Поняття, принципи та стадії законодавчого процесу. Порядок розробки, внесення законопроектів та їх розгляд у першому, другому та третьому читаннях. Порядок підписання, опублікування та набрання чинності законами. Проведення передвиборчої агітації.
. Поняття, принципи та стадії законодавчого процесу
Відповідно до ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Однією з найважливіших функцій парламенту є законодавча діяльність, тобто прийняття, зміна та скасування законів. Процедура розробки і прийняття законів називається законодавчим процесом.
Законодавчий процес являє собою особливий вид діяльності, що носить суто інтелектуальний характер[24] , складний за своїм змістом, здійснюється у притаманних йому сутнісних формах з використанням спеціального юридичного "інструментарію" (методів), регламентований кількома видами правил, що визначають порядок підготовки, обговорення і прийняття законопроекту. сутність законодавчого процесу складає формування державної волі, що виступає якісним змістом правових норм.
Законодавчий процес - це не тільки особлива форма державної діяльності із розробки і встановлення правових норм, а й творчий процес, побудований на засадничих принципах, що утворюють його логічну основу. В юридичній науці виділяють чотири основні принципи законодавчої діяльності: • принцип адекватного відображення нормативно-правових потреб;
· принцип понятійної визначеності;
· принцип модальної збалансованості;
· принцип ретрибутивної забезпеченості.
Принцип адекватного відображення нормативно-правових потреб. У демократичному суспільстві обєктивно необхідне визначає логічний прошарок законодавчого процесу. Кожна правова норма повинна мати свій логічний фундамент, зміст її має бути визначено закономірностями суспільного розвитку, обумовлено його реальними потребами.
Воля законодавця, як регулююча сторона його свідомості, повинна бути оптимально вмотивована. Мотивація є особливою логічною стадією законодавчого процесу. Тут завдання полягає в тому, аби створити надійний організаційно-правовий заслін невмотивованим (або недостатньо вмотивованим) законодавчим актам. Лише науково обґрунтований норматив може бути втілений в офіційну правову норму, і це має бути закріплено конституційно.
Не менш важливим є питання про підготовку плану законодавчих робіт на перспективу, який мав би на наступні два-три роки визначати тематику найважливіших законопроектів із вказівкою на те, хто і в які строки має їх підготувати. Деякі вчені зауважують, що в такому випадку знадобиться "мораторій" на деякі закони, що, так би мовити, забігли наперед, акти для збалансування їх приписів з реаліями політичного та економічного життя суспільства, його дійсними можливостями і ресурсним потенціалом.
Принцип понятійної визначеності. Мова закону - єдиний спосіб вираження думки законодавця, а правотворче мислення лежить в основі законодавчої діяльності. Тож мова - основний засіб формулювання правової норми.
Мова нормативно-правового акту має бути зрозумілою і загальновживаною, але разом з тим їй належить бути чіткою, ясною і лаконічною. Логічність тексту закону - загальна вимога для процесу нор- мотворчості, досягається через ясність мови викладу. Вона має бути настільки простою, аби кожний пересічний громадянин міг би точно і більш-менш правильно зрозуміти права і обовязки, які породжує для нього правова норма, загальний зміст і сенс правового припису, і мати чітку настанову на його виконання. Але тут виникає небезпека надмірного спрощення правової мови, що може стати суттєвою перепоною для вираження деяких тонкощів законодавчої регламентації. Відтак, на думку деяких фахівців, доступність мови можна виразити через два основних критерії: > кожен має точно і правильно розуміти свої права і обовязки, які породжує закон;
> кожен має розуміти загальний зміст юридичного припису у звязку з його призначенням в системі соціальних норм.
Лаконізм - ще одна основна вимога до мови законодавця. Вимога точності мови полягає в найбільш повному і правильному відображенні суті правового припису.
Правові визначення мають спиратися на певний консенсус. Слова і вислови, що мають юридичне значення, повинні використовуватися в одному і тому ж сенсі в усіх правових актах.
Окремі науковці справедливо вважають за необхідне встановити правило, за якого кожен новий термін повинен бути чітко визначений у тому нормативному акті, де він зявився вперше, і внесений у відповідний перелік.
Ще одна необхідна вимога до правових визначень - вони мають бути дискурсивними, тобто такими, що знаходяться в загальному логічному зчепленні з попередніми загальновизнаними визначеннями.
Принцип модальної збалансованості. Модальний феномен будь- якої нормативної реальності виражається, як правило, в модусах: "дозволено", "обовязково", "заборонено" і т. ін. Правового характеру ці модальні сполучення набувають у суспільних відносинах, однією із сторін яких виступає влада. Ефективність функціонування таких відносин обумовлена тим, наскільки збалансовані, тобто в якому логічному відношенні знаходяться складові частини правової модальності, як вони узгоджують
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
