Конституційний контроль - Дипломная работа

В теорії права поняття "конституційний контроль" безпосередньо повязаний з наявністю конституції, збереженням конституційно закріплених норм та принципів, які забезпечують встановлений баланс повноважень вищих органів влади. Загальновизнаним у всіх країнах є те, що конституції мають вищу юридичну силу щодо інших джерел права. З цього випливає принцип конституційної законності, з огляду на який нормо-установча діяльність має здійснюватися згідно з конституцією та при неухильному її дотриманні.Розглядаючи поняття "конституційний контроль" (нагляд), слід мати на увазі, що у конституціях зарубіжних країн використовуються різні найменування цієї державної функції: конституційний контроль, конституційний нагляд, конституційна юрисдикція, охорона конституції тощо. Поняття "конституційний контроль", його характер, принципи здійснення, форми та методи, організаційні системи зазнали серйозних змін та знаходяться сьогодні на стадії активного удосконалення.За її умов відповідними повноваженнями наділені всі суди загальної юрисдикції, Наприклад, у США рішення будь-якого загального суду з питань конституційності закону або окремих його положень стає обовязковим у межах його територіальної юрисдикції. Модель організації конституційного контролю, за якою відповідні питання вирішуються практично всіма судами загальної юрисдикції, називається також децентралізованою або "дифузною" моделлю. Формально все звичайно зводиться до юридичної експертизи того чи іншого закону, яка здійснюється судами у звязку з розглядом конкретної цивільної або кримінальної справи. У будь-якому випадку такий суд є органом загальної юстиції, і конституційний контроль становить не єдину його функцію. Хоча Конституція США не наділила Верховний Суд правом установлення відповідності законів Конгресу до Конституції, Верховний Суд ще у 1803 р. оголосив, що федеральна Конституція - вищий закон країни, і будь-який закон Конгресу, який суперечить Конституції, може бути визнаний судом як неконституційний.Тобто субєктами політико-правового захисту Конституції України (далі, КУ) можуть вважатися лише ті органи (спільноти), які: по-перше, здійснюють конкретні повноваження у цій сфері; по-друге, реалізують визначені повноваження на основі і відповідно до конституції (її конкретних принципів і норм); по-третє, відповідна діяльність має за мету забезпечення режиму власне конституційної законності. Таким чином, субєктами загального (політичного) конституційного контролю в Україні є: 1) сама Конституція, в якій передбачено жорстку процедуру внесення змін до неї. Прикладом такої процедури є розділ ХІІІ КУ, де йдеться про те, що законопроект про внесення змін до Основного Закону може бути поданий до Верховної Ради України (далі, ВРУ) Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конституційного складу ВРУ. 3) Верховна Рада України, яка є єдиним органом законодавчої влади, і до її повноважень належить внесення змін до Основного Закону держави (стаття 85); Попередній конституційний контроль здійснюється ним лише при наданні висновку про відповідність Конституції України міжнародних договорів України, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обовязковість та наданні висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157, 158 Конституції України;У розділі "Перехідні положення" записано, що "Конституційний Суд України формується відповідно до цієї Конституції протягом трьох місяців після набуття нею чинності". На пленарному засіданні Верховної Ради України 18 жовтня 1996 р. шістнадцять суддів Конституційного Суду України склали присягу. В Україні не було власного досвіду в цій справі. Особливість його полягала в тому, що він виник на основі не конституції, а судових прецедентів. Її основна ознака полягала в тому, що конституційне правосуддя має здійснюватися не судами загальної юрисдикції, а спеціалізованим органом - конституційним судом.Нині статус, завдання, організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією України (розділом XII і окремими статтями інших розділів), Законом України "Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996 р. та Регламентом Конституційного Суду України - актом, що регламентує організацію внутрішньої діяльності Конституційного Суду України відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України". Існує думка, що реалізація Конституційним Судом України своїх повноважень є не що інше, як здійснення правосуддя, яке полягає в застосуванні норм Конституції України до законів та інших правових актів, конституційність яких оскаржується, у оцінці їх конституційності[14]. Веніславський, який пише, що головною функцією Конституційного Суду України як контрольно-наглядового органу є вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України[5]. 1 Закону України "Про статус суддів" також зга

План

Вступ

1. Поняття, форми та види контролю за конституційністю законодавства

1.1 Історія становлення конституційного контролю, його основні моделі

1.2 Види конституційного контролю та його функції в Україні

2. Конституційно-правовий статус конституційного суду України як єдиного органу конституційної юрисдикції в Україні

2.1 Історія становлення конституційної юстиції: світовий досвід та українські реалії

2.2 Організаційно-правові питання діяльності Конституційного Суду України

3. Конституційна юстиція в механізмі легітимації державної влади

3.1 Верховенство права в інтерпретації органів конституційної юстиції

3.2 Запровадження інституту конституційної скарги в Україні як способу захисту громадянина від порушень його прав державою

3.3 Сутність процесуальної форми реалізації конституційного судочинства

Висновки

Список використаної літератури