Конституційно-правове положення політичних партій в Україні - Курсовая работа

Громадські обєднання не залежать від держави, вони здатні впливати на державні інститути і водночас захищати суспільство від необґрунтованого втручання держави в громадське життя. Обєднання громадян незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) визнаються політичною партією або громадською організацією. Зокрема, політичною партією є обєднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які головною метою мають участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого самоврядування і представництво в їх складі. Держава гарантує політичним партіям і громадським організаціям рівні умови для виконання ними своїх завдань, що служить фактичною і юридичною підставою для реалізації громадянами України свого права на обєднання. Таким чином, тема, що винесена в заголовок курсової роботи, є актуальною в будь-якому суспільстві, оскільки рівень конституційно-правового регулювання саме політичних прав, зокрема права на обєднання в політичні партії, є показником зрілості і досконалості демократичних механізмів управління державою і суспільством в цілому.Про саму політичну партію можна говорити лише у тому випадку, якщо мова йде про організації, які поставили собі за мету здійснювати постійний вплив на формування політичної волі й тому потребують стабільних організаційних структур та політичних програм. Показовою ознакою політичної діяльності та існування політичної партії є участь у формуванні політичної волі, яка здійснюється через людей та структури шляхом ідейного впливу та здійснення влади у різних сферах. Члени партії повинні обіймати керівні позиції у політичній системі, щоб вплив, який партія прагне мати, набув реального характеру. Партії, які служать тільки для того, щоб посадити кандидатів на посади, не мають можливості виконати свою репрезентативну функцію. Різні ролі та компетенції всередині партій та поза ними взаємодіють із здатністю інтегрувати інтереси, ідеї, та здобути завдяки цьому більшість голосів.В римських джерелах знаходимо і розуміння поняття "партія," як обєднання політиків навколо певного лідера (т.зв. партія Цезаря, Марія, Сулли), або обєднання людей, що управляють державою (скажімо сенат) на відміну від решти людей. Лінгвістичне пояснення даного терміну як частини цілого приводить ряд авторів до сприйняття поняття "партії" лише в контексті існування багатопартійності, багатопартійної (як мінімум двопартійної) політичної системи, що загалом не відповідає сучасному їх розумінню. З цієї точки зору єдина партія (монопартія) є такою ж партією як партії, що існують в рамках багатопартійності. Сама назва "партія", яка характеризує відокремлену політичну групу суспільства, зявилася досить давно, в той час, як сама політична партія, в сучасному її розумінні, виникає лише в середині XIX ст. В світовій літературі прийнято оперувати назвою "партія" для визначення політичних груп, прототипів майбутніх політичних партій з XVIII і XIX ст. незважаючи на те, що не були вони партіями в сучасному розумінні даного поняття.Це зумовлено тим, що політичні партії, народившись у надрах громадянського суспільства в боротьбі за державну владу, виходять за його межі, перетворюючись на посередника між суспільством і державою. Вони є єдиним елементом такого суспільства, який за умови оволодіння державною владою може перетворити приватні інтереси громадян, різних соціальних верств на загальний політичний інтерес. Виникнення і розвиток багатопартійності, започаткування участі політичних партій у формуванні органів державної влади є, по-перше, перешкодою узурпації влади державою; по-друге, однією з гарантій реалізації конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами; по-третє, одним із політико-правових засобів здійснення представницької форми народовладдя; по-четверте, результатом втілення у життя права громадян України на свободу обєднання у політичні партії. [24, 21-23] За допомогою політичної партії найбільш суттєві первинні потреби перетворюються на інтерес соціальних верств, за умови оволодіння політичною партією державною владою - на загальний політичний інтерес [10, 204]. Якщо політична партія не виражає соціального чи іншого суттєвого групового інтересу, тобто не має соціальної бази, вона втілює свої вузькопартійні інтереси і неминуче приречена на поразку.В Україні, Росії, інших пострадянських державах слабкість демократичних традицій, соціальна інерція незалежності державної влади від суспільства, низька його структуризація, вкрай повільний розвиток національного підприємництва, зубожіння робітничого класу, інтелігенції й багатьох інших верств населення зумовлюють труднощі у розвитку політичних партій: відірваність багатьох з них від своєї соціальної бази, а часто і повна її відсутність; прагнення керівництва деяких політичних партій шукати опору не стільки у соціальному середовищі, скільки у владних структурах. Це породжує неспроможність політичних партій виконувати

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження політичних партій в Україні

1.1 Суть поняття "політична партія"

1.2 Підходи до визначення політичної партії

Розділ 2. Особливості конституційно-правового становища політичних партій в Україні

2.1 Сутність і місце політичних партій у політичній системі України

2.2 Особливості становлення політичних партій в Україні

2.3 Правове регулювання статусу політичних партій в Україні

Розділ 3. Аналіз Закону України "Про політичні партії "

Висновки

Література