Конституційно-правові основи всеукраїнського референдуму: проблеми теорії та практики - Автореферат

Всеукраїнський референдум є порівняно новим інститутом безпосередньої демократії. Перший всеукраїнський референдум, який відбувся 1-го грудня 1991 р., підтвердив чинність і надав вищої юридичної сили урочисто прийнятому Верховною Радою Української РСР Акту проголошення незалежності України, довів реальну спроможність Українського народу самостійно вирішувати найбільш важливі питання суспільного і державного життя і, по суті, став формою національного державотворення Українського народу. Однією з причин, що обумовили таку ситуацію, є відсутність цілісної концепції всеукраїнського референдуму як однієї з пріоритетних форм безпосередньої демократії. Отже, актуальність дослідження теоретичних та практичних проблем всеукраїнського референдуму повязана, по-перше, з необхідністю створення цілісної концепції всеукраїнського референдуму як однієї з найбільш важливих форм безпосередньої демократії в Україні; по-друге, з потребою вдосконалення чинного законодавства про всеукраїнський референдум з метою приведення його у відповідність до положень Конституції України 1996 р.; по-третє, з важливістю узагальнення досвіду приведення всеукраїнського референдуму з тим, щоб виявити як позитивні, так і негативні тенденції розвитку цього інституту в Україні. Визначена мета дослідження зумовила постановку і розвязання таких задач: 1) виявити передумови впровадження всеукраїнського референдуму в національну практику та визначити роль і місце інституту референдуму в системі форм безпосередньої демократії; 2) розкрити зміст поняття, всеукраїнський референдум» та визначити критерії розмежування видів всеукраїнського референдуму; 3) проаналізувати законодавство України про всеукраїнський референдум та внести пропозиції щодо його вдосконалення; 4) проаналізувати структуру всеукраїнського референдуму як самостійного виду конституційно-правових відносин та дати юридичну характеристику її основних елементів; 5) розкрити зміст основних стадій процедури всеукраїнського референдуму та визначити особливості кожної з цих стадій; 6) розробити концепцію гарантій всеукраїнського референдуму.Визнаючи прогресивне значення референдумів, дисертант застерігає від ідеалізації інституту референдуму, оскільки в окремих випадках референдуми стають демократичним знаряддям легалізації антинародних рішень (референдуми 1933, 1934 і 1938 рр. у нацистській Німеччині). При визначенні цього терміну автор пропонує врахувати наступні особливі риси, що розкривають як зміст цієї форми безпосередньої демократії, так і її кваліфікуючі формально-юридичні ознаки: по-перше, всеукраїнський референдум є однією з пріоритетних форм безпосередньої демократії; по-друге, всеукраїнський референдум є самостійним інститутом конституційного права України; по-третє зміст всеукраїнського референдуму визначається прийняттям положень Конституції України, законів України та інших найбільш важливих рішень загальнодержавного значення; по-четверте, учасниками всеукраїнського референдуму є громадяни України, наділені правом голосу; по-пяте, всеукраїнський референдум проводиться у формі голосування (тож ототожнення його з опитуванням є недоцільним); по-шосте, рішення всеукраїнського референдуму мають імперативний характер. Патшалек та інші), автор аналізує законодавство про всеукраїнський референдум і робить висновок, що, відповідно до критеріїв юридичної сили рішень, обовязковості проведення, предмету, часу проведення та субєктів ініціювання, всеукраїнські референдуми поділяються на консультативні та імперативні всеукраїнські референдуми; обовязкові та факультативні всеукраїнські референдуми; конституційні, законодавчі, з питань зміни території України, міжнародно-правові та з питань довіря (недовіря) до Верховної Ради України, Президента України (інституційні) всеукраїнські референдуми. Положення Конституції України 1996 р. закріплюють право Українського народу на безпосередню реалізацію народного суверенітету шляхом проведення всеукраїнського референдуму, право громадянина на участь у всеукраїнському референдумі, а також конституюють предмети обовязкових всеукраїнських референдумів, визначають субєктів ініціювання та призначення (проголошення) всеукраїнського референдуму і процедуру ініціювання всеукраїнського референдуму громадянами України. До субєктів організації і проведення всеукраїнського референдуму можна віднести систему комісій з всеукраїнського референдуму - Центральна виборча комісія, територіальні комісії, субєкти, на яких покладається юридичний обовязок сприяти цим комісіям з всеукраїнського референдуму, а в разі народного ініціювання всеукраїнського референдуму його субєктами також будуть збори громадян за місцем проживання та ініціативні групи всеукраїнського референдуму, обрані на цих зборах.