Конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади України і Автономної Республіки Крим - Автореферат

Здобуття Україною державної незалежності, проголошення в Декларації “Про державний суверенітет України” і в Конституції України верховенства, суверенності, повноти і неподільності влади Республіки в межах її території, а також її самостійності у визначенні адміністративно-територіального устрою Республіки та порядку утворення адміністративно-територіальних одиниць зумовили активізацію пошуків шляхів оптимальної організації державної влади, взаємодії центру та місць, правового статусу відповідних територій. Наука конституційного права України недостатньо виконує практико-прикладну функцію оскільки протягом десяти років незалежності України фактично не зявилося комплексних наукових досліджень щодо територіальної організації держави, хоча останнім часом дещо активізувалися наукові дослідження цієї проблеми. Все це зумовило необхідність глибокого теоретичного осмислення проблем територіального устрою України, а також окремого наукового дослідження специфіки правового статусу Автономної Республіки Крим в складі України та конституційно-правових основ взаємовідносин між вищими органами влади України та АРК. Питання взаємовідносин вищих органів влади України та Автономної Республіки Крим постійно знаходиться у полі зору Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, інших органів державної влади України та органів публічної влади Автономної Республіки Крим, а також міжнародної спільноти. Предметом наукового дослідження вчених-конституціоналістів були окремі питання, які не дають цілісного уявлення про усю специфіку та юридичну природу правового статусу автономного утворення у складі унітарної держави, та не дозволяють зясувати усі особливості змісту, форм та методів взаємовідносин вищих органів влади України і АРК.Робляться висновки, що за чинною конституційною моделлю Україна, з точки зору територіального устрою, є демократичною, децентралізованою державою, специфіка якої обумовлюється наявністю в її складі Автономної Республіки Крим, особливий правовий статус АРК у складі України є своєрідною гарантією від посилення жорсткої централізації в реалізації державної влади в межах усієї держави, що гармонійне поєднання в унітарній державі - Україні - принципів централізації та децентралізації в здійсненні державної влади на сьогодні є одним з найбільш вагомих здобутків демократії. є)організація влади в автономії, її структура та компетенція визначаються вищими органами державної влади та закріплюються в конституції і законах держави, в актах автономії; е)автономія в унітарній державі не може самостійно визначати основи своєї організації, приймати свою конституцію та самостійно визначати принципи своїх взаємовідносин з центральною владою, оскільки основи правового статусу автономії в унітарній державі визначаються, насамперед, парламентом унітарної держави; При цьому виділяються наступні обєкти конституційно-правових відносин між органами влади України і АРК: конституційно-правовий статус відповідної адміністративно-територіальної одиниці та його зміна; розмежування повноважень держави та її невідємної складової частини - Автономної Республіки Крим; забезпечення прав та свобод людини і громадянина (і, насамперед, питання повернення депортованих народів, захист прав національних меншин, тощо); затвердження Конституції Автономної Республіки Крим; формування органів публічної влади автономії (вибори, надання згоди на призначення тощо); нормативно-правове регулювання суспільних відносин; економічний розвиток; бюджетний процес; соціальний захист населення автономії; охорона навколишнього природного середовища та інші. Звертається увага на специфічні форми та методи взаємовідносин вищих органів влади України і органів влади АРК, які не властиві для взаємовідносин держави з іншими адміністративно-територіальними одиницями - здійснення нормативно-правового регулювання суспільних відносин, які точно визначені в Конституції України, виключно органами публічної влади АРК; розмежування предметів відання і повноважень України та АРК; прийняття Верховною Радою України рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради АРК; призупинення Президентом України дії нормативно-правових актів Верховної Ради та Ради міністрів АРК з одночасним зверненням до Конституційного Суду України; створення та функціонування передбаченого ст.139 Основного Закону України Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим; створення при Президентові України дорадчого органу - Ради представників кримськотатарського народу; утворення та функціонування Постійного представництва АРК в столиці України - місті Києві. На думку дисертанта, для поглиблення співпраці між органами влади України і Автономної Республіки Крим у сфері забезпечення прав людини, корінних народів і національних меншин необхідно надати Верховній Раді АРК право внесення Президенту України пропозиції щодо накладання вето на закон, який порушує права АРК, встановити в окремому розділі спеціальної глави майбутнього Закону України “Про реґламент Верховної Ради Укра

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