Конституційно–правовий статус Президента Республіки Польща - Автореферат

Отже, актуальність цього дослідження обумовлена, зокрема, наступними чинниками: по-перше, відсутністю в Україні дослідження майже 90 річного досвіду РП в справі запровадження поста президента держави та визначення кола його конституційних повноважень, а також сучасних тенденцій, що характеризують розвиток цієї гілки влади; по-третє, необхідністю дослідити та оцінити зміни у розподілі повноважень між президентом РП і Радою Міністрів та парламентом на етапі посткомуністичних трансформацій наприкінці 1980-початку 2000 років; по-четверте, необхідністю оцінити роль президента РП та еволюцію його повноважень на етапі входження Польщі до Європейського Союзу та НАТО та перших років членства у цих організаціях, а також практику відстоювання президентом Польщі національних інтересів держави в умовах демократичного по своїй суті обєднання країн, яким є Європейський Союз; Це дозволило показати роль президентів Польщі в різні історичні періоди в поступальному русі своєї держави по шляху реформ і євроінтеграції, дало змогу найбільш повно розглянути досвід побудови системи влади та розподілу владних повноважень однієї з найбільших країн Центральної Європи. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу законодавства Республіки Польща визначити правові передумови запровадження в цій країні поста президента, трансформації його конституційно-правового статусу, їх причини та наслідки.У підрозділі 1.1.”Виникнення інституту президента в конституціях Польщі” зясовуються правові та історичні передумови виникнення інституту президента в Польщі. За таких умов демократична конституція 1921 року, що практично встановлювала в країні парламентсько-президентську форму правління, за якою головним джерелом влади був не президент, а парламент, не могла бути ефективною. Однак хоч правові форми діяльності президента повоєнної, соціалістичної Польщі і опиралися на березневу конституцію 1921 року, його повноваження сягали далеко поза норми навіть конституції 1935 року, що поставила країну на межу запровадження диктатури. Другий розділ “Статус президента Республіки Польща відповідно до конституцій Республіки Польща” складається з пяти підрозділів і присвячений аналізу повноважень президента РП та особливостям їх застосування в період дії конституційних законів починаючи з 1989 року, включно з нині діючої конституцією Польщі. Проте, надаючи президентові таке право, конституція водночас його ж у цьому праві обмежує, надаючи право першочерговості внесення законопроектів Раді Міністрів, а не президенту.У результаті проведеного дослідження вирішено наукове завдання, яке полягало у зясуванні правових передумов запровадження поста президента у РП, особливостей трансформації його конституційно-правового статусу, а також їх причин та наслідків. Ігнорування цих особливостей відразу викликає суттєві проблеми, що можуть вплинути на становлення конституційного ладу в державі (“українське питання” в Польщі в тридцятих роках минулого століття, електоральні відмінності між українськими Сходом і Заходом тощо). На прикладі Польщі показано, як конституційна норма, що допускала призначення президентом свого наступника під час війни, дозволила створити легітимну президентуру та уряд країни в екзилі, і це мало надзвичайно велике значення для польського народу, що знаходився в умовах військової окупації. На підставі аналізу діяльності кількох польських президентів, автор робить висновок, що статус глави держави з перехідною економікою за умови стабільної конституції та належним чином збалансованих повноважень значною мірою залежить також від: уміння президента формулювати загальнодержавні завдання, які обєднують суспільство; від здатності обєднати навколо себе “команду” передусім з числа висококваліфікованих працівників президентського апарату; від намагання бути президентом “для всіх”, а не лише для політичної сили, яка привела його до влади; від особистих рис президента, як людини, рівня його політичної культури , світогляду. Аналіз факторів, що мали вирішальний вплив на ефективність діяльності президента під час трансформації країни авторитарної у демократичну засвідчує вирішальне значення дотримання всіма гілками влади положень конституції Республіки Польща, яка йшла до чинної конституції довгих вісім років, користуючись перехідним основним законом.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У результаті проведеного дослідження вирішено наукове завдання, яке полягало у зясуванні правових передумов запровадження поста президента у РП, особливостей трансформації його конституційно-правового статусу, а також їх причин та наслідків.

Основними теоретичними і практичними результатами дисертації є наступні висновки: 1. При створені нової держави, формуванні її владних структур, включно з інститутом президента, обовязковим є врахування світогляду всіх прошарків населення, що до того мали громадянство різних держав, або представляють різні за рівнем економічного розвитку регіони. Ігнорування цих особливостей відразу викликає суттєві проблеми, що можуть вплинути на становлення конституційного ладу в державі (“українське питання” в Польщі в тридцятих роках минулого століття, електоральні відмінності між українськими Сходом і Заходом тощо).

