Конституційний статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини - Курсовая работа

Декларація про державний суверенітет України 1990 р., Акт проголошення незалежності України 1991 р., Конституція України 1996 р. поклали початок процесу формування в нашій країні демократичної, правової і соціальної держави. У цих основоположних документах уперше сформульовано найважливіші напрямки внутрішньої та зовнішньої політики молодої незалежної держави, основною метою якої є реальне визнання та гарантування людини як найвищої соціальної цінності. У звязку з цим велике значення набуло одне з найбільш актуальних питань державотворення в Україні - створення ефективного механізму охорони прав і свобод людини та громадянина. На світовому просторі, посада Уповноваженого має назву омбудсмена - спеціально обрана (призначена) посадова особа, на яку покладається здійснення контролю за дотриманням прав людини.Стаття 1, розділу І "Загальні положення", Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" вказує, що в своїй діяльності Уповноважений керується й чинними міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Це - захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України; додержання та повага до прав і свобод людини і громадянина органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами; запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню; сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України, міжнародними стандартами у цій галузі; поліпшення і подальший розвиток міжнародного співробітництва в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина; запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод; сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу. [2,ст.3] Результати моніторингів за дотриманням та захистом прав і свобод людини і громадянина в Україні органами державної влади, місцевого самоврядування, обєднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та їх посадовими та службовими особами представляються у Верховній Раді України у вигляді щорічних доповідей про стан дотримання та захисту прав та свобод людини і громадянина в Україні відповідно до п.17 ст.85 Конституції України та ст.18 Закону "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини". Так щорічна доповідь повинна містити посилання на випадки порушень прав і свобод людини і громадянина, щодо яких Уповноваженим було вжито відповідних заходів, на результати перевірок, що здійснювалися протягом року, висновки та рекомендації, спрямовані на поліпшення стану забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Особливість статусу Уповноваженого з прав людини, визначеного в статті 4 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", полягає в тому, що він не належить до будь-якої з гілок державної влади, а є органом "sui generis", особливого роду, з унікальним статусом.І хоча минуло майже 200 років від дня створення у Швеції інституту Омбудсмена, головне завдання народного правозахисника не змінилося - здійснювати контроль за дотриманням державними органами прав та свобод людини і громадянина, ефективно захищати ці права у разі їх порушення. В будь-якому випадку, кінцевим результатом стало значне обмеження королівської влади а парламент отримав право обирати на противагу королівському канцлеру юстиції парламентського уповноваженого, для здійснення незалежного контролю за адміністрацією та судами. Тут широка сфера компетенції і повноважень, серед яких: право ініціювати кримінальне переслідування голів Верховного та Вищого адміністративного судів Фінляндії, а також за рішенням парламенту виступати державним обвинувачем інших вищих посадових осіб держави, зокрема членів Державної ради та канцлера юстиції. Повноваження датського омбудсмена були дещо вужчими порівняно з його шведськими колегами, але в той же час це був перший успішний експеримент по впровадженню нової інституції в країні, де, по-перше, діяв принцип міністерської відповідальності уряду перед парламентом, а, по-друге, тривалий час існував судовий контроль за діяльністю адміністрації, якого не знали Швеція і Фінляндія. Але з огляду на специфіку конституційної структури англійської держави, яка передбачає значні повноваження парламенту щодо контролю за діяльністю підзвітного йому уряду, у Великобританії була введена "слабка" модель омбудсмена.Конкретніше стаття 13 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" визначає такі права Уповноваженого: 1) невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Премєр-міністром України, головами Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України, Генеральним прокурором України, керівниками інших де

Зміст

Вступ

1. Правова основа організації та діяльності інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

2. Історія становлення інституту омбудсману на правовому просторі світу

3. Форми діяльності і повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

4. Порядок припинення повноважень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та звільнення з посади

Висновки

Список використаних джерел і літератури