на прикладі іранської нації) // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Випуск 5. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2005. С. 18-23.

6. Цимбалюк С.І. Конституювання модерністського дискурсу в українській соціології (20-50-ті рр. ХХ ст.) // Социальные технологии. Актуальные проблемы теории и практики: Международный межвуз. сб. науч. работ. Выпуск 29. - Запорожье, 2006. - С. 360-369.

7. Цимбалюк С.І. Розвиток модерністського дискурсу ХХ ст. в західній соціології // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Випуск 24-25. - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. - С. 63-66.

Опубліковані тези наукових конференцій: 8. Цимбалюк С.І. Культурна плюралізація як чинник становлення нового типу особистості // VII Всеукраїнська конференція молодих науковців “Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень”. 28 жовтня 2004 р., м. Київ: Тези доповідей. - К: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2005. - С. 75-77.

9. Цимбалюк С.І. Освітня кваліфікація державних службовців як головний фактор суспільних змін // Художня освіта і суспільство ХХІ століття: духовні, культурологічні, мистецькі виміри: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. 22-23 жовтня 2004 р., м. Київ. - К.; 2004. - С.100-102.

10. Цимбалюк С.І. Особливості становлення нового типу особистості // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні. Четверта Всеукраїнська соціологічна конференція. Соціологічна асоціація України, Ін-т соціології НАН України - К.; 2004. - С. 328-331.

Размещено на .ru