2. Досліджений досвід Польщі доводить, що роль президента держави є надзвичайно важливою у період становлення державної незалежності країни. При цьому також важливо, щоб повноваження глави держави були ретельно виписані в основному законі і не містили двозначностей. На прикладі Польщі показано, як конституційна норма, що допускала призначення президентом свого наступника під час війни, дозволила створити легітимну президентуру та уряд країни в екзилі, і це мало надзвичайно велике значення для польського народу, що знаходився в умовах військової окупації.

3. На підставі аналізу діяльності кількох польських президентів, автор робить висновок, що статус глави держави з перехідною економікою за умови стабільної конституції та належним чином збалансованих повноважень значною мірою залежить також від: уміння президента формулювати загальнодержавні завдання, які обєднують суспільство; від здатності обєднати навколо себе “команду” передусім з числа висококваліфікованих працівників президентського апарату; від намагання бути президентом “для всіх”, а не лише для політичної сили, яка привела його до влади; від особистих рис президента, як людини, рівня його політичної культури , світогляду.

4. Аналіз факторів, що мали вирішальний вплив на ефективність діяльності президента під час трансформації країни авторитарної у демократичну засвідчує вирішальне значення дотримання всіма гілками влади положень конституції Республіки Польща, яка йшла до чинної конституції довгих вісім років, користуючись перехідним основним законом. Таким чином вдалося уникнути особливо гострих проявів характерної для молодих демократій, включаючи й Україну, “війн за повноваження”.

5. Роль президента в країнах з перехідною економікою та “молодою демократією” на відміну від країн “демократії старої” не може обмежуватися функціями “найвищого нотаріуса”. Абсолютна більшість громадян цих країн воліє мати главу держави з повноваженнями, що дозволяють йому вести активну політику. Водночас як політики, так і широкий загал в цих країнах не бажають допустити концентрації влади в одних руках, як це було під час соціалізму.

6. Ефективність функціонування президентської гілки влади значною мірою залежить від спадкоємності влади загалом. Так гідну поваги стабільність польське конституційне законодавство демонструє стосовно такого важливого інституту , як Національний банк Польщі: три поспіль конституції країни підтверджують повноваження президента РП призначати голову Національного банку та його заступників. Це робить банк самостійним у своїх рішеннях, унезалежнюючи його монетарну політику від фінансової політики уряду та парламентської більшості, що його створила.

Водночас деякі повноваження президента, такі, наприклад, як право вето, право на законодавчу ініціативу, право оголошення загальнонаціонального референдуму повинні використовуватися умотивовано, з юридично бездоганно виписаною аргументацією, щоб уникнути зайвих політичних збурень.

7. Аналіз результатів вступу та перших років перебування в Європейському Союзі Польщі та інших країн Центральної Європи , приводить до висновку, що вступ до ЄС не призвів до значного зменшення , ”розмивання” суверенітету цих держав. Навпаки, вони отримали додаткові можливості впливу на більш економічно розвинених сусідів і на політику Євросоюзу в цілому. Можна також стверджувати, що в такому міжнародному добровільному обєднані й надалі великого значення набуватимуть особисті якості лідера конкретної держави, вміння знайти собі союзників для створення ситуативного союзу і досягнення при цьому конкретної економічної вигоди. Система голосування в ЄС дозволяє передбачити, що такі ситуативні союзи будуть виникати досить часто.

Приклад Польщі наочно демонструє, що, з одного боку, в умовах демократичного по своїй суті обєднання країн, кожна держава, навіть не володіючи великим економічним потенціалом, може відстояти свої інтереси. З іншого боку, слід розуміти, що в такому обєднані країна може набути справжнього авторитету, стати лідером, коли її прагнення до лідерства буде підтверджуватися вагомими економічними досягненнями, рівнем добробуту її громадян.

1. Новиков О.В. Еволюція статусу Президента Республіки Польща // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук.зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: нац. юрид. академія України, 2006. -Вип. 84. С. 226-232.

2. Новиков О.В. Законодавче вето Президента Республіки Польща в політичній практиці країни // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій - Харків: нац. юрид. академ. України, 2007. - Вип. 87.- С. 156-160.

3. Новиков О.В. Роль президента Польщі в системі вищих органів влади під час і після вступу країни в ЄС // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. / Харків, 2007. - Вип. 37. - С. 84-91.

4. Новиков О.В. Статус Президента Республіки Польща: еволюція в контексті європейського права // Сучасні наукові дослідження - 2006: Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції (м. Дніпропетровськ,2 - 26 лютого 2006 р.) - Дніпропетровськ, ”Наука і освіта”, 2006. - С. 62-64.

5. Новиков О.В. Польща в Європейському Союзі: функції президента країни в контексті законодавства ЄС // Тези наукових доповідей учасників ІІІ Міжнародної наукової конференції “Від громадянського суспільства - до правової держави” - Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2008 .- С. 67-72.

Размещено на .ru